921/1242/14-г/8 Про стягнення заборгованості по кредиту та процентам по його обслуговуванню - 14.07.2015 Прийняття

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення та постанову господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 921/1242/14-г/8 господарського суду Тернопільської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий Холдинг "Т-Цукор" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод" (третя особа-1); 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод" (третя особа-2); 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод" (третя особа-3); 4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланівецький цукровий завод" (третя особа-4); 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (третя особа-5); 6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучацкий цукровий завод" (третя особа-6) про стягнення заборгованості по кредиту та процентам у розмірі 36 094 138,89 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 484 893 462,36 грн., та пені у розмірі 6 740 349,29 грн., за участю представників: від позивача Радзевіл А.В. від відповідача не з'явився від третьої особи-1 не з'явився від третьої особи-2 не з'явився від третьої особи-3 не з'явився від третьої особи-4 не з'явився від третьої особи-5 не з'явився від третьої особи-6 не з'явився

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк") звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровий Холдинг "Т-Цукор" (далі - ТОВ "Цукровий Холдинг "Т-Цукор") про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-0591/2-1 від 06.03.2013 в сумі 36 094 138,89 дол. США (заборгованість по кредиту та процентам), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ (1 дол. США = 13,434133 грн.) станом на 21.09.2014 становить 484 893 462,36 грн., та 6 740 349,29 грн. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1242/14-г/8 (суддя Гирила І.М.) у задоволенні позову ПАТ "Промінвестбанк" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 (колегія суддів у складі: Кордюк Г.Т. - головуючого, Гриців В.М., Давид Л.Л.) рішення господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 у справі № 921/1242/14-г/8 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.01.2015 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 921/1242/14-г/8, ПАТ "Промінвестбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Промінвестбанк".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.07.2015 о 10 год. 35 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 06.03.2013 між ПАТ "Промінвестбанк" (Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Козівзький цукровий завод" (далі - ТОВ "Козівзький цукровий завод") (Позичальник-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Збаражський цукровий завод" (далі - ТОВ "Збаражський цукровий завод") (Позичальник-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Боршівський цукровий завод" (далі - ТОВ "Боршівський цукровий завод") (Позичальник-3), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ланівецький цукровий завод" (далі - ТОВ "Ланівецький цукровий завод") (Позичальник-4), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоросківський цукровий завод" (далі - ТОВ "Хоросківський цукровий завод") (Позичальник-5) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучацкий цукровий завод" (далі - ТОВ "Бучацкий цукровий завод") (Позичальник-6) укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 20-0591/2-1 (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору Банк зобов'язався надати Позичальнику (Позичальник-1 та/або Позичальник-2 та/або Позичальник-3 та/або Позичальник-4 та/або Позичальник-5 та/або Позичальник-6 кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 35 000 000,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі - кредит або кредитна лінія, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Кредит може надаватися в гривні, доларах США (п.п. 1.2, 2.1 Кредитного договору).

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору кінцевий термін повернення ліміту кредитної лінії - 01.09.2014.

Пунктом 3.2 Кредитного договору, передбачено, що проценти за користування, у рамках ліміту кредитної лінії, нараховуються Банком, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі: 12,8% річних - за користування кредитними коштами, наданими в доларах США, та 20,5% річних - за користування кредитним коштами, наданими в гривні. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.

Згідно з п. 3.3 Кредитного договору у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п. 2.2 цього договору, починаючи з дня, наступного за датою, коли Позичальник повинен був погасити кредит, розмір процентів, що нараховуються на прострочений до сплати кредит (далі - проценти за неправомірне користування кредитом) встановлюються у розмірі, що на 3% річних перевищує розмір діючої процентної ставки за користування кредитом у відповідній валюті, яка встановлена згідно з п. 3.2 цього договору.

Підпунктами 3.12.1, 3.12.3 Кредитного договору визначено умови, за яких, починаючи з 01.04.2013, процента ставка підвищується на 3 процентних пункти протягом кварталу, наступного за звітним.

Підпунктом 3.12.6 Кредитного договору визначено обов'язок Позичальника-3 сплатити штраф за невиконання умов пп. 3.12.5 в сумі 5 000 дол. США - за курсом НБУ на день сплати в гривневому еквіваленті.

Відповідно до вимог підпунктів 4.2.1 та 4.2.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується надавати у Банк заяви на отримання кредитних коштів для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно з п. 2.2 цього договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту; своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Підпунктом 4.2.9 Кредитного договору встановлено обов'язок Позичальника у випадку ненадання інформації, передбаченої п. 4.2.7 договору (обставини, визначені пп. 4.3.4 договору) сплатити штраф у розмірі 5 000 грн. за кожен випадок невиконання.

Підпунктом 4.3.4 Кредитного договору встановлено випадки, у яких Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки.

Згідно з п. 5.3 Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п. 2.2. цього договору, пеня не нараховується.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Цей договір діє до повного виконання Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору (п. 6.7 Кредитного договору).

Згідно з п. 6.8 Кредитного договору всі зміни та доповнення до нього вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору.

Також, між сторонами Кредитного договору було укладено ряд договорів про внесення змін до Кредитного договору.

Так, 06.03.2013 між Банком та Позичальниками укладено договір про внесення змін № 20-0597/2-1 до Кредитного договору, яким була змінена редакція п. 3.8 Кредитного договору, згідно з якою сторони домовились, що забезпеченням кредиту є, зокрема, фінансова порука - ТОВ "Мрія Агрохолдинг" та ТОВ "Цукровий Холдинг "Т-Цукор".

06.03.2013 між ПАТ "Промінвестбанк" (Кредитор) та ТОВ "Цукровий Холдинг "Т-Цукор" (Поручитель) укладено договір поруки № 20-0596/3-3 (далі - Договір поруки).

Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті Кредитору: 1) заборгованості по наданому кредиту в розмірі 35 000 000 дол. США 00 центів; 2) нарахованих за користування лімітом кредитної лінії процентів, виходячи із встановленої кредитором процентної ставки: - 12,8% річних за користування кредитними коштами, наданими в доларах США; - 20,5% річних за користування кредитними коштами, наданими в гривні; процентів за неправомірне користування лімітом кредитної лінії у розмірі та в порядку, передбаченому Кредитним договором; при настанні умов, передбачених Кредитним договором, процентів у розмірі та у порядку, передбаченому Кредитним договором; комісійних винагород, передбачених Кредитним договором; 3) неустойки (штрафу, пені); 4) збитків, завданих кредиторові, понесених останнім внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених Позичальником сум Кредитору (п. 2.1 Договору поруки).

Згідно з п. 2.2 Договору поруки, у випадку невиконання або прострочення виконання Позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Відповідно до п. 2.3 Договору поруки Поручитель знайомий з умовами кредитного договору про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 20-0591/2-1 від 06.03.2013.

Як встановили суди попередніх інстанцій, наявними у матеріалах справи заявами Позичальників, платіжними дорученнями та виписками по особових рахунках Позичальників підтверджується, що на виконання умов Кредитного договору Банком було надано кредитні кошти в розмірі, передбаченому п. 2.2 Кредитного договору, а саме:

- ТОВ "Козівзький цукровий завод" - 8 896 877,49 дол. США;

- ТОВ "Збаражський цукровий завод" - 5 548 353,12 дол. США;

- ТОВ "Боршівський цукровий завод" - 4 185 545,28 дол. США;

- ТОВ "Ланівецький цукровий завод" - 1 771 155,66 дол. США;

- ТОВ "Хоросківський цукровий завод" - 13 819 562,96 дол. США;

- ТОВ "Бучацкий цукровий завод" - 778 505,49 дол. США.

У зв'язку з порушенням Позичальниками взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Поручителя заборгованості в сумі 36 094 138,89 дол. США (заборгованість по кредиту та процентам), що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ (1 дол. США = 13,434133 грн.) станом на 21.09.2014 становить 484 893 462,36 грн., та 6 740 349,29 грн. пені за простроченим кредитом та простроченими процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, при укладенні договору про внесення змін № 20-2944/2-1 від 10.10.2013 до Кредитного договору сторони домовилися про викладення п. 4.2.9 Кредитного договору у новій редакції, у результаті чого передбачили можливість застосування штрафу до Позичальника у розмірі 5 000 грн. за ненадання інформації про свою фінансово-господарську діяльність, за неповідомлення про зміни форми фінансової звітності Позичальника, за ненадання розшифровок дебіторської та кредиторської заборгованості, бухгалтерської та іншої документації, що підтверджує рух грошових коштів Позичальника за рахунками в інших фінансово-кредитних установах.

Договором про внесення змін № 20-1268/2-1 від 28.04.2014 до Кредитного договору сторони виклали п. 3.12.6 Кредитного договору у новій редакції, внаслідок чого збільшили розмір штрафу з 5 000 дол. США до 10 000 дол. СШАза порушення вимог п. 3.12.5 Кредитного договору (обов'язку Позичальника підтримувати середньоденний залишок грошових коштів на рахунках ПІБ сукупно не менш ніж 1,25 млн. дол. США), а також доповнили Кредитний договір п. 4.3.11, яким передбачили додаткову можливість збільшення відсоткової ставки на 3 процентних пункти за недотримання нормативних значень коефіцієнту покриття забезпеченням.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

За змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у господарській справі № 916/101/14).

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо (пп. 4.1.6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" (va001600-14) ).

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення неустойки, кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.02.2013 № 6-172цс12).

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" (va001600-14) згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

З урахуванням встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що внесені зміни до Кредитного договору призвели до зміни зобов'язання, забезпеченого порукою, та до збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, п.п. 5.2 та 5.6 Договору поруки передбачено, що збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього договору. Всі зміни і доповнення до цього договору приймаються за взаємною згодою сторін і укладаються в простій письмовій формі шляхом укладення договорів про внесення змін і доповнень, які є невід'ємною частиною цього договору.

Разом з тим, як встановили суди, у матеріалах справи відсутні докази згоди Поручителя на внесені зміни до Кредитного договору щодо збільшення відповідальності, також відповідні зміни до Договору поруки сторонами не вносились.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що внаслідок внесення змін до Кредитного договору без згоди Поручителя було збільшено обсяг його відповідальності, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ТОВ "Цукровий Холдинг "Т-Цукор" як поручителя за виконання Позичальниками (третіми особами) зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.