826/5653/17 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк" щодо визнання нікчемним переказу (транзакції) Товариства з обмеженою відповідальністю на рахунок, відкритий на ім`я заявника, коштів та відсотків та зобов`язати включити його до переліку вкладників - 12.07.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Горяйнова А.М., суддів Кузьмишиної О.М., Казюк Л.М.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - Уповноважена особа, відповідач) щодо визнання нікчемним переказу (транзакції) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ "ІРЦ") на рахунок, відкритий на ім`я позивача, коштів в сумі 39964,13 грн і відсотків у сумі 122,29 грн та зобов`язати включити його до переліку вкладників.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки відповідача про нікчемність переказу коштів (транзакцій), здійсненого ТОВ "ІРЦ" на рахунок, що належить позивачу, є необґрунтованими, позивач має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі також - ПАТ "Банк Михайлівський") за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення позивача; зобов`язано Уповноважену особу включити інформацію про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського рахунка. У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "ІРЦ" 15 січня 2016 року укладено договір №980-039-000176392 (далі - договір від 15 січня 2016 року №980-039-000176392 ). Згідно з умовами вказаного договору позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти на строк не більше 181 дня зі сплатою процентів.

Фактична сплата позивачем коштів до ТОВ "ІРЦ" у вказаному розмірі підтверджується квитанцією від 15 січня 2016 року на суму 29464,13 грн та квитанцією від 18 січня 2016 року на суму 10500,00 грн.

Також між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)".

ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року здійснило переказ коштів:

- у сумі 39964,13 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 15 січня 2016 року №980-039-000176392";

- у сумі 122,29 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 15 січня 2016 року №980-039-000176392".

Постановою Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" був віднесений до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 23 травня 2016 року №812 про запровадження з 23 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський".

Позивач не був включений до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Підставою для невключення позивача до вказаного переліку став висновок Уповноваженої особи про нікчемність транзакції (операції) по перерахуванню коштів на рахунок позивача.

Листом від 09 вересня 2016 року № ЗГЗ(к)/4366/1 позивачу направлене повідомлення про те, що перекази коштів (транзакції), здійснені ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року у сумі 39964,13 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 15 січня 2016 року № 980-039-000176392" та у сумі 122,29 грн на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 15 січня 2016 року № 980-039-000176392", є нікчемними відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що що договір банківського рахунка між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" був укладений в період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ, а тому операції з перерахування коштів на рахунок позивача є нікчемними.

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, виходив з того, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для перевірки та визнання нікчемним правочину з перерахування коштів на рахунок позивача, а також для невключення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу із зазначенням суми всіх залишків на рахунку.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції, яким в задоволені позову відмовлено.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України (2747-15) ), виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі також - Закон №4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються Уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено Судом, станом на 23 травня 2016 року, тобто на дату прийняття Постанови Правління Національного банку України, якою банк віднесено до категорії неплатоспроможних, на рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного з банком договору банківського рахунка, були розміщені грошові кошти в сумі 39964,13 грн та проценти в сумі 122,00 грн.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Вищенаведене дає змогу дійти висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому згідно із приписами статті 38 Закону № 4452-VI перевірка правочинів Уповноваженою особою здійснюється саме протягом дії тимчасової адміністрації, разом з тим, після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов`язана протягом трьох днів скласти відповідні переліки вкладників, які мають/не мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в тому числі і з урахуванням результатів проведеної нею перевірки. Разом з тим, правом на повідомлення осіб про нікчемність правочинів Уповноважена особа наділена і протягом ліквідації.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов`язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет вірності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов`язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI (4452-17) та Положенням № 14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем фактично було проігноровано вказані приписи закону.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону №4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили, що правочин, укладений між позивачем та банком, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

З наявної в матеріалах справи довідки ПАТ "Банк Михайлівський" вбачається, що 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" зі свого рахунку на рахунок позивача № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", здійснив перерахунок коштів у розмірі 39964,13 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 15 січня 2016 року № 980-039-000176392" та у розмірі 122,29 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 15 січня 2016 року № 980-039-000176392".

Таким чином, ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідних договорів, укладених між ними.

Суд зазначає, що за приписами статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемними можуть бути визнані договори, укладені саме з банком як стороною відповідного правочину.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому відповідачем не обґрунтовано наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI (4452-17) .

Крім того, Законом № 1736-VIII (1736-19) розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4452-VI (4452-17) доповнено пунктом 15 такого змісту: "До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" (1736-19) віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".

Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI (4452-17) , зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2) на дату набрання чинності Законом № 1736-VIII (1736-19) банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.

У зв`язку з тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI (4452-17) , а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом № 1736-VIII (1736-19) ) ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом № 4452-VI (4452-17) .

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача як вкладника банку до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в банку за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суд апеляційної інстанцій ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.