Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Круглікової К.С. (доповідач), суддів: Малетича М.М., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/30129/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" про стягнення 19 114, 11 грн. за участю представників сторін:

позивача: Яців О.Р.,

відповідача: Жога О.В.,

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НП "Сіті Бост" 10 400,00 грн. боргу, який виник з оплати завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт, 620,02 грн. 3% річних та 8 093,31 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. у справі № 910/30129/15, у задоволенні позову відмовлено частково. Припинено провадження в частині стягнення з ТОВ "НП "Сіті Бост" основного боргу у сумі 10 400,78 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 р. та рішення місцевого господарського суду від 14.12.2015 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "НП "Сіті Бост" 620,02 грн. 3% річних та 8 093,31 грн. інфляційних втрат, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.03.2013 року ПАТ АБ "Укргазбанк" (замовник, позивач) та ТОВ "НП "Сіті Бост" (підрядник, відповідач) уклали договір генерального підряду № 1/13.

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати на свій ризик, власними силами і засобами, або із залученням субпідрядників, ремонтно-будівельні та проектні роботи в приміщеннях АБ "Укргазбанк", згідно вимог замовника, які будуть визначатися окремими договорами підряду до даного договору, а замовник зобов'язався прийняти роботи і оплатити їх вартість.

Згідно з пунктом 4.2. договору підрядник має право залучати, за письмовою згодою замовника, до виконання договору третіх осіб (субпідрядників).

23.08.2013 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" (замовник, позивач) та ТОВ "НП "Сіті Бост" (підрядник, відповідач) було укладено договір №14/08-13 до договору генерального підряду від 26.03.2013 № 1/13, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними силами і засобами ремонтно-будівельні роботи в орендованому приміщенні АБ "Укргазбанк", передбачені дефектним актом за адресою м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 6, а замовник зобов'язався прийняти роботи і оплатити їх вартість (п.1.1. договору).

16.09.2013 ПАТ АБ "Укргазбанк" (замовник, позивач) та ТОВ "НП "Сіті Бост" (підрядник, відповідач) уклали договір №27/08-13 до договору генерального підряду від 26.03.2013 № 1/13, за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними силами і засобами електромонтажні роботи в орендованому приміщенні АБ "Укргазбанк", передбачені дефектним актом за адресою м. Київ, провулок Куренівський, 12, поверх 7, а замовник зобов'язався прийняти роботи і оплатити їх вартість (п.1.1. договору).

Судами було встановлено, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, а позивач прийняв виконані підрядником роботи та їх оплатив.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідач в порушення вимог п. 4.2. договору генерального підряду залучав до виконання робіт субпідрядні організації без письмової згоди банку, що призвело до збільшення вартості виконаних робіт, а оплата банком завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт призвела до завдання банку матеріальної шкоди в сумі 10 400,00 грн., яку він просив стягнути на його користь, а також просив стягнути на його користь суму інфляційних та річних.

Припиняючи провадження в частині стягнення 10400,78 грн., місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості була сплачена після порушення провадження у справі, відтак відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в зазначеній частині підлягає припиненню. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення річних та інфляційних, місцевий суд вказав на те, що оскільки правовідносини сторін мають договірний характер, а кошти, які відповідач повернув позивачу були отримані підрядником від замовника у якості авансу, правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами встановлено, що на виконання умов договорів відповідач виконав взяті на себе зобов'язання, а банк прийняв виконані підрядником роботи та їх оплатив. Однак, після прийняття та оплати банком виконаних підрядником будівельних робіт за договорами підряду, підрядник, в порушення вимог п. 4.2. договору генерального підряду, залучав до виконання робіт субпідрядні організації без письмової згоди банку, що в свою чергу призвело до збільшення вартості виконаних робіт, а оплата банком завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт призвела до завдання банку матеріальної шкоди (збитків) в сумі 10 400,00 грн. Звертаючись з позовом до суду, позивач спірні правовідносини спочатку кваліфікував як матеріальну шкоду (збитки), а потім як безпідставно набуте майно (ст. 1212 ЦК України).

Збільшення вартості ремонтно-будівельних робіт підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ АБ "Укргазбанк" від 26.06.2015 №05-21/88 Державної фінансової інспекції України, з якого вбачається, що оплата банком для ТОВ "НП "Сіті Бост" завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт призвела до матеріальної шкоди (збитків) для АБ "Укргазбанк" в сумі 10 400,78 грн з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав копії платіжних доручень (від 01.10.2015р. №108 на суму 6314,78 грн.) та від 01.12.2015р. №109 на суму 4086,00 грн.) про сплату на рахунок позивача 10 400,78 грн., які виявлені перевіркою, як завищена вартість ремонтно-будівельних робіт.

Оскільки відповідач сплатив позивачеві 10 400,78 грн., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив в цій частині провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми заборгованості, позивач просив суд стягнути на його користь річні в розмірі 620, 02 грн. та 8 093, 31 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (v0014600-13) обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки правовідносини між сторонами у справі мають договірний характер, а кошти, які відповідач повернув позивачу, були отримані підрядником від замовника у якості авансу, правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у справі № 910/30129/15 - без змін.