910/25766/13 Про стягнення солідарно з товариств заборгованості за договором уступки права вимоги - 14.07.2015 Прийняття

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 31.03.2014 Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 910/25766/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до 1. Юридичної особи за законодавством США Компанії "Юпітер Сервіс" (відповідач-1); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" (відповідач-2) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київ-Одяг" про стягнення 242 993 569,10 грн., за участю представників: від позивача Рачок Н.М., Мельник М.А. від відповідача-1 не з'явився від відповідача-2 не з'явився від третьої особи Шевчук А.С. від Генеральної прокуратури України Суходольський С.М.

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Юридичної особи за законодавством США Компанії "Юпітер Сервіс" (далі - Компанія "Юпітер Сервіс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Л. Груп" (далі - ТОВ "Р.Г.Л. Груп") про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором уступки права вимоги від 01.04.2009 у розмірі 242 993 569,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/25766/13 (колегія суддів у складі: Бойко Р.В. - головуючий, Нечай О.В., Стасюк С.В.) визнано недійсним договір поруки, укладений 10.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" та ТОВ "Р.Г.Л. Груп". У задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий, Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 у справі № 910/25766/13 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено повністю; стягнуто солідарно з Компанії "Юпітер Сервіс" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за договором уступки права вимоги від 01.04.2009 у розмірі 242 993 569,10 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі № 910/25766/14, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти, а справу № 910/25766/14 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.07.2015 о 10 год. 45 хв.

13.07.2015 до Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення Публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" (далі - ПАТ "Київ-Одяг") у справі № 910/25766/13, відповідно до яких третя особа проти касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва заперечує і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

14.07.2015, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшли письмові пояснення ПАТ АБ "Укргазбанк" у даній справі, відповідно до яких позивач підтримує вимоги касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та відповідач-2 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представників позивача, третьої особи та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2008 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг", після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство "Київ-Одяг" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 82 (далі - Кредитний договір-1), до якого в подальшому на підставі угод про внесення змін та доповнень № 1 від 27.10.2008, № 2 від 31.12.2008, № 3 від 21.01.2009, № 4 від 23.02.2009 сторонами було внесено зміни та доповнення.

За умовами Кредитного договору-1 Банк надав Позичальнику кредит у сумі 86 851 700,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

25.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (Банк) та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Одяг" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 3 (далі - Кредитний договір-2), до якого в подальшому на підставі угоди про внесення змін та доповнень № 1 від 03.03.2009 сторонами було внесено зміни та доповнення.

За умовами Кредитного договору-2 Банк надав Позичальнику кредит у сумі 150 000 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Підставою позову позивачем визначено невиконання Компанією "Юпітер Сервіс" грошового зобов'язання з компенсації отриманого права вимоги виконання третьою особою - ПАТ "Київ-Одяг" своїх зобов'язань за Кредитними договорами, що на думку позивача, виникло на підставі договору уступки права вимоги від 01.04.2009.

До позовної заяви було додано фотокопію договору уступки права вимоги від 01.04.2009.

За умовами вказаного договору уступки права вимоги позивач передав, а Компанія "Юпітер Сервіс" (Новий кредитор) прийняла право вимоги за Кредитними договорами на загальну суму 242 993 569,10 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору уступки права вимоги сторони домовились, що в компенсацію отриманого права Новий кредитор зобов'язаний сплатити Банку в термін до 31.12.2010 грошові кошти у сумі, визначеній в п. 1.1 дійсного договору шляхом їх перерахування на рахунок Банку.

10.09.2009 року між позивачем та ТОВ "Р.Г.Л. Груп" (Поручитель) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за виконання зобов'язань Компанії "Юпітер Сервіс" за договором уступки права вимоги від 01.04.2009, що полягають у сплаті грошових коштів на користь Банку за відступлене ним право вимоги за Кредитними договорами.

Як встановив місцевий господарський суд, у судовому засіданні представником позивача було повідомлено про неможливість надання оригіналу договору уступки права вимоги від 01.04.2009 для огляду у зв'язку із його відсутністю, та те, що про існування відповідного договору їм стало відомо під час розгляду господарським судом міста Києва справ № 6/711 та № 6/712 за позовом Банку до ПАТ "Київ-Одяг" про стягнення заборгованості за Кредитними договорами.

З метою встановлення дійсного існування договору уступки права вимоги від 01.04.2009 суд першої інстанції зобов'язував учасників судового процесу надати оригінал договору уступки права вимоги від 01.04.2009.

Однак, як вказав місцевий господарський суд, на виконання вимог ухвал суду учасниками судового процесу не було надано оригіналу договору уступки права вимоги від 01.04.2009.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наданих ПАТ "Київ-Одяг" пояснень, копія договору уступки права вимоги від 01.04.2009 була отримана від відповідача-1 разом з повідомленням про купівлю-продаж права вимоги та вимогою сплатити заборгованість за Кредитними договорами. Відповідачем-1 будь-яких пояснень щодо існування вказаного договору або причин ненадання його оригіналу надано не було.

Крім того, місцевим господарським судом було витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справ № 6/711 (2009 рік), № 6/712 (2009 рік) та № 37/110 (2010 рік), за наслідком дослідження яких було встановлено наступне. По-перше, матеріали вказаних справ та тексти рішень, прийнятих за наслідками їх розгляду, не містять посилань (підтверджень) дослідження судом оригіналу договору уступки права вимоги від 01.04.2009 під час розгляду справ. По-друге, Банк не був обізнаний про існування договору уступки права вимоги від 01.04.2009, отримав його копію лише за наслідками ознайомлення з матеріалами справ № 6/711 та № 6/712 та заперечував проти його дійсності, що підтверджується поясненнями на заперечення ТОВ "Київ-Одяг" та клопотанням про призначення судової технічної експертизи документа, поданими Банком 06.06.2011. По-третє, копія такого договору (фотокопія якої була долучена позивачем до позову) була отримана третьою особою 12.03.2010 (відтиск штампу ПАТ "Київ-Одяг") від відповідача-1 разом з повідомленням про купівлю-продаж права вимоги, за змістом якого Компанія "Юпітер Сервіс" просила перерахувати заборгованість по кредитному договору в сумі 242 993 569,00 грн. на інвестиційний рахунок Компанії Jupiter Service LLC № 26008010109798 в ПАТ "КБ "Преміум", МФО 339555. На підставі такого повідомлення у період з 02.04.2010 по 28.12.2010 третьою особою було перераховано на користь Компанії "Юпітер Сервіс" грошові кошти у розмірі 242 993 569,00 грн.

Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до наданої на виконання вимог ухвал суду Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" інформації, інвестиційний рахунок Компанії Jupiter Service LLC № 26008010109798 в ПАТ "КБ "Преміум", МФО 339555, був відкритий лише 30.03.2010 на підставі заяви повіреного Компанії Севіяна Генріха про відкриття поточного рахунку від 30.03.2010.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновків, що встановлені обставини свідчать про підробку вказаного листа Компанії "Юпітер Сервіс" (в якому було визначено номер рахунка для сплати третьою особою коштів) в частині дати його направлення/отримання, що викликає сумніви відносно реального укладення договору уступки права вимоги від 01.04.2009, а відтермінування платежу за ним на півтора роки (до 31.12.2010) та відсутність його оригіналу вказує на можливе його виготовлення пізніше визначеної в ньому дати.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що наявна у матеріалах справи копія договору уступки права вимоги від 01.04.2009, за відсутності його оригіналу в сукупності зі встановленими судом обставинами, не може бути в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України доказом існування такого договору, а отже учасниками судового процесу не доведено факту укладання (існування) договору уступки права вимоги від 01.04.2009.

У зв'язку з викладеним, місцевий господарський суд дійшов висновків, що такий договір є неукладеним у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) і, як наслідок, не може створювати будь-яких зобов'язань, у тому числі сплати компенсації за уступку права вимоги у загальному розмірі 242 993 569,10 грн.

Також, суд першої інстанції дійшов висновків, що Договір поруки укладений з порушенням ст. 553 ЦК України, оскільки укладений з метою забезпечення неіснуючого зобов'язання.

Згідно з п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З урахуванням того, що передумовою виникнення спору в частині позовних вимог до відповідача-2 є існування Договору поруки, з огляду на невідповідність цього договору положенням ст.ст. 203, 553 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого договору недійсним у межах даної справи відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що відсутність у матеріалах справи чи у сторін договору, саме по собі, не є підставою для визнання договору неукладеним.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що договір уступки права вимоги від 01.04.2009 та договір поруки від 10.09.2009 зі сторони Банку підписувалися однією особою - Ткаченком В.В. Крім того, до матеріалів справи долучено оригінал договору поруки від 10.09.2009, умови якого містять всі необхідні відомості, зазначені у договорі уступки права вимоги від 01.04.2009. Також, у матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що третя особа виконала свій обов'язок перед Новим кредитором у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд не знайшов підстав для визнання договору уступки права вимоги від 01.04.2009 неукладеним.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність правових підстав для визнання договору поруки від 10.09.2009 недійсним.

Водночас, з урахуванням положень ст.ст. 11, 525, 526, 530, 554, 599, 629 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що Компанія "Юпітер Сервіс" не виконала свого обов'язку з перерахування коштів за відступлене право вимоги відповідно до договору уступки права вимоги від 01.04.2009, у зв'язку з чим на підставі договору поруки від 10.09.2009 у ПАТ "Укргазбанк" виникло право вимоги до ТОВ "Р.Г.Л. Груп", яке є поручителем Компанії "Юпітер Сервіс" за зобов'язаннями за договором уступки права вимоги від 01.04.2009.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення солідарно з Компанії "Юпітер Сервіс" як основного боржника за договором уступки права вимоги від 01.04.2009 та ТОВ "Р.Г.Л. Груп" як поручителя за договором поруки від 10.09.2009 на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованості у сумі 242 993 569,10 грн.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) ).

Відповідно до п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Проте, судом апеляційної інстанції не зазначено доводів, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції, зокрема, щодо встановлення обставин виконання ПАТ "Київ-Одяг" взятих на себе за Кредитними договорами зобов'язань (які (обставини), за висновком місцевого господарського суду, свідчать про те, що протягом 2010 року ПАТ "Київ-Одяг" ініціювалось перед Банком питання щодо погашення його заборгованості з повернення коштів за Кредитними договорами), а саме:

- ініціювання укладення додаткової угоди до Кредитного договору-2 про зменшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що підтверджується заявою представника ПАТ "Київ-Одяг" про зміну предмету позову у справі № 37/110 від 29.11.2010, листом ПАТ "Київ-Одяг" від 20.09.2010, направленим на адресу Банку з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду (в той час, як у квітні 2010 року на користь "нового кредитора" вже було сплачено 120 000 000,00 грн.);

- листування ПАТ "Київ-Одяг" з Банком щодо вирішення питання погашення заборгованості за Кредитними договорами (листи № 11/9-27-17 від 07.09.2010, № 11/9-27-26 від 27.09.2010), хоча із його пояснень вбачається, що начебто з березня 2010 року ПАТ "Київ-Одяг" було обізнано про заміну кредитора, а з квітня 2010 року почало здійснювати виплату коштів на користь "нового кредитора" (Компанії "Юпітер Сервіс");

- відображення ПАТ "Київ-Одяг" в фінансовій звітності за 2010 та 2011 роки існування у нього станом 01.01.2011 зобов'язання за кредитами банків у розмірі 236 852 тис. грн., що відповідає розміру наданих Банком згідно з Кредитними договорами кредитних коштів третій особі, хоча згідно з наданими останньою платіжними дорученнями вбачається, що сплата коштів на користь Компанії "Юпітер Сервіс" в якості погашення нібито відступленого Банком права вимоги була здійснена у період з квітня по грудень 2010 року. Тобто, посадові особи ПАТ "Київ-Одяг" внесли до фінансової звітності відомості про наявність зобов'язань перед кредитними установами.

Всупереч наведеним нормам права, вказані докази судом апеляційної інстанції не досліджено, правова оцінка їм не надана.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках, на вимогу господарського суду.

При цьому, апеляційний господарський суд не врахував тієї обставини, що з метою встановлення дійсного існування договору уступки права вимоги від 01.04.2009, суд першої інстанції на підставі приписів ст. 36 ГПК України зобов'язував учасників судового процесу надати оригінал вказаного договору, однак такий оригінал не було надано.

Крім того, спростовуючи висновки місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки встановленій судом першої інстанції обставині, що матеріали господарських справ № 6/711, № 6/712 за позовами ПАТ АБ "Укргазбанк" до ПАТ "Київ-Одяг" про стягнення заборгованості за Кредитними договорами і самі тексти рішень, прийнятих за наслідками їх розгляду, не містять посилань (підтверджень) дослідження судом оригіналу договору уступки права вимоги від 01.04.2009 під час розгляду справ.

Слід зазначити при цьому, що підставою для звернення з позовом у даній справі був договір уступки права вимоги від 01.04.2009, водночас суд апеляційної інстанції не з'ясував питання щодо позиції ПАТ АБ "Укргазбанк" у справах № 6/711, 6/712, 37/100 відносно укладення цього договору та не надав оцінки обставинам, встановленим судом першої інстанції за наслідком дослідження цих справ.

У свою чергу, судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 1 ст. 43 ГПК України, не надано правової оцінки Договору поруки, не досліджено умови вказаного договору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Проте, у порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин щодо укладення Договору поруки та не з'ясовано питання щодо наявності в осіб (представників), якими підписано цей договір, необхідного обсягу повноважень на його підписання.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.