Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів: Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року у справі № 37/407 господарського суду міста Києва за скаргою Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на дії органу Державної виконавчої служби за позовом Акціонерного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Подільське відділення Промінвестбанку м.Київ" (згідно ухвали господарського суду міста Києва від 07.04.2014 року сторона замінена на Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія по управлінню активами "Домініон-Капітал") до відповідача Закритого акціонерного товариства "Київфундаментбуд" про стягнення грошових коштів

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Від ДВС: Харченко О.О. (дов.№ 20-22/15 від 27.04.2015 року);

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015 р. по справі № 37/407 (суддя: Цюкало Ю.В.) в задоволенні скарги б/н від 31.12.2014 р. Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на дії органу Державної виконавчої служби відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року (судді: Баранець О.М., Чорна Л.В., Пашкіна С.А.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.03.2015 року у справі № 37/407 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення скарги, оскільки скаржником не надано доказів неправомірності дій органів Державної виконавчої служби, під час виконання судового рішення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Київфундаментбуд" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року у справі № 37/407 та прийняти нове судове рішення, про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" викладених у скарзі на дії органів ДВС.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник Державної виконавчої служби заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представника Державної виконавчої служби, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2009 року по справі № 37/407 позов задоволено повністю, стягнуто з Закритого акціонерного товариства "КИЇВФУНДАМЕНТБУД" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Подільське відділення Промінвестбанку м. Київ" 923 333 (дев'ятсот двадцять три тисячі триста тридцять три) грн. 41 коп. заборгованості по кредиту, 247 972 грн. 38 коп. несплачених процентів за користування кредитом, 23519 грн. 53 коп. інфляційної складової боргу, 59564 грн. 57 коп. пені, 12543 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, звернувши стягнення на майно Закритого акціонерного товариства "КИЇВФУНДАМЕНТБУД", визначивши спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів з продажу: самохідної бурової установки CFA-425, згідно з договором застави обладнання № 776 від 11.08.2006 р. та адміністративно-виробничої будівлі (літ. З), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, загальною площею 1522, 00 кв.м., яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 501547, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.04.2006 р. на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 06.04.2006 р. № 511-В та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 12.04.2006 р. у реєстровій книзі № 2з-132 за реєстровим № 208з, згідно іпотечного договору від 21.04.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 706.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. № 37/407 було замінено сторону стягувача з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Подільське відділення Промінвестбанку м. Київ" на Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Сордант", від імені та в інтересах якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія по управлінню активами "Домініон-Капітал".

Приватне акціонерне товариство "КИЇВФУНДАМЕНТБУД" звернулося до суду із скаргою б/н від 31.12.2014 р. "На дії ДВС" в якій просило: визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України щодо передачі на реалізацію шляхом проведення електронних торгів арештованим майном ("СЕТАМ") іпотечного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, - що зареєстроване на праві власності за ЗАТ "Київфундаменбуд" на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 501547; зупинити на період розгляду скарги у суді та до набрання чинності судовим рішенням у справі реалізацію з електронних торгів ("СЕТАМ") іпотечного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, - що зареєстроване на праві власності за ЗАТ "Київфундаменбуд" на підставі свідоцтва про право власності, серія ЯЯЯ № 501547; зупинити на період розгляду скарги у суді примусове виконання Рішення Господарського суду міста Києва від " 23" вересня 2009 року у господарській справі № 37/407 та Ухвали Господарського суду міста Києва від " 07" квітня 2014 року у господарській справі № 37/407.

Скарга мотивована тим, що під час процедури та порядку проведення виконавчих дій ДВС порушено вимоги ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки належного акту опису та арешту майна ДВС не складено; наявний в матеріалах виконавчого провадження звіт про оцінку майна втратив чинність, оскільки проведений 13.05.2014 р., а повторно оцінка майна не проводилася, внаслідок чого наявний звіт не може бути прийнятий до уваги при визначенні вартості майна при проведенні торгів 05.02.2015 р.; відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України невірним способом виконується дане рішення, а саме не шляхом проведення прилюдних торгів, а через електронні торги.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року (z0489-12) , та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5 (z0745-99) .

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. (ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно пункту 4.2.1., 4.2.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті. (пп. 4.2.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржником не надано будь-яких доказів заперечення, оскарження з складеним та підписаним актом опису та арешту майна.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) . Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Відповідно до пункту 5.12.5 Інструкції про проведення виконавчих дій Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки готує для проведення реалізації майна документи, передбачені абзацами чотирнадцятим - дев'ятнадцятим пункту 5.11 цієї Інструкції та інші документи.

Підготовлений пакет документів державний виконавець разом із заявкою, визначеною пунктом 5.11 цієї Інструкції, передає особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції до відповідного відділу державної виконавчої служби регіонального управління юстиції для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу. Відповідальність за правильність та повноту підготовлених документів покладається на начальника відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції.

Відділ державної виконавчої служби регіонального управління юстиції після отримання документів щодо передачі майна на реалізацію у термін до п'яти днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам чинного законодавства та у разі виявлення порушень надає доручення щодо їх усунення у строк до п'яти робочих днів та забезпечує контроль за виконанням цього доручення. У разі встановлення відповідності документів вимогам чинного законодавства чи після приведення їх у відповідність із вимогами чинного законодавства відділ державної виконавчої служби регіонального управління юстиції у строк до п'яти робочих днів повідомляє спеціалізовані торговельні організації, з якими укладено договори відповідно до пункту 5.12.4 цієї Інструкції, про наявність арештованого майна, його місцезнаходження (місце зберігання), оцінку, за якою воно виставляється на продаж, при необхідності (за попереднім погодженням з державним виконавцем) установлює дату огляду арештованого майна, а також повідомляє дату проведення конкурсу з передачі на реалізацію цього майна. (п.5.12.6. Інструкції про проведення виконавчих дій).

Приймання аукціонного майна здійснюється матеріально відповідальною особою організатора аукціону відповідно до акта передачі арештованого майна (додаток 2) та інших необхідних документів, що містять інформацію про аукціонне майно. (п.3.3 Порядку реалізації арештованого майна).

Тобто, відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що датою проведення аукціону з реалізації нерухомого майна є 05.02.2015 року, а датою проведення аукціону з реалізації рухомого майна є 16.02.2015 року.

Звіт про оцінку арештованого нерухомого майна: - адміністративно-виробнича будівля (літ.З), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16А, загальною площею 1522,00 кв.м. та будівля бази (складів) (літ. І), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16А, загальною площею 991,40 кв.м., яка належать боржнику на праві власності, складено 19 травня 2014 року (дата оцінки 13.05.2014 року); звіт про оцінку арештованого рухомого майна: - самохідна бурова установка для спорудження свай типу В 300-3 241 Casagrande, інв. номер № 995, що належить боржнику, складено 19 травня 2014 року (дата оцінки 13.05.2014 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент передачі арештованого нерухомого майна на реалізацію, звіти про оцінку майна від 19.05.2014 року, були чинними.

Щодо тверджень скаржника, щодо невірного способу виконання рішення, а саме не шляхом проведення прилюдних торгів, а через електронні торги судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 656/5 від 16 квітня 2014 року "Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" (z0427-14) , наказано провести з 01 травня 2014 року у м. Києві, Вінницькій, Дніпропетровській та Львівській областях та з 01 липня 2014 року у Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Одеській, Харківській та Чернігівській областях, з 06 серпня 2014 року у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій областях експеримент із запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Відмовляючи у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на дії органу Державної виконавчої служби суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент передачі арештованого нерухомого майна на реалізацію, звіти про оцінку майна від 19 травня 2014 року були чинними; державним виконавцем у належний спосіб виконується рішення суду, тому суди дійшли висновку, що в діях державної виконавчої служби не вбачає порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Крім того, судами зазначено, що згідно з вимогами статті 121-1 ГПК зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 , 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 11.03.2015 року у справі № 37/407 залишити без змін.