ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2015 року Справа № 910/28377/14
|
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),
на рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2015 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015
зі справи № 910/28377/14
за позовом Товариства
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ (далі - Підприємець),
про стягнення 48 720 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Григоренка А.О.,
відповідача - ОСОБА_4
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2015 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Шипко В.В. і Верховець А.А.), у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на Підприємця. Скаргу з посиланням на приписи Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12)
(далі - Закон), Цивільного кодексу України (435-15)
(далі - ЦК України (435-15)
), Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
(далі - ГПК України (1798-12)
) мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Підприємець заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та невідповідність вимогам чинного законодавства і обставинам справи та про відповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального і процесуального права й фактичним обставинам справи, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Позов подано у зв'язку з порушенням авторських прав Товариства шляхом реалізації (розповсюдження) товарів, на яких без його дозволу як правовласника зображено об'єкт інтелектуальної власності з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".
Товариство є юридичною особою за законодавством Російської Федерації.
08.06.2010 ТОВ Студія "Анімаккорд" і Товариством укладено договір № 010601-МиМ (далі - Договір) про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір - серіал "Маша и Медведь" (далі - Твір), за умовами якого:
- правовласник відповідно до порядку, передбаченого Договором, передає набувачу виключне право на Твір, а набувач зобов'язується виплатити правовласнику визначену Договором винагороду;
- передачі підлягає виключне право на такі серії Твору: 1) "Раз, два, три! Елочка, гори!"; 2) "Первая встреча"; 3) "До весны не будить!" 4) "Весна пришла"; 5) "Ловись, рыбка!"; 6) "Следы невиданных зверей"; 7) "С волками жить…!"; 8) "Позвони мне, позвони!"
Товариством також подано копію авторського договору замовлення від 01.04.2008 № ОК-2/2008, укладеного ТОВ Студія "Анімаккорд" і ОСОБА_8, відповідно до якого останній зобов'язаний створити та передати замовнику сценарій 8 серій дитячого телевізійного серіалу "Маша и Медведь". Крім того, Товариством подано копію службового завдання № 1/МиМ-С1, згідно з яким ОСОБА_9 створює та передає ТОВ "Анімаккорд" виключні права на серію анімаційного серіалу "Маша и Медведь" під назвою "Первая встреча".
Отже, Товариство є власником виключних майнових авторських прав на Твір і має право захищати свої права, в тому числі шляхом звернення з даним позовом.
Відповідно до поданого як доказ копії згаданого договору від 01.04.2008 № ОК-2/2008 неможливо дійти достовірного висновку про створення образів (ключових кадрів) героїв мультфільму, оскільки за умовами договору автор зобов'язаний створити та передати замовнику 8 серій дитячого телесеріалу "Маша и Медведь". Твір створюється відповідно до технічного завдання, зазначеного в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 останнього). Відповідно до цього додатку (технічного завдання) вимогами до Твору є: створення сценарію 8 серій дитячого телевізійного анімаційного серіалу на основі ідей, зазначених у технічному завданні. Кожна серія повинна бути закінченою історією пригод "Маши" та "Медведя". "Маша" та "Медведь" з'являються в кожній серії, крім них, залежно від сценічної ідеї, можуть з'являтися інші персонажі.
Товариство зазначає, що 05.06.2014 за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3 було здійснено реалізацію товару - розмальовки "Маша и Медведь" з малюнками. У структурі товару - малюнки, а саме кадри та персонажі з Твору. Як доказ реалізації товару подано товарний чек від 05.06.2014, в якому зазначено: розмальовка "Маша і Ведмідь", ціна 25 грн.
Підприємцем, у свою чергу, зазначено, що: нею здійснюється розрахунок за продані товари лише у безготівковій формі; крім того, на згаданому чеку розміщено печатку, а Підприємець у здійсненні підприємницької діяльності не користується печаткою і взагалі її не має; відтак Товариство могло придбати товар в іншої особи.
Поданий Товариством суду товарний чек не може підтвердити факт придбання товару саме повноваженим представником Товариства, оскільки відсутній підпис особи, що придбала товар.
Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.
Підпис особи, яка придбала товар, не є обов'язковим реквізитом товарного чеку.
Протиправними діями порушувалися авторські права саме Товариства, а не його представника.
На товарному чеку від 05.06.2014 міститься відбиток круглої печатки, на якому зазначено: "м. Київ, Україна, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 свідоцтво 5485". Отже, продавцем контрафактного товару є саме Підприємець.
Товариством заявлено вимогу про стягнення з Підприємця 48 720 грн. (4 х 10 х 1218 грн.), виходячи з того, що: кількість об'єктів інтелектуальної власності Товариства, права на які були порушені, складає 4; мінімальна заробітна плата - 1 218 грн.; стягненню підлягає 10 мінімальних заробітних плат за кожний об'єкт, права на який порушено.
Заявлена Товариством сума є неспіврозмірною збиткам, понесеним Товариством, а стягнення її в меншій сумі, ніж це визначено статтею 52 Закону, не передбачено.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми компенсації за порушення майнових авторських прав.
Судом апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, було встановлено, що на товарі, який реалізовувався Підприємцем, було відтворено зображення персонажів "Маша" і "Медведь" з Твору, власником виключних майнових прав на який є Товариство.
Апеляційним господарським судом також спростовано висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції.
Водночас апеляційна інстанція у прийнятті оскаржуваної постанови виходила з того, що в даному випадку захист інтересів позивача є неможливим, оскільки виплата компенсації з урахуванням фактичних обставин справи буде суперечити таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно із статтями 3, 16, 32 ЦК України судовий захист цивільного права та інтересу відноситься до загальних засад цивільного законодавства. При цьому кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема за захистом свого права інтелектуальної власності.
Відповідно до статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, у тому числі, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 Закону обмежень майнових прав.
За змістом статті 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, у тому числі, подавати позови про виплату компенсацій. При цьому суд має право, у тому числі, постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсацій, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Згідно із частиною другою статті 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Отже, з урахуванням сукупності наведених вимог чинного законодавства, а також роз'яснень судової практики, яка знайшла своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 за № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (v0005700-10)
та в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (v0012600-12)
, можна дійти висновку про те, що виплата компенсації як спосіб захисту авторського права може мати місце у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, і можливість застосування цього способу захисту не залежить від доведення розміру заподіяння збитків.
Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
Наведені вимоги чинного законодавства не були у повній мірі враховані судом у ході апеляційного перегляду справи.
Зокрема, встановивши у справі наявність таких обставин, які свідчили про належність позивачу майнових авторських прав стосовно мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", а також обставин, що підтверджували використання частини цього твору відповідачем, апеляційний суд, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, так і не дійшов певних висновків про те, чи порушувало таке використання майнові права позивача і в чому конкретно це порушення полягало.
Не встановивши за обставинами справи факту існування порушення належних позивачу майнових авторських прав, суд, відповідно, не мав і правових підстав для обговорення питання щодо розміру компенсації, яка мала бути сплачена позивачу з метою захисту його прав.
Однак, перейшовши до обговорення цього питання, суд, що також вбачається із змісту оскаржуваної постанови, дійшов висновку про те, що компенсація не підлягає сплаті, оскільки стягнення такої у будь-якому розмірі, з огляду на реалізацію відповідачем лише розмальовки із зображенням персонажів "Маша" і "Медведь" вартістю 25 грн., не може відповідати критеріям справедливості, добросовісності та розумності.
У даному випадку апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Оскільки апеляційним судом не було встановлено обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем зазначених вимог чинного законодавства, то суд, відповідно, не мав і правових підстав дійти висновку про те, що право позивача не підлягає захисту.
У цьому ж зв'язку суд безпідставно не взяв до уваги, що незначний обсяг порушення авторських прав, хоч, безумовно, і повинен враховуватися у визначенні адекватних заходів захисту, все ж таки не є самодостатньою підставою для відмови у наданні цього захисту, оскільки це безпосередньо не передбачено чинним законодавством, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.
Посилаючись на малозначимість порушення, вчиненого відповідачем, та розмір отриманого ним доходу, суд не врахував, що наведені позивачем обставини, якими він підтверджував існування самого тільки факту порушення авторських прав, відповідно до статей 15, 50 Закону не давали підстав вважати, що лише цією реалізацією порушення прав і обмежувалося.
У той же час з матеріалів справи вбачається, що будь-яких висновків стосовно дійсного обсягу правопорушення, яке в даному випадку, можливо, мало місце, судом зроблено так і не було.
Сукупність наведеного дає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.
Оскільки суд першої інстанції (який у розгляді справи дійшов висновку про недоведеність самого порушення) припустився, по суті, тих же помилок, скасуванню підлягає також і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна із сторін у своїх поясненнях зі справи, та дослідити подані у справі докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 зі справи № 910/28377/14 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя
Суддя
Суддя
|
В. Селіваненко
Б. Львов
В. Харченко
|