925/660/14 Про часткове скасування рішення обласної ради, визнання відсутнім права щодо розпорядження майном та визнання права повного господарського відання на майно - 15.07.2015 Прийняття

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради в особі ліквідатора Ярмолінського Ю.В., м. Черкаси на рішення від 18.02.2015 господарського суду міста Києва та постанову від 19.05.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 925/660/14 господарського суду міста Києва за позовом комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради до Черкаської обласної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача комунальне підприємство "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності", м. Черкаси про часткове скасування рішення, визнання відсутнім права щодо розпорядження майном та визнання права повного господарського відання у судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідача Крупа Р.А., довір.; Денжанська О.С., довір.

Комунальне підприємство "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради (далі - позивач) звернулося з позовом до Черкаської обласної ради (далі - відповідач) про: часткове скасування рішення відповідача від 06.04.2012 № 14-6/VI (щодо передачі майна позивача); визнання за позивачем права повного господарського відання на майно; визнання відсутнім у відповідача права щодо розпорядження нерухомим майном позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовані тим, що спірне рішення щодо розпорядження переданим позивачу в повне господарське відання майном прийнято відповідачем у межах його повноважень, як власника майна позивача, тому відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014 вказані судові рішення скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення Черкаської обласної ради від 06.04.2012 № 14-6/VI щодо передачі майна позивача з направленням справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015, у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовані тим, що спірне рішення щодо розпорядження переданим позивачу в повне господарське відання майном прийнято відповідачем у межах його повноважень, як власника майна позивача, тому відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) вказане рішення залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, скасувати рішення відповідача від 06.04.2012 № 14-6/VI про передачу майна.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 75, 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст. ст. 316, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач створений відповідно до рішення відповідача від 06.07.2001 № 20-17 та належить до обласної комунальної власності. Майно позивача є обласною комунальною власністю і належить йому на праві повного господарського відання (п.п. 1.1, 4.1 Статуту позивача).

Спірним рішенням відповідача від 06.04.2012 № 14-6/VI передано з балансу позивача на баланс комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" нерухоме майно за адресою: м. Черкаси, пров. Комунальний, 35, для поповнення статутного фонду згідно з переліком, доданим до вказаного рішення (п. 1.2 рішення).

У серпні 2012 року порушено справу № 05/5026/1138/2012 про банкрутство позивача. Постановою господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 позивача було визнано банкрутом, відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. Виконуючи свої повноваження у справі про банкрутство, ліквідатор звернувся з даним позовом з метою повернення незаконно відчуженого майна позивача в ліквідаційну масу.

При цьому процедура банкрутства позивача порушена та здійснюється в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), яка встановлює особливості банкрутства боржника, що ліквідується за рішенням власника у випадку недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Статтею 111-12 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції в постанові від 19.11.2014 вказав на необхідність дослідження судами причинно-наслідкового зв'язку між обставинами прийняття відповідачем спірного рішення про передачу активів позивача, одночасно прийняття ним же, як власником, рішення про ліквідацію позивача та порушенням у подальшому справи про банкрутство позивача саме у зв'язку з недостатністю у останнього майнових активів для задоволення вимог кредиторів у межах процедури добровільної ліквідації.

У даному випадку відчуження майна позивача його власником напередодні прийняття ним же рішення про ліквідацію позивача може бути безпосередньою причиною порушення щодо останнього справи про банкрутство у зв'язку з недостатністю майна для задоволення вимог кредиторів, які могли би бути задоволені у межах процедури добровільної ліквідації саме за рахунок умисно виведеного з ліквідаційної маси ліквідного активу позивача. Таким чином, спірне рішення відповідача, хоча і прийняте в межах його повноважень, проте може безпосередньо порушувати права інших осіб (зокрема, кредиторів позивача).

Однак при новому розгляді справи суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи правові підстави для відмови в позові, виходили виключно із обсягу повноважень відповідача, як власника майна позивача, на розпорядження майном останнього, не проаналізувавши та не дослідивши при цьому обставини, на які звернув увагу суд касаційної інстанції.

Більше того, суди не врахували, що у лютому 2013 року аналогічні вимоги щодо скасування рішення відповідача від 06.04.2012 № 14-6/VI у частині передачі майна були заявлені ліквідатором позивача у межах справи про банкрутство № 05/5026/1138/2012 і постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 у цій справі були скасовані рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви ліквідатора з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України встановлені при розгляді заяви ліквідатора у межах справи про банкрутство обставини можуть вплинути на результат розгляду даної справи у позовному провадженні.

Зазначені порушення вимог ст.ст. 43, 111-12 ГПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи у частині позовних вимог про скасування рішення відповідача на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та вказівки суду касаційної інстанції у постанові від 19.11.2014, з'ясувати правовий зв'язок між прийняттям відповідачем спірного рішення та ліквідацією позивача, встановити та проаналізувати результат розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним рішення відповідача у межах справи про банкрутство та розглянути справу у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст.ст. 35, 43, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту" Черкаської обласної ради в особі ліквідатора Ярмолінського Ю.В. задовольнити частково.