554/5405/17 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України, викладене у листі, щодо відмови нарахувати одноразову грошову допомогу, зобов`язання Міністерства внутрішніх справ прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням особі другої групи інвалідності - 12.07.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., судді Чиркіна С.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішень протиправними, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді Січиокно Т.О. від 06 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Резнікової С.С., Бегунца А.О., Старостіна В.В. від 26 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішень протиправними, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України, викладене у листі від 13 травня 2017 року № 15/2-1598 щодо відмови нарахування одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з установленням другої групи інвалідності.

Позовна заява мотивована тим, що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та встановлення інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" (565-12) , однак виплату такої допомоги відповідачем протиправно не здійснено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття у встановлений законодавством строк рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство внутрішніх справ України, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язано було прийняти рішення з питань виплати одноразової грошової допомоги, зазначивши відповідні мотиви такого рішення, а не повертати матеріали відносно ОСОБА_1, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2017 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Міністерство внутрішніх справ України звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 19 лютого 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2018 року у справі №554/5405/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішень протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Желєзного І.В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 09 вересня 1980 року по 12 грудня 2000 року служив в органах внутрішніх справ України.

Наказом Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 12 грудня 2000 року № 109ос згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 65 (за віком у відставку) з 12 грудня 2000 року.

Згідно з довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ № 0493108 від 01 грудня 2015 року - ОСОБА_1 із 24 листопада 2015 року встановлено безстроково ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків внутрішньої служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА від 01 грудня 2015 року ОСОБА_1 втратив 70% професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків внутрішньої служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

22 жовтня 2015 року позивачем подано до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ із повним пакетом документів, передбачених Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (850-2015-п) (далі - Порядок № 850).

Листом членів ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 22 січня 2016 року № 4/139 позивачу повернуто матеріали на виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання інвалідності без права на виплату, оскільки ОСОБА_1 отримав групу інвалідності 01 грудня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII (208-19) "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції".

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 17 листопада 2016 року визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи; зобов`язано Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у відповідності до пункту 8 Порядку № 850 подати до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи та висновок щодо виплати грошової допомоги.

13 травня 2017 року листом № 15/2-1598 Департамент Міністерства внутрішніх справ України повідомив Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про те, що у Департаменті фінансово - облікової політики міністерства внутрішніх справ України розглянуто матеріали з питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та повернуто, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

25 травня 2017 року листом № 615/115/29/01-17 за підписом заступника начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтава від 17 листопада 2016 року матеріали на виплату йому одноразової грошової допомоги були надіслані до Міністерства внутрішніх справ України, однак такі повернуті у зв`язку з невідповідністю вимогам законодавства.

Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що правонаступником Головного управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ, в якій проходив службу позивач, є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, відтак, рішення стосовно виплати компенсації повинна приймати Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС України (2747-15) ), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Порядком № 850 визначено, що працівник, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, та висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" (565-12) визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" (565-12) , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) .

В той же час, згідно з пунктом 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, суди у цій справі дійшли правильного висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно ОСОБА_1, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 361/7249/17.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як і особі з інвалідністю другої групи вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними, та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.