497/2156/16-а Про визнання протиправними дій УПФУ щодо переведення особи з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України - 12.07.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О. та судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області (правонаступником якого є Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Вербицької Н.В., Джабурія О.В. від 31 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області, правонаступником, якого є Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області, про визнання протиправними дій щодо переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області від 12.07.2016 року № 141312 в частині перерахування пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугу років та зобов`язання здійснити належний розрахунок та виплату пенсії.

Позов мотивує тим, що з 11 липня 2007 року по 14 серпня 2007 року він отримував пенсію за вислугу років, яка була призначена йому відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти за наявності спеціального стажу більше 25 років. З 15 серпня 2007 року виплату пенсії було припинено у зв`язку з тим, що позивач прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора Владиченської загальноосвітньої школи.

05 липня 2016 року у зв`язку з досягненням пенсійного віку, а саме 60 років, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування пенсії .

Розпорядженням від 12 липня 2016 року № 141312 відповідачем поновлено виплату раніше призначеної (11 липня 2007 року) позивачу пенсії, а також здійснено перерахунок пенсії через перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Не погоджуючись з таким рішенням та посилаючись на те, що у його випадку пенсія за вислугою років була призначена за іншим законом, а за призначенням пенсії за віком він звернувся вперше, позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення розрахунку розміру пенсії за віком з врахуванням середньомісячної заробітної плати за 2007 рік та зобов`язати відповідача провести йому розрахунок та виплату пенсії за віком з 21 червня 2016 року відповідно до статей 26, 27, 40, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) у редакції, чинній на час звернення за призначенням пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Болградського районного суду Одеської області від 03 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугу років та скасовано розпорядження відповідача від 12 липня 2016 року № 141312 в частині перерахування пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугу років. Зобов`язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком з 21 червня 2016 року відповідно до статей 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції, чинній на час звернення за призначенням пенсії за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачу пенсію було призначено відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , а за призначенням пенсії згідно з статтею 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше у 2016 році, а відтак застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати за 2013-2015 роки.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , а отже, не може бути переведений на пенсію за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки позивач оскаржує дії відповідача вчинені ним в межах перерахунку пенсії (статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив її скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 20 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 497/2156/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі також - КАС України (2747-15) ) від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. від 10 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд цієї справи на 11 липня 2019 року в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в Болградському районі Одеської області з 11 липня 2007 року на підставі його особистої заяви, йому було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 15 серпня 2007 року виплату пенсії за вислугу років позивачу припинено у зв`язку з тим, що такий прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора Владиченської загальноосвітньої школи, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

05 липня 2016 року у зв`язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , тому не може бути переведений на отримання пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . ОСОБА_1 стверджує, що він звернувся до органів пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком вперше 05 липня 2016 року, а тому йому мали призначити пенсію з врахуванням показника середньої заробітної плати за 2013-2015 роки.

Від управління Пенсійного фонду України Болградському районі Одеської області надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років.

Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики); Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Тобто, частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

За призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) він звернувся вперше.

За таких обставин застосування в спірних відносинах норм частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), згідно з якою у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що оспорювані дії відповідача вчинені з недотриманням встановлених законом вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов дійшов правильного висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку отримував позивач.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року необхідно скасувати, а рішення Болградського районного суду Одеської області від 03 лютого 2017 року - залишити в силі.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення апеляційного суду, не повертаючи справу на новий розгляд, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.

Відповідно до квитанцій № 75 від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768,00 грн, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області як правонаступника управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області (частина перша статті 139 КАС України).