Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Владимиренко С.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року

у справі № 910/20675/15

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Українська залізниця" в особі філії

"Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл"

про стягнення штрафних санкцій

за участю представників:

позивача - Становової Ю.В.

відповідача - Гаєвського С.Ю.

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл" про стягнення неустойки за договорами поставки від 30.10.2014 № ЦХП-07-02514-01, від 18.11.2014 № ЦХП-05-02914-01, від 20.11.2014 № ЦХП-07-02814-01, що складається з штрафу та пені, у загальному розмірі 413 020,35 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року (судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл" на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" 413 020,35 грн. та 8 260,41 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовником), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл" (постачальником) укладено договори поставки від 30.10.2014 № ЦХП-07-02514-01, від 18.11.2014 № ЦХП-05-02914-01, від 20.11.2014 № ЦХП-07-02814-01, згідно яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти й оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації; поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договорів, після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку і є підтвердженням готовності останнього до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці (пункт 5.2 договору).

Пунктами 10.1. договорів передбачено, що за результатами кожного кварталу за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2. договору, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції.

Відповідно до пунктів 13.7. договорів термін їх дії - з моменту підписання до 31.12.2014, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням і рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.

На виконання умов цих договорів позивачем надіслано відповідачу рознарядки: від 24.11.2014 № ЦХП-20/6305 на суму 1 181 160 грн.; від 24.11.2014 № ЦХП-20/6304 на суму 243 423,18 грн.; від 18.12.2014 № ЦХП-20/6853 на суму 1 310 650,94 грн., докази про надсилання яких містять у справі.

Проте постачальник не поставив товар у визначений строк, посилаючись на не отримання вказаних рознарядок.

З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, визначених рознарядками, позивачем на підставі пунктів 10.1. договорів нараховано відповідачу неустойку, а саме:

- 177 174 грн. штрафу і 1 181,16 грн. пені за рознарядкою від 24.11.2014 № ЦХП-20/6305;

- 36 513,48 грн. штрафу і 243,42 грн. пені за рознарядкою від 24.11.2014 № ЦХП-20/6304;

- 196 597,64 грн. штрафу і 1 310,65 грн. пені за рознарядкою від 18.12.2014 № ЦХП-20/6853.

Претензії позивача від 13.01.2015 № ЦХП-20/23, № ЦХП-20/35; від 19.01.2015 № ЦХП-20/51; від 28.05.2015 № ЦХП-20/1854, № ЦХП-20/1871 про сплату неустойки залишені відповідачем без відповіді та задоволення, внаслідок чого ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до суду з позовом про притягнення ТОВ "Сантана Ойл" до відповідальності, погодженої сторонами у п. 10.1 вказаних договорів, про стягнення неустойки, зокрема, пені у загальній сумі 2 735,23 грн. та штрафу у загальному розмірі 410 285,12 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову, посилаючись на відсутність доказів отримання ним рознарядок позивача на поставку товару.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного здійснення поставок замовленого товару та дійшов правомірного висновку про притягнення ТОВ "Сантана Ойл" до відповідальності, погодженої сторонами у п. 10.1 вказаних договорів, щодо стягнення неустойки у заявлених розмірах, перевіривши, при цьому, правильність її нарахування.

Водночас, спростовуючи доводи відповідача про не отримання рознарядок на поставку товару, як підставу звільнення його від відповідальності, передбаченої п. 10.1. договорів, суди попередніх інстанцій, дослідили надані позивачем докази і встановили факт направлення останнім на адресу відповідача рознарядок, про що докази містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 614 цього ж Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Проте, відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення ним дій, спрямованих на здійснення поставок (повної чи часткової) товару, замовленого позивачем у рознарядках.

Крім того, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положеннями статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з приписів вказаних норм, та з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем обов"язку щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, якими правильно застосовані норми ст.ст. 525, 526, 530, 617 Цивільного кодексу України та ст. 217 Господарського кодексу України та задоволено позов ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", перевіривши розрахунки.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Оскільки відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених пунктом 5.2 договору, і штрафу у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції із простроченням понад 30 календарних днів погоджена сторонами в пункті 10.1. договору, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про обгрунтованість позову, який відповідає вимогам закону.

Відтак, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності обов"язку відповідача оплатити позивачу заявлений розмір неустойки не заслуговують на увагу у зв"язку з ненаданням відповідачем доказів на спростування позовних вимог.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантана Ойл" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 року у справі № 910/20675/15 залишити без змін.