Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Данилова М.В. за участю представників: від прокуратури: Романов Р.О., посв. № 014714 від 21.01.2013 р.; від позивача 1: не з'явився; від позивача 2: Іванкіна Ю.Б., дов. № 14-91 від 18.04.2014 р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. у справі господарського суду № 924/1075/15 Хмельницької області за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: 1.Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; 2.Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" про стягнення 3 746 225,84 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.08.2015 р. у справі №924/1075/15, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 162 443, 18 грн. - основного боргу, 200 000,00 грн. - пені, 51 512,73 грн. - 3% річних, 1 169 857,27грн. - індексу інфляції Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 200 000,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. у справі №924/1075/15 вищезазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Додатковою постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. у справі №924/1075/15, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з прийнятим рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.08.2015 р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. у справі №924/1075/15 в частині зменшення розміру пені не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2016 р. задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 15.03.2016 р. був присутній прокурор та представник заявника касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.01.2014 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №2721/14-КП-34.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач передав протягом січня - грудня 2014 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 458 441,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ, у останнього виникла заборгованість у розмірі 2162443,18 грн.

На суму основної заборгованості позивачем було нараховано пеню в розмірі 308079,49 грн., 3 % річних в розмірі 51512,73 грн. та 1224190,44грн. інфляційних втрат.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення 2 162 443,18 грн. основного боргу та перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій дійшов до висновку, що розмір пені складає 307 306,72 грн., 3% річних - 51 512,73 грн. а інфляційні втрати - 1 169 857,27грн.

Разом з тим, в ході розгляду справи в місцевому господарському суді відповідачем заявлено клопотання, в якому на підставі ст. 83 ГПК України просив зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі №908/43/13-г).

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, а також встановлені судами обставини справи колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру пені до 200 000,00 грн., оскільки господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги, що відповідач є підприємством комунальної власності, фінансується із державного бюджету та бюджету місцевого самоврядування та збитковість діяльності підприємства; що газ придбавався для надання послуг з теплопостачання підприємствам, організаціям, та іншим суб'єктам господарювання; ступень виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст. 233 ГК України. Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржника про недотримання судами вимог ст.ст. 43, 83 ГПК України, оскільки висновки судів про майновий стан відповідача базуються на доказах, наявних в матеріалах справи.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. у справі № 924/1075/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015р. у справі № 924/1075/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.