Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддів Ємельянова А.С., Чернова Є.В., за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача прокуратури- не з'явився, - Клюге Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Бориславський завод "Рема" на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 03.11.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 у справі № 914/3178/15 за позовом прокурора м.Борислава Львівської області в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по Львівській області до ПАТ "Бориславський завод "Рема" про зобов'язання укласти договір про безоплатне зберігання захисної споруди

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.11.2015 (суддя Цікало А.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016 (судді: Давид Л.Л., Данко Л.С., Кордюк Г.Т.), позов задоволено - на підставі ст.ст. 179, 187 ГК України зобов'язано ПАТ "Бориславський завод "Рема" укласти з РВ ФДМ України по Львівській області договір про безоплатне зберігання споруди цивільного захисту - сховища № 49511, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 45, м. Борислав, Львівська область, в редакції, запропонованій позивачем.

ПАТ "Бориславський завод "Рема" в поданій касаційній скарзі та додаткових поясненнях просить рішення і постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 187 ГК України та ст.ст. 43, 84 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що резолютивна частина рішення від 03.11.2015 не містить ані посилання на поданий позивачем проект договору, ані відомостей стосовно умов цього договору. На думку заявника, внаслідок проведеної позивачем перевірки, оформленої актом від 27.06.2014, не виявлено порушень щодо збереження захисної споруди цивільної оборони (сховища № 49511), що виключає можливість стверджувати про вчинення порушень чи загрози їх вчинення відповідачем.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - частковій зміні з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області проведено приватизацію державного майна Відкритого акціонерного товариства "Бориславський завод радіоелектронної медичної апаратури" (19-20), правонаступником якого є ПАТ "Бориславський завод "РЕМА" є ВАТ "Бориславський завод радіоелектронної медичної апаратури" (а.с.15-17).

З акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу "Бориславський завод радіоелектронної медичної апаратури", затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 14.06.1996 р. № 1438 (а.с.21-22) та планом розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства "Бориславський завод РЕМА", затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 13.09.1996 р. № 2299 (а.с.19-20), в процесі приватизації до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Бориславський завод радіоелектронної медичної апаратури" не увійшло та залишилось на балансі зазначеного підприємства державне майно, яке не підлягає приватизації - бомбосховище на 800 місць, що розташоване за адресою: вул. Сосюри, 45, м. Борислав, залишковою вартістю 14473512 тис. крб. Зазначене майно входить до переліку об'єктів, залишкова вартість яких не включається до статутного фонду (не підлягає приватизації).

Відповідно до ч.1 ст. 3 та ст. 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, яка діяла під час приватизації ДП Львівський завод біофізичних приладів) об'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

У відповідності до довідки ПАТ "Бориславський завод "РЕМА" № 50/397 від 27.06.2014 сховище № 49511 за адресою: м. Борислав, вул. Сосюри, 45 інвентарний номер 010018, первісна вартість -1171692,00 грн. залишкова вартість 493766,41 грн., загальна площа сховища - 494,7кв.м., місткість - 600 осіб, рік введення в експлуатацію 1988, обліковується на балансі Відповідача як державне майно, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу товариства. Вказане сховище вбудоване в 3-х поверхову будівлю адміністративного корпусу, перебуває у задовільному стані (а.с.55).

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2014 р. стосовно об'єкту цивільного захисту (сховища № 49511) проводилася перевірка стану ефективності використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Бориславський завод "РЕМА" у процесі приватизації, але перебуває на його балансі. За результатами перевірки комісією складено відповідний акт, яким встановлено, що сховище перебуває в задовільному стані, товариству запропоновано укласти договір зберігання захисної споруди - сховища № 49511. Даний акт підписано членами комісії, представником відповідача та скріплений печаткою ПАТ "Бориславський завод "РЕМА" без зауважень та пропозицій (а.с.54).

Спірна споруда цивільного захисту, а саме бомбосховище № 49511 по вул.Сосюри,45 у м.Бориславі Львівської області, не увійшла до статутного фонду ПАТ "Бориславський завод "РЕМА", проте, залишилась на його балансі, а тому у відповідності до вимог законодавства необхідним є укладення з балансоутримувачем договору про безоплатне зберігання споруд цивільного захисту.

Як встановлено судами, позивач з метою виконання вимог чинного законодавства України, неодноразово звертався до відповідача з проханням укласти договір зберігання майна захисної споруди цивільної оборони - сховища № 49511 (її інженерно-технічне та спеціальне обладнання, засоби зв'язку, тощо), розташованого по вул. Сосюри, 45 в м.Бориславі, що підтверджується листами від 03.06.2011 № 11-13-03366, від 22.01.2014 № 11-13-00448, від 25.07.2014 № 11-13-05233 та від 20.02.2015 № 11-13-01021 (а.с.23-26).

Однак, листом від 08.08.2014 № 50/617 відповідач відмовився від укладання договору зберігання споруди цивільного захисту (а.с.29).

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі РВ ФДМУ у Львівській області з позовом до ПАТ "Бориславський завод "РЕМА" про зобов'язання укласти договір безоплатного зберігання споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Відповідно до ч.1 ст. 648 та ч.1 ст. 649 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно вимог ч.ч.3,4,7 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п.3 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 (253-2009-п) (далі - Порядок) забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

Пунктом 25 Порядку встановлено, що відомості про перебування захисних споруд на балансі державного підприємства, яке приватизується (корпоратизується), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання - у плані приватизації майна (плані розміщення акцій акціонерного товариства, у процесі приватизації). У разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна.

Судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що проект договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) затверджено наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009 № 582 (v0582666-09) "Про затвердження форми Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони)".

У відповідності до п.1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна та Міністерством економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68, зареєстрованим в Мінюсті України 24.06.1999 р. за № 414/3707 (z0414-99) (далі - Положення), управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 1.4 Положення встановлено, що способами управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є, зокрема, передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп.1.4.1 Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4 цього Положення.

Згідно з пп.2.2.4 п.2.2 Положення (в редакції, яка діяла на час приватизації ВАТ "Львівський завод біофізичних приладів") державним органом управління державним майном, яке перебуває на балансі господарських товариств, створених у процесі приватизації, є відповідний державний орган приватизації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1703 "Про Концепцію розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об'єктами державної власності та заходи щодо її реалізації" (1703-98-п) .

Частиною 1 ст. 187 ГК України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Зважаючи на приписи ст.ст. 648, 649 ЦК України, ст.ст. 179, 187 ГК України та п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна та Міністерством економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68 (зареєстровано в Мінюсті України 24.06.1999 р. за № 414/3707 (z0414-99) ), касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що укладення договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління (позивачем) та балансоутримувачем (відповідачем) є обов'язковим на підставі правового акта органу державної влади, а саме на виконання п.25 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою КМ України від 25.03.2009 № 253 (253-2009-п) , що не спростовується скаржником.

При цьому, колегія суддів також враховує, що подана касаційна скарга не містить жодних заперечень щодо встановлених судами фактичних обставин обов'язковості укладання договору про безоплатне зберігання споруди цивільного захисту населення (сховища № 49511) між державним органом приватизації та відповідачем, як балансоутримувачем такого державного майна.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги твердження заявника про відсутність виявлення порушень щодо збереження захисної споруди цивільної оборони (сховища № 49511) внаслідок проведеної позивачем перевірки, оформленої актом від 27.06.2014, що виключає можливість стверджувати про вчинення порушень чи загрози їх вчинення відповідачем, оскільки сама по особі відсутність відповідних порушень не спростовує висновок суду першої інстанції про наявність передбачених чинним законодавством (в даному випадку - постановою КМ України від 25.03.2009 № 253 (253-2009-п) ) підстав для договірного оформлення сторонами триваючих фактичних відносин щодо безоплатного зберігання захисної споруди (сховища № 49511).

Як достеменно встановлено судами попередніх інстанцій, доводи, наведені в обґрунтування позову, відповідач не спростував, тому правомірним є висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Наявні ж заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на допущені судом першої інстанції порушення шляхом незазначення в резолютивній частині рішення від 03.11.2015 поданого позивачем проекту договору та умов цього договору, на яких сторони зобов'язані його укласти.

Дійсно, згідно приписів ч.3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

В поданій позовній заяві, до якої додано проект договору зберігання за 2014 р. (а.с.27-28), прокурор м.Борислава просить суд зобов'язати публічне акціонерне товариство "Бориславський завод "РЕМА" укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту - сховища № 49511, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри,45, м. Борислав, Львівська область, в редакції проекту договору, запропонованого позивачем. Таким чином, прокурором заявлені позовні вимоги сформульовано чітко та з дотриманням вимог п.1 ч.1 ст. 57 ГПК України, згідно якої до позовної заяви додаються: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи.

Колегія не може не погодитися з твердженням заявника про те, що в резолютивній частині рішення місцевим господарським судом помилково не вказано умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір безоплатне зберігання споруди цивільного захисту - сховища № 49511, з посиланням на поданий позивачем проект договору, що унеможливлює визначити, про яку саме редакцію та проект договору йдеться з огляду на те, що наявними у справі листами позивача від 03.06.2011 № 11-13-03366, від 22.01.2014 № 11-13-00448, від 25.07.2014 № 11-13-05233 та від 20.02.2015 № 11-13-01021 (а.с.23-26) відповідачу неодноразово надсилалися для підписання примірники договору безоплатне зберігання захисної споруди цивільної оборони № 49511.

Відповідно до п.5 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, з метою приведення резолютивної частини оскаржуваного рішення у відповідність з приписами ч.3 ст. 84 ГПК України та змістом його мотивувальної частини, колегія суддів вбачає підстави для зміни рішення шляхом доповнення його резолютивної частини вказівкою на запропонований позивачем проект договору зберігання за 2014 р. (а.с.27-28), наявний у матеріалах справи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 84, 111-5, 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ПАТ "Бориславський завод "Рема" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.11.2015 у справі № 914/3178/15 змінити, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Бориславський завод "РЕМА" (вул. Сосюри, буд.45, м. Борислав, Львівська область, 82300; код ЄДРПОУ 14310460) укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (вул. Січових Стрільців, буд.3, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 20823070) договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту - сховища № 49511, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 45, м. Борислав, Львівська область, в редакції проекту договору (а.с.27-28), запропонованого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області".

В решті рішення та постанову залишити без змін.