Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Є.Борденюк І. Кондратової, С. Могил, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М" на постанову від 13.05.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 908/3994/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та витребування майна, у судове засідання прибули представники: позивача Заманський С.В. - директор, Післегіна А.А. (дов. від 01.10.2014), відповідача ОСОБА_7 (договір від 21.07.2015), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Товариство з обмеженою відповідальністю "Март М" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про: визнання недійсним договору № 1 від 23.01.2007 про передачу майна у строкове безоплатне користування; про витребування у відповідача на користь позивача переданого за вказаним договором майна.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2015 (колегія суддів: О.Боєва, Т.Азізбекян, Л.Сушко) позов задоволений частково: визнаний недійсним договір № 1 від 23.01.2007 про передачу майна у строкове безоплатне користування; витребуване у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М" наступне майно: підстанцію КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж; кабель броньований 3х120 АПБП - 300 метрів; трансформатор ТМ 630 У 630 кВт.

Рішення мотивоване наступним.

23.01.2007 між ТОВ "Март М" в особі директора Заманського С.В. (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладений договір № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ "Март М" передає, а ПП ОСОБА_4 приймає у строкове безоплатне користування КТП з кабельними мережами, розташовану: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору орендодавець зобов'язався передати орендоване майно, зазначене в п. 1.1 за актом приймання-передачі. Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з 01.01.2007 та діє до 31.01.2008. Водночас, у пункті 4.4 Договору сторонами погоджено, що договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить вимогу про зміну або розірвання за 20 календарних днів до закінчення строку його дії.

Актом приймання-передачі в оренду обладнання, розташованого: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя, "Март М" передано, а ПП ОСОБА_4 прийняті: підстанція КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж - 1шт., кабель броньований АПБП 3х120 - 300 метрів, трансформатор ТМ 630У - 630 кВт - 1 шт.

Згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М", затвердженого установчими зборами ТОВ "Март М" протоколом № 1 від 17.04.2006, ОСОБА_4 є одним із учасників товариства (п. 1.3. Статуту).

За своєю правовою природою Договір є договором позички, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (стаття 827 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 829 ЦК України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.

Зміст Договору про передачу учаснику ТОВ "Март М" - ОСОБА_4 у строкове безоплатне користування майно суперечить приписам ч. 2 ст. 829 ЦК України. Крім того, зміст договору суперечить і меті створення та діяльності товариства, оскільки згідно з ч. 2 п. 2.1 Статуту ТОВ "Март М" однією із цілей діяльності товариства є одержання прибутку.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсним Договору, як такого, що суперечить положенням законодавства.

При цьому, щодо заперечень відповідача місцевим господарським судом зазначено таке.

Доводи відповідача про те, що сам позивач у позовній заяві зазначив, що він не укладав з відповідачем договір, а отже, неукладений договір не може бути визнаний недійсним, не є обґрунтованими, оскільки сторонами не заявлялось клопотання про проведення експертизи підпису директора ТОВ "Март М" у Договорі; акт приймання-передачі обладнання до Договору свідчить про схвалення правочину сторонами; згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, оригінали Договору та акту приймання-передачі до Договору надані позивачем та оглянуті судом в судових засіданнях 12.12.2014 та 21.01.2015.

Твердження відповідача про ненадання позивачем документів, які б підтверджували правомірність набуття позивачем вказаного в позовній заяві майна не приймаються до уваги, оскільки предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та витребування майна в порядку реституції, а не вимога про визнання права власності на майно, тобто правомірність набуття позивачем майна переданого відповідачу за Договором не входить до предмету дослідження у даній справі.

Водночас, згідно з п. 4.5 Статуту ТОВ "Март М" ОСОБА_4 вносить до статутного капіталу майнові кошти у вигляді підстанції КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж.

Також спростовуються доводи відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження того, що спірне майно взагалі коли-небудь постійно або тимчасово знаходилось в розпорядженні відповідача. Так, за актом приймання-передачі до Договору майно передане відповідачу. Крім того, в матеріалах справи містяться копії листів ВАТ "Запоріжжяобленерго" з яких вбачається, що саме на підставі наданих ПП ОСОБА_4 правовстановлюючих документів на майно: договору № 1 від 23.01.2007 та акту приймання-передачі до нього, був укладений договір про постачання електричної енергії від 30.04.2010 № 11729 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПП ОСОБА_4

Разом з тим, щодо вимоги про витребування переданого за Договором майна, місцевим господарським судом зазначено наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, вимога позивача про витребування у відповідача на користь позивача майна, отриманого на виконання Договору, є законною. Водночас, у Договорі сторонами не визначена вартість майна, переданого у строкове безоплатне користування. Визначити його вартість виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору не є можливим.

Так як позивачем вартість майна зазначена у позовних вимогах не доведена, а у наявному в матеріалах справи експертному висновку № ОИ-541 від 25.09.2014 вартість відповідного майна визначена станом на вересень 2014 року, то позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме без зазначення вартості майна.

Враховуючи вказане, місцевий господарський вирішив позовні вимоги задовольнити частково: визнати недійсним Договір та витребувати передане за Договором майно без зазначення його вартості.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 (колегія суддів: М. Слободін, Т. Гончар, Н. Гребенюк) рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2015 скасоване. Прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

постанова мотивована наступним.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 2013 року позивач виявив намір розпочати використання для ведення власної діяльності належного йому майна - трансформаторної підстанції з трансформатором, а також броньованого кабелю, та дізнався, що зазначене майно використовується відповідачем на підставі Договору. Однак, за твердженням позивача, жодних договорів позивач з відповідачем не укладали.

Крім того, позивачем не було надано ані місцевому господарському суду, ані апеляційному господарському суду оригінали Договору та акту прийому-передачі в оренду обладнання згідно з Договором.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Неукладений договір не може бути визнаний недійсним.

Факт укладання договору позивач заперечує.

Крім цього, як вже зазначалося та вбачається з ксерокопії Договору за актом приймання-передачі в оренду обладнання, розташованого за адресою: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя, ТОВ "Март М" було передано, а ПП ОСОБА_4 прийнято: підстанцію КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж - 1шт., кабель броньований АПБП 3х120 - 300 метрів, трансформатор ТМ 630У - 630 кВт - 1 шт.

Позивач в позовній заяві стверджує, що за Договором відповідачу безоплатно було передано саме те майно, яке передавалось учасниками ТОВ "Март М" до статутного капіталу цього товариства та що саме це майно він просить витребувати у відповідача.

У пункті 4.5 Статуту ТОВ "Март М" зазначено, що ОСОБА_4 вносить до статутного капіталу товариства майнові кошти у вигляді нерухомого майна: Склад інв. № 42100005, розташований за адресою: м. Запоріжжя, пров. Зустрічний 18, який належить йому на праві власності, вартістю 30 000 грн. Заманський С. В. вносить до статутного капіталу майнові кошти у вигляді нерухомого майна : Підстанції КТПГС з кабельним вводом. для прохідної для міських електричних мереж, яка належить йому на підставі таких документів: накладна № 228 від 27.05.2005, рахунок № 297 від 27.05.2005 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 175 від 27.05.2005 на суму 30000 гривень.

Між тим, згідно з договором оренди майна від 30.04.2006, укладеним між ОСОБА_10, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Март М", орендарем, Кабель броньований 3х120 АПБП в кількості 300 метрів; трансформатор ТМ 630У 1- 630 кВт. передані позивачу в тимчасове безоплатне користування.

Однак, надані позивачем документи не містять даних про те, що передане у статутний капітал ТОВ "Март М" майно коли-небудь знаходилось в розпорядженні відповідача або розташовувалося за адресою АДРЕСА_1 і таке місцезнаходження спірного майна не зазначено ані в накладних на ім'я Заманського С.В., ані в Статутних документах ТОВ "Март М", в тому числі в протоколі або в акті приймання майна до статутного фонду, ані в договорі оренди між ТОВ "Март М" та ФОП ОСОБА_4 від 23.01.2007 чи акті приймання-передачі до нього.

Крім того, у листах ВАТ "Запоріжжяобленерго", на які посилається позивач як на доказ ідентифікації спірного майна, та у Договорі і акті приймання-передачі до нього містяться різні адреси місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 - у листі та АДРЕСА_1 - у договорі, що не дає змоги ідентифікувати спірне майно. При цьому, таке листування позивача не може бути належними та допустимими доказами ідентифікації спірного майна.

До того ж, трансформатор типу ТМ 630 У-1 має ряд ознак, за якими його можна ідентифікувати, що передбачено ГОСТ 11677-85 "Трансформатори силові. Загальні технічні умови", в п. 8.1.2. розділу 8 "Маркування. Упаковка, транспортування та зберігання".

Певні ідентифікуючи ознаки має містити також і кабель броньований АПБП 3х120 та підстанція КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж (паспорт заводу виробника, серійний номер випуску тощо).

Однак, позивачем не надано доказів передачі трансформатора ТМ 630 У-1, кабелю броньованого АПБП 3х120 та підстанції КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж, які б містили зазначені вище індивідуалізуючи ознаки, до статутного капіталу ТОВ "Март М" та доказів подальшої передачі саме цього майна за Договором.

Тобто, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірний договір укладався, а витребуване позивачем майно взагалі передавалося відповідачу.

При цьому, наявні в матеріалах справи ксерокопії договору № 1 від 23.01.2007 та акту прийому-передачі до нього не можуть бути розцінені як належні та допустимі докази в розумінні ст. 32, 34, 36 ГПК України.

Таким чином, не підтверджується матеріалами справи факт укладення між сторонами спірного договору та, відповідно, заволодіння відповідачем спірним майном, як наслідок його передання в користування.

Водночас, в позовній заяві позивач не довів у встановленому порядку належність йому на праві власності спірного майна, так як статутними документами ТОВ "Март М", а саме Статутом та Актом передбачено, що до статутного фонду товариства передано виключно Підстанцію КТПГС з кабельним вводом вартістю 30 000,00 грн.

Відомості про належність ТОВ "Март М" 300 м броньованого кабелю та трансформатора у матеріалах справи відсутні, що є самостійною підставою для відмови в позові у відповідній частині.

З посиланням на вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимог.

Водночас, апеляційним господарським судом вказано на те, що так як позивачем не доведено факту порушення його права, то відсутні правові підстави для застосування позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що позовна вимога про витребування у відповідача на користь позивача майна не підлягає до задоволення ще й тому, що витребувати можливо лише майно, визначене індивідуальними ознаками, тоді як позивач не надав доказів, які б дозволили ідентифікувати майно, яке він просить витребувати у відповідача. Крім того, посилання позивача в обґрунтування позовної вимоги про витребування майна одночасно на норми двох інститутів Цивільного права - реституції та віндикації є необґрунтованим, так як вказані інститути права мають різну правову природу.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що Договір є укладеним з посиланням на презумпцію правомірності правочину, дослідження судом в засіданні оригіналів Договору та акту прийому-передачі майна за ним, та на те, що відповідачем не спростована належність підписів у Договорі, особам, що у ньому зазначені. Укладений Договір визнаний місцевим господарським судом недійсним з посиланням на невідповідність такого договору вимогам ст. 829 ЦК України.

Апеляційний господарський відмовив у позові, оскільки дійшов висновку про неукладення Договору з посиланням на те, що ксерокопії Договору та акту прийому-передачі не можуть бути оцінені як допустимі докази у розумінні ст. 32, 34, 46 ГПК України, позивачем не доведене передання відповідачу саме того майна, яке вносилось до статутного капіталу ТОВ "Март М".

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок місцевого господарського суду про те, що Договір є укладеним, оскільки факт використання відповідачем переданого за Договором майна з метою споживання електричної енергії підтверджується листами ВАТ "Запоріжжяобленерго" від 30.07.2013 № 8491/006-81; від 11.10.2013 № 15722/001-007; від 24.10.2014 № 007-44/15892, договором про постачання електричної енергії № 11729 від 30.04.2010 та не спростований відповідачем.

При цьому, оригінали Договору та акту прийому-передачі майна за ним були предметом дослідження місцевого господарського суду, що вбачається з мотивувальної частини відповідного рішення.

Правомірним є і висновок місцевого господарського суду про необхідність визнання недійсним Договору, як такого, що укладений між товариством та його засновником, з огляду на його невідповідність вимогам ст. 829 ЦК України, відповідно до якої юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи у місцевому господарському суді заявлене клопотання про застосування загального строку позовної давності.

Однак, заявлена позивачем вимога про витребування майна оцінюється колегією суддів Вищого господарського суду України як самостійний спосіб захисту права власності, з огляду на що, позовна вимога про визнання недійсним договору оцінюється як правове обґрунтування вимоги про витребування майна.

Враховуючи те, що захист права власності не може бути обмежений строком позовної давності, за винятком визначених законодавством випадків (набувальна давність, витребування майна у добросовісного набувача), строк позовної давності до заявлених у даній справі вимог не застосовується.

А тому, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволені, слід залишити без зміни, незалежно від викладених у ньому мотивів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справі № 908/3994/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2015 у справі № 908/3994/14 залишити без зміни.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Март М" 2613,64 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.