2/17-2883-2011 Про надання ліквідатору Фізичної особи - підприємця арбітражному керуючому згоди на продаж майна Фізичної особи - підприємця, яке перебуває в заставі у Банку - 14.07.2015 Прийняття

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2014 (суддя Бахарєв Б.О.) надано ліквідатору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 арбітражному керуючому Селезневу О.В. згоду на продаж майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, яке перебуває в заставі у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", а саме садовий будинок, за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (колегія суддів у складі: Пироговський В.Т. - головуючий, Лавриненко Л.В., Жеков В.І.) ухвалу господарського суду Одеської області від 23.09.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 23.09.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 10.02.2015 з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Одеської області від 06.12.2011 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Рябця О. М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2012 припинено повноваження ліквідатора Рябця О. М. та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ковальчука О. М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2014 припинено обов'язки ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука О. М., призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Селезньова О. В.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, ліквідатором Селезньовим О.В. виявлено майно банкрута, що перебуває в заставі у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

В силу ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно з ч. 4 даної статті майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатор боржника звернувся до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з відповідними листами від 16.06.2014, 03.07.2014, 01.08.2014, 20.08.2014 для отримання згоди на продаж виявленого майна. Про отримання вказаних листів банком свідчать відповідні штампи прийняття та підписи посадових осіб банку (т.4 а.с. 54, 79, 80, 86, 87).

Проте, жодної відповіді від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як заставодержателя відповідного майна ліквідатору не надходило, що унеможливлює подальше провадження у справі про банкрутство та задоволення вимог кредиторів.

Не отримавши згоди банку на продаж заставного майна, ліквідатор, відповідно до приписів ч.4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про отримання згоди на продаж майна банкрута.

За таких обставин та з огляду на те, що в силу ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство суд наділений правом надавати згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано скористалися таким правом та надали ліквідатору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 арбітражному керуючому Селезньову О.В. згоду на продаж майна боржника, а саме садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в заставі у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності ухвали суду першої інстанції від 23.09.2014 у зв'язку із тим, що судом не розглянуто питання стосовно продажу земельної ділянки, на якій розташований садовий будинок, були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, який вірно зазначив, що земельна ділянка і будівля, на якій вона розташована, є різними об'єктами нерухомості, що підлягають державній реєтрації. У зв'язку з цим, отримання згоди суду на продаж садового будинку не перешкоджає зверненню до суду з клопотанням на отримання згоди продажу земельної ділянки, на якій розташована будівля, а суд не позбавлений права розглянути таке клопотання та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі, про помилковість висновків місцевого та апеляційного господарських судів, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані ухвала господарського суду Одеської області від 23.09.2014 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 у даній справі прийняті у відповідності до фактичних обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права,і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 , 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 та ухвалу господарського суду Одеської області від 23.09.2014 по справі № 2/17-2883-2011 залишити без змін.