Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. та на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2015 року у справі № 922/5614/14 господарського суду Харківської області за позовом Спільного підприємства "РАДМІРТЕХ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП "Радміртех") до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Харківського відділення Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" (надалі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників: від позивача- не з'явилися від відповідача- Пухальська В.І.

У грудні 2014 року СП "Радміртех" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про:

- зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти з рахунку СП "Радміртех" за № 26009200600019, відкритого у банку на розрахунковий рахунок № 26004000128708 СП "Радміртех" до філії АТ "Укрексімбанк", згідно з платіжним дорученням № 1437 на загальну суму 143 000 грн.;

- зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти з рахунку СП "Радміртех" за № 26009200600019, відкритого у банку на розрахунковий рахунок № 20635000128708 СП "Радміртех" до філії АТ "Укрексімбанк", згідно з платіжним дорученням № 1438 на загальну суму 78 000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2015 р. (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. (головуючий суддя Бондаренко В.П., судді: Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2015 р. відновлено ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2015 р. у справі № 922/5614/14 господарського суду Харківської області, касаційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарг призначено на 07.07.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між СП "Радміртех" (клієнт) та ПАТ "ВіЕйБі Банк" (банк) було укладено договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 25.05.2009 р. № 123171 (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26009200600019 у гривні, доларах США, російських рублях та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п. 2.1.2. Договору банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції, приймання та видачу готівки відповідно до умов обслуговування рахунку, чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору банк зобов'язався виконувати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, в строки: в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу відповідача, та не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу.

Пунктом 7.1. Договору сторони визначили, що Договір укладений на невизначений строк, набуває чинності 25.05.2009 р. за умови підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

Так, судами було з'ясовано, що 29.10.2014 р. позивачем було передано відповідачу платіжне доручення № 1437 на загальну суму 143 000 грн. для перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок № 26004000128708 СП "Радміртех" до філії АТ "Укрексімбанк" та платіжне доручення № 1438 на загальну суму 78 000 грн. для перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок № 20635000128708 СП "Радміртех" до філії АТ "Укрексімбанк".

В порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем грошові кошти з розрахункового рахунку № 26009200600019 не було перераховано на вказані у дорученнях рахунки, що і стало підставою для звернення СП "Радміртех" з відповідним позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що кошти, розміщені позивачем на відкритому відповідачем поточному рахунку на підставі договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 25.05.2009 р. № 123171 є власністю позивача, а дії відповідача щодо невиконання платіжного доручення позивача - є грубим порушенням права власності позивача на вказане майно, а тому за таких обставин, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У свою чергу, господарський суд апеляційної інстанції погодився з викладеними місцевим судом висновками, залишивши без змін прийняте у даній справі рішення з тих же мотивів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів необґрунтованими та безпідставними, враховуючи таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. № 733 (v0733763-14) "Про віднесення ПАТ "ВіЕйБі Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 123 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. № 35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" по 20.03.2015 р. (включно).

Відповідно до постанови правління Національного Банку України від 19.03.2015 р. № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Славкіну Марину Анатоліївну на 1 рік з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р.

У п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.04.2015 р. у справі № 910/9234/14, від 27.05.2015 р. у справі № 910/12766/14 та інших, оскільки спірні правовідносини є зобов'язальними правовідносинами, які склалися на підставі банківського рахунку та мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку клієнт банку виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, то виконання банком зазначеної операції обмежується положеннями п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час виникнення спору.

Частиною 2 ст. 111-7 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" (v0011600-11) у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (п. 2 ст. 111-9 ГПК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

При цьому, касаційна інстанція не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано положення п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до спірних правовідносин, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2015 р. у справі № 922/5614/14 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2015 р. у справі № 922/5614/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову Спільного підприємства "РАДМІРТЕХ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Харківського відділення Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.