Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддів: Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. та на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. у справі № 910/18355/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" (надалі - ТОВ "ТД "Індар") до Приватного акціонерного товариства по виробництву інсулінів "Індар" (надалі - ПрАТ "Індар") треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Приватне підприємство "Спецюрінвест" (надалі - ПП "Спецюрінвест"); 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "А'СТА" (надалі - ТОВ "А'СТА") про стягнення 2 306 315,60 грн. за участю представників: від позивача- Назаров К.Є.від відповідача- Святина В.А.від третьої особи-1- не з'явилися від третьої особи-2- не з'явилися

У вересні 2014 року ТОВ "ТД "Індар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Індар" про стягнення 2 306 315,60 грн., обґрунтовуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором відступлення права вимоги (цесії) від 19.07.2011 р. в частині сплати відповідачем загальної суми платежу після розрахунку з ним боржника.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. (суддя Стасюк С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. (головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "ТД "Індар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "ТД "Індар" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 02.06.2015 р.

29 травня 2015 року через канцелярію суду від ПрАТ "Індар" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив суд прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ТД "Індар" - без задоволення.

02 червня 2015 року, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України від ПрАТ "Індар" надійшло клопотання про продовження строків та відкладення розгляду справи № 910/18355/14 у зв'язку з неможливістю їхнього представника бути присутнім на судовому засіданні.

З метою повної та всебічної перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги подане клопотання, а також для надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних інтересів, колегія суддів вирішила продовжити строк розгляду справи та відкласти її розгляд на 07.07.2015 р.

Також, 06 липня 2015 року, через канцелярію суду від ПрАТ "Індар" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник в черговий раз просив суд прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "ТД "Індар" - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, врахувавши заперечення, викладені у відзивах, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2010 р. між ТОВ "ТД "Індар" (постачальник) та ТОВ "А'СТА" (покупець) укладено договір поставки № 01/03-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити лікарські засоби та вироби медичного призначення у кількості, асортименті та по цінах відповідно до специфікації, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, на умовах відстрочки платежу у 45 календарних дні відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки.

19 липня 2011 року між ТОВ "ТД "Індар" (первісний кредитор), ПрАТ "Індар" (новий кредитор) та ТОВ "А'СТА" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого ТОВ "ТД "Індар" передав, а ПрАТ "Індар" прийняв право вимоги, за основною угодою, до боржника у зобов'язанні з оплати продукції, що поставлена за договором поставки на загальну суму 2 306 315,60 грн.

Пунктом 5.1. Договору про відступлення права вимоги визначено, що сплата загальної суми платежу здійснюється новим кредитором на користь первісного кредитора не пізніше 30-го календарного дня з дня розрахунку боржника з новим кредитором за основною угодою.

Так, звертаючись до місцевого господарського суду з відповідними позовними вимогами, ТОВ "ТД "Індар" посилалося на те, що йому стало відомо, що боржник розрахувався перед новим кредитором, проте новим кредитором порушені умови договору щодо перерахування сплачених коштів протягом 30-ти днів на користь первісного кредитора, а звернення до відповідача стосовно необхідності виконати умови договору про відступлення права вимоги залишені останнім без відповіді та виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

У статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Пунктом 6.1. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитний зобов'язується передати об'єкт Договору новому кредитору на умовах і в порядку, передбачених цим Договором; передати новому кредитору документи, які засвідчують право вимоги, що передається за цим Договором, а також інформацію, яка є важливою для його здійснення; інші зобов'язання, що витікають із змісту Договору.

Судова колегія погоджується з правомірною позицією судів попередніх інстанцій про те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що позивачем передавались документи, яки відповідно до п. 6.1. договору про відступлення права вимоги повинні бути передані відповідачеві. Водночас, оскільки умови договору не містять переліку документів, що засвідчують право вимоги, то, як підставно зазначено судами, передачу таких документів від первісного кредитора новому кредиторові необхідно оформлювати відповідним актом приймання-передачі.

Пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. (v0018600-11) роз'яснено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК України (1798-12) .

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. Договору про відступлення права вимоги сплата загальної суми платежу здійснюється новим кредитором на користь первісного кредитора не пізніше 30-го календарного дня з дня розрахунку боржника з новим кредитором за основною угодою.

Суди дійшли обґрунтованих висновків, що ТОВ "ТД "Індар" не надало належних та допустимих доказів того, що ТОВ "А'СТА" виконало зобов'язання в частині сплати коштів в розмірі 2 306 315,60 грн., при цьому слід підкреслити, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами були прийняті рішення та постанова з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням всіх обставин справи та правильним встановленням відповідних фактів на підставі поданих до суду доказів, з огляду на що вказані судові акти підлягають залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

ТОВ "ТД "Індар", звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило суд звільнити його від сплати судового збору.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

Судова колегія дійшла висновку, що обставини, на які посилається заявник, є недостатніми для звільнення від сплати судового збору у розумінні Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , у зв'язку з чим, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд вирішив стягнути з ТОВ "ТД "Індар" 23 063,16 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9 ГПК України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 р. у справі № 910/18355/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Індар" 23 063 (двадцять три тисячі шістдесят три) грн. 16 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.