922/5791/14 Про стягнення заборгованості за договором про надання міжбанківського кредиту - 22.07.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк", на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 року у справі № 922/5791/14 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Регіон-Банк", м. Харків, про стягнення 15 195 890,84 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Андруха О.В. (дов. № 5/14 від 24.09.14);

відповідача - Стеценко Г.Ф. (дов. № 01-27/699 від 22.06.15),

У грудні 2014 року позивач ПАТ "Старокиївський банк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Регіон-Банк" про стягнення 15 195 890,84 грн.

Вказував, що 28.01.08 між ним (кредитором) та ПАТ "Регіон-Банк" (позичальником) був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 7/08-В, згідно якого він, з врахуванням всіх змін та додаткових угод до договору, зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 13 500 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк до 11.09.14.

Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 13 500 000 грн. заборгованості за кредитом, 946 210,05 грн. заборгованості зі сплати процентів та 749 680,79 грн. пені, а всього - 15 195 890,84 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19 лютого 2015 року (суддя Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 року (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на припинення зобов'язань ПАТ "Регіон-Банк" за договором про надання міжбанківського кредиту № 7/08-В від 28.01.08 у зв'язку з укладенням між сторонами 17.06.14 договору № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 13 549 043,84 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Старокиївський банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 92, 215, 241, 601, 602, 1049, 1054 ЦК України та ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.01.08 між ПАТ "Старокиївський банк" (кредитором) та ПАТ "Регіон-Банк" (позичальником) був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 7/08-В, згідно якого кредитор, з врахуванням всіх змін та додаткових угод до договору, зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 13 500 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк до 11.09.14.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору кредитор надав, а позичальник отримав від кредитора кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку ПАТ "Старокиївський банк".

Водночас судами встановлено, що 28.01.08 між ПАТ "Регіон-Банк" (кредитором) та ПАТ "Старокиївський банк" (позичальником) був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 06-3-05/11, згідно якого кредитор, з врахуванням всіх змін та додаткових угод до договору, зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 13 500 000 грн., а позичальник - повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у строк до 11.09.14.

03.06.14 ПАТ "Регіон-Банк", на підставі п. 3.3.1 договору у зв'язку з погіршенням фінансового стану позичальника, звернувся до ПАТ "Старокиївський банк" з листом № 06-1-08/649/2 в якому просив позичальника частково достроково повернути міжбанківський кредит в сумі 13 400 000 грн. за договором № 06-3-05/11 від 28.01.08.

13.06.14 ПАТ "Старокиївський банк" листом № 1678/02-02 повідомив ПАТ "Регіон-Банк" про повернення кредитних коштів кредитору у строк до 11.07.14 та одночасно просив позичальника достроково повернути міжбанківський кредит в сумі 13 500 000 грн. за договором № 7/08-В від 28.01.08 у строк до 11.07.14.

Судами встановлено, що 17.06.14 між ПАТ "Регіон-Банк" та ПАТ "Старокиївський банк" був укладений договір № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого сторони погодились на зарахування зустрічних однорідних вимог не пізніше 18.06.14 в такий спосіб: 13 549 043,84 грн. на користь ПАТ "Регіон-Банк" та 13 549 084,52 грн. на користь ПАТ "Старокиївський банк". Різниця між сумами становить 40,68 грн. та підлягає перерахуванню ПАТ "Регіон-Банк" на корить ПАТ "Старокиївський банк" не пізніше 19.06.14.

19.06.14 ПАТ "Регіон-Банк" перерахував ПАТ "Старокиївський банк" різницю грошових зобов'язань в сумі 40,68 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 19.06.14.

Встановивши, що взаємні вимоги банків один до одного про дострокове погашення міжбанківських кредитів як за договором № 06-3-05/11 від 28.01.08 так і за договором № 7/08-В від 28.01.08 є однорідними (грошовими), а також те, що встановлені ст. 602 ЦК України обставини, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, відсутні, суди попередніх інстанцій на підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України дійшли висновків про припинення зобов'язань сторін за вказаними кредитними договорами в сумі 13 549 043,84 грн., в зв'язку з укладенням договору № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.06.14.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як було встановлено судами, 12.05.14 постановою Правління Національного Банку України № 276/БТ ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії проблемних банків строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями ПАТ "Старокиївський банк", приймати тільки в грошовій формі.

Разом з тим, правовим наслідком договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 від 17.06.14 є відсутність у сторін взаємних однорідних зобов'язань у зв'язку з проведенням зарахування коштів, а не реальна передача банку грошових коштів, що суперечить постанові Правління Національного Банку України № 276/БТ від 12.05.14.

17.06.14 рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 50 в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено тимчасову адміністрацію з 18.06.14 по 18.09.14, тобто з наступного дня після укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 від 17.06.14.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Таким чином, розглядаючи даний спір, суди помилково виходили лише з загальних положень, що регулюють припинення договірних зобов'язань та не врахували положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.

За таких обставин, враховуючи, що судами не досліджувались обставини правильності нарахування заявлених до стягнення грошових коштів, а також були неправильно застосовані норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк", задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 року та рішення Господарського суду Харківської області від 19 лютого 2015 року у справі № 922/5791/14 скасувати.