ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2016 року Справа № 910/9175/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі № 910/9175/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таргет Сервіс-Агро", м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Урожайненський КХП", АР Крим, про визнання правочину нікчемним,
за участю представників сторін:
позивача - Онішкевич М.М. (дов. № 484 від 02.09.15);
відповідача - Ракітіна Л.Д. (дов. № 9 від 19.02.16);
третьої особи - не з'явився,
в с т а н о в и в:
У квітні 2015 року позивач ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Таргет Сервіс-Агро" про визнання правочину нікчемним.
Вказував, що 08.09.14 між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор), ТОВ "Таргет Сервіс-Агро" (новий кредитор) та ПрАТ "Урожайненський КХП" (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв всі права вимоги щодо виконання грошового зобов'язання ПрАТ "Урожайненський КХП" за кредитним договором № 254 від 23.04.10, укладеним між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПрАТ "Урожайненський КХП".
Зазначав, що п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору сторони домовились, що на момент укладення договору заборгованість боржника по кредитному договору становить 6 870 616,93 грн., яка складається з: 6 592 149,28 грн. по кредиту; 278 467,65 грн. по процентах за користування кредитом, а вартість права вимоги на день укладення цього договору складає 3 800 000 грн.
Посилаючись на ту обставину, що спірний правочин - договір відступлення права вимоги від 08.09.14, є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошових вимог за спірним договором є значно нижчою від суми боргу за кредитним договором, позивач просив визнати вказаний договір нікчемним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 червня 2015 року (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Смірнової Л.Г. - головуючого, Кропивної Л.В., Чорної Л.В.), в позові відмовлено.
Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що вартість переданого права грошових вимог за договором про відступлення права вимоги від 08.09.14 є значно заниженою, а також не доведено існування підстав, які в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчать про нікчемність даного правочину.
У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також на те, що судами не було надано належну правову оцінку тій обставині, що загальна заставна вартість предметів іпотеки та застави, що виступають забезпеченням виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 254 від 23.04.10 становить 40 688 143,70 грн., заборгованість боржника за вказаним кредитним договором становить 6 870 616,93 грн., а право вимоги до боржника за цим кредитним договором відступлено лише за 3 800 000 грн., що значно менше ніж сума боргу та вартість забезпечення виконання умов кредитного договору № 254 від 23.04.10, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його вимог.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.09.14 між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор), ТОВ "Таргет Сервіс-Агро" (новий кредитор) та ПрАТ "Урожайненський КХП" (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв всі права вимоги щодо виконання грошового зобов'язання ПрАТ "Урожайненський КХП" за кредитним договором № 254 від 23.04.10, укладеним між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПрАТ "Урожайненський КХП".
Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору сторони домовились, що на момент укладення договору заборгованість боржника по кредитному договору становить 6 870 616,93 грн., яка складається з: 6 592 149,28 грн. по кредиту; 278 467,65 грн. по процентах за користування кредитом, а вартість права вимоги на день укладення цього договору складає 3 800 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю/частково).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірний правочин - договір відступлення права вимоги від 08.09.14, є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість переданого права грошових вимог за спірним договором є значно нижчою від суми боргу за кредитним договором.
Водночас судами встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 123 від 20.11.14, на підставі постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.14 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", з 21.11.14 у ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію.
На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладення фізичних осіб № 63 від 20.03.15 розпочата процедура ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (редакції чинній на час укладення спірного договору) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (редакції чинній на час укладення спірного договору) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судами встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що спірний договір про відступлення права вимоги від 08.09.14, укладений на умовах, що значно гірші за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а також того, що вартість права вимоги, переданої за вказаним договором, є нижчою за звичайні ціни на права вимоги, що діяли на момент укладення спірного договору відступлення права вимоги.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що підстави вважати договір про відступлення права вимоги від 08.09.14 нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відсутні.
Зазначені обставини стали обґрунтованою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Доводи касаційної скарги про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 08.09.14 в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.
Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.
постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі № 910/9175/15 залишити без змін.
Головуючий суддя:
Судді:
Н.Г. Дунаєвська
С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик