910/19256/14 Про стягнення заборгованості за договором підряду - 07.07.2015 Прийняття

суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши матеріали касаційних скарг - Заступника прокурора міста Києва - Приватного підприємства "Ремерцентр" на постанову від 16.04.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/19256/14 за позовом Приватного підприємства "Ремерцентр" до 1. Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації 2.Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 3. Державної казначейської служби України за участю Прокуратури міста Києва про стягнення 151894871,23 грн, за участю представників: позивача - відповідача-1 - відповідача-2 - відповідача-3 - Генпрокуратури - Кукуєта Л.І. Сімороз І.О. Болейко-Чечуй В.О. не з'явились Попенко О.С.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/19256/14 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Авдеєва П.В., суддів Яковлєва М.Л., Ільєнок Т.В.), частково задоволені уточнені позовні вимоги Приватного підприємства "Ремерцентр" (далі - позивач) до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - відповідач-2) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3), за участю Прокуратури міста Києва, про стягнення з відповідача-1 заборгованості за договором підряду № 26 від 26.07.2010, інфляційних втрат, 3% річних та збитків у загальній сумі 158595687,73 грн, шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України перерахувати вказані кошти на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке, в свою чергу, зобов'язати перерахувати ці кошти Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 85376336,21 грн боргу за виконані роботи по договору підряду, інфляційні втрати в сумі 14128600,00 грн, 3% річних в сумі 9416516,62 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Заступник прокурора міста Києва з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позовних вимог не погоджується, в поданій касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції судові акти в цій частині скасувати і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення попередніми інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 525, 526, ч.1 ст. 614, ст. ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Свої доводи про порушення вказаних вище приписів законодавства попередніми судовими інстанціями в частині задоволення позову Заступник прокурора міста Києва обґрунтовує їх передчасністю, зазначаючи, що договором підряду сторони узгодили оплату виконаних робіт за умови наявності коштів на рахунку відповідача-1, а, отже, для вірного вирішення спору, господарські суди мали б дослідити обставини наявності/відсутності грошових коштів на рахунку останнього і, в залежності від встановлених фактичних даних, визначити чи настав для відповідача-1 строк виконання зобов'язання і чи був цей строк порушено останнім.

Крім того, скаржник не погоджується із судовими рішеннями у справі в частині відмови в позові щодо зобов'язання Державної казначейської служби України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перерахувати 158595687,73 грн на рахунок Департаменту, оскільки вважає, що спір в цій частині не підлягає розглядові в господарських судах України за непідвідомчістю, в зв'язку з чим в поданій касаційній скарзі просить рішення попередніх судових інстанцій в цій частині скасувати та припинити провадження у справі на підставі п.1 ст. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач - Приватне підприємство "Ремерцентр" також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі в частині відмови в позові щодо зобов'язання Державної казначейської служби України перерахувати 158595687,73 грн на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке, в свою чергу, має перерахувати ці кошти Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, а також в частині відмови у стягненні збитків у сумі 49601154,90 грн, просить рішення попередніх судових інстанцій у цих частинах скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення попередніми інстанціями норм матеріального права, а саме: ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 22 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 216, 225, 218 Господарського кодексу України, приписів Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для реконструкції та будівництва систем централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 782 (782-2011-п) , Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (1764-2001-п) .

Зокрема, позивач зазначає, що спірна сума має бути стягнена з відповідача-1 виключно по процедурі, що регламентує порядок здійснення видатків, спрямованих на фінансування підрядних робіт, а саме: органами Державної казначейської служби здійснюються видатки на капітальне будівництво, грошові кошти доводяться до головного розпорядника (Мінрегіону), яким, в свою чергу, грошові кошти доводяться до головного розпорядника нижчого рівня (структурних підрозділів обласних державних адміністрацій). Крім того, за твердженням скаржника, невиконання відповідачем-1 зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт призвело до невиконання Приватним підприємством "Ремерцентр" своїх зобов'язань за іншим договором підряду № ГВ-02/11, укладеним ним з субпідрядником Приватним підприємством "Інно-Трейдінг", внаслідок чого за рішенням суду з нього стягнено, зокрема, 49601154,90 грн, у зв'язку з чим, вказуючи на те, що зазначена сума є збитками, розмір та підстави для стягнення яких вважає доведеними, зазначає про безпідставність відмови попередніми судовими інстанціями в цій частині позову.

Відзиви на касаційні скарги сторони не надали.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 розгляд касаційних скаргу у даній справі відкладено на 07.07.2015 на 10 год. 50 хв.

Представник Державної казначейської служби України не скористався своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях касаційної інстанції, про дати і час яких був належним чином повідомлений ухвалами Вищого господарського суду України від 08.06.2015 та від 23.06.2015.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.07.2015 № 03-05/1141, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Глос О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. Відводів даному складу колегії суддів сторонами не заявлено.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 26.07.2010 між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством "Ремерцентр" (генпідрядник) укладено договір підряду № 26, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва згідно з проектною документацією та умовами договору по об'єкту (п.1.1 договору); назва об'єкта будівництва: "Проведення першочергових робіт з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки "Північна" в м. Одесі на об'єкті "Глибоководний випуск" (п.1.2 договору); договірна ціна є періодичною, визначається на підставі переговорів під час проведення процедури закупівлі у одного виконавця та становить 575450910,00 грн з урахуванням ПДВ (п.3.1 договору); замовник забезпечує фінансування будівництва у відповідності з календарним планом будівництва, графіком виконання робіт та при умові надходження коштів на рахунок замовника (п.6.4 договору); розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень загальних умов щомісячними проміжними платежами (п.6.7 договору); оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаними представниками сторін, при умові наявності коштів на рахунку замовника (п.6.8 договору); при ненадходженні або невчасному надходженні бюджетних коштів на рахунок замовника штрафні санкції до замовника не застосовуються (п.10.8 договору).

Також, 16.02.2011 між Приватним підприємством "Ремерцентр" (генпідрядник) та Приватним підприємством "Інно-Трейдінг" (підрядник) укладений договір підряду № ГВ-02/11, предметом якого є виконання підрядником на умовах оплати будівельних робіт по об'єкту: "Устройство глубоководного сброса сточных вод в городе Одесса" на прийнятих сторонами умовах (п. 1.1 договору № ГВ-02/11); генпідрядник зобов'язується оплатити виконані підрядником роботи у відповідності з умовами цього договору (п.1.2 договору № ГВ-02/11); оплата робіт здійснюється в якості щомісячної передплати згідно додатку №3 "План платежів" цього договору (п.3.6 договору № ГВ-02/11).

В подальшому, між Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (первісний кредитор) та Головним управлінням розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації (новий кредитор, реорганізований в подальшому в Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації) укладено договір про відступлення права вимоги № 48/ВПВ від 22.11.2011, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги та функції замовника і головного розпорядника коштів, що належить первісному кредитору, і стає замовником за договором підряду № 26 від 26.07.2010, укладеним між первісним кредитором і Приватним підприємством "Ремерцентр" (п.1.1 договору).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором підряду № 26 від 26.07.2010 виконав, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами ф.КБ-2в та довідками ф.КБ-3, а саме:

- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за листопад 2011 року на суму 12918056,66 грн, акт № 1 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за листопад 2011 року на суму 12918056,7 грн;

- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 86597641,22 грн, акт № 2 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 56917223,96 грн, акт №3 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 29680417,26грн;

- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 24239358,97 грн, акт № 4 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 24301374,47 грн;

- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за грудень 2011 року на суму 75000161,02 грн, акт № 5 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за грудень 2011 року на суму 75000161,02 грн;

- довідка про вартість виконаних робіт (КБ-3) за жовтень 2012 року на суму 13766590,86 грн, акт № 6 приймання виконання будівельних робіт (КБ-2в) за жовтень 2012 року на суму 13766590,86 грн.

Втім, відповідач-1 свої зобов'язання з оплати прийнятих робіт за договором підряду №26 від 26.07.2010 належним чином не виконав, заборгувавши позивачеві суму 85376336,21 грн, стягнення якої з нарахуванням інфляційних втрат в сумі 14128600,00 грн, 3% річних в сумі 9416516,62 грн, є предметом даного позову, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст.ст. 526, 610, 625, 629, ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України.

Водночас, позивач також зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору підряду № 26 від 26.07.2010, Приватне підприємство "Ремерцентр" не змогло належним чином виконати свої зобов'язання перед субпідрядником Приватним підприємством "Інно-Трейдінг" відносно розрахунку за виконані роботи по договору підряду № ГВ-02/11, внаслідок чого рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2684/13 з Приватного підприємства "Ремерцентр" стягнено пеню в сумі 15506033,31 грн, 3% річних у сумі 10652487,79 грн, штраф у сумі 20507162,68 грн, збитки у сумі 72197260,27 грн. Зазначені суми позивач вважає своїми прямими збитками, які, розрахувавши їх розмір, що підлягає стягненню відповідача-1, пропорційно ступеню невиконання ним зобов'язань за основним договором підряду № 26 від 26.07.2010, поряд з вказаними вище вимогами за цим договором, включив до загальної суми позову і також просить стягнути суму збитків 49601154,90 грн на підставі приписів ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Таким чином, загальна сума позову, з врахуванням уточнення його вимог, становить 158595687,73 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача-1, попередньо зобов'язавши Державну казначейську службу України перерахувати вказані кошти на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке, в свою чергу, має перерахувати ці кошти Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши неналежне виконання відповідачем-1 умов договору підряду № 26 від 26.07.2010 щодо своєчасної і в повному обсязі оплати виконаних робіт, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшли висновку про обґрунтованість цієї частини позовних вимог. Відносно стягнення заявленої позивачем суми збитків, понесених у зв'язку з виконанням ним рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2684/13, попередні судові інстанції, зазначивши, що умовами договору підряду № ГВ-02/11 зобов'язання з оплати виконаних робіт покладено на саме позивача поза залежності від оплати робіт основним замовником - відповідачем-1, вказавши також, що останній не є стороною за договором підряду № ГВ-02/11 від 16.02.2011, в цій частині позову відмовили.

Крім того, встановивши, що відповідальною особою за виконання грошового зобов'язання за договором підряду № 26 є саме відповідач-1, попередні судові інстанції відмовили в задоволенні вимог про зобов'язання Державної казначейської служби України перерахувати грошові кошти у розмірі 158595687,73 грн на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та зобов'язання останнього перерахувати грошові кошти в розмірі 158595687,73 грн на рахунок Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Укладений між сторонами договір від 26.07.2010 № 26 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1, 3 ст. 875 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як вбачається з умов пунктів 6.7, 6.8 договору підряду від 26.07.2010 № 26, розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням положень загальних умов щомісячними проміжними платежами, оплата яких за виконані роботи здійснюється на підставі типових форм КБ-3, КБ-2в, підписаними представниками сторін.

Пунктом 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (668-2005-п) , передбачено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Отже, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями обставин виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду № 26 від 26.07.2010 та не здійснення відповідачем-1 оплати виконаних і прийнятих ним без будь-яких зауважень за актами ф.КБ-2в робіт, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 85376336,21грн, висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення цієї заборгованості колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

При цьому, доводи Заступника прокурора міста Києва про те, що визначення сторонами в договорі умов можливості проведення розрахунків виключно за обставин наявності коштів на рахунку відповідача-1, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд з цим, нормою ч. 1 ст. 212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Втім, враховуючи, що умова договору підряду № 26 від 26.07.2010 про оплату виконаних робіт за обставин надходження коштів на рахунок відповідача-1 стосується лише виникнення обов'язку останнього, при цьому ніяким чином не обумовлюючи виникнення відповідного обов'язку позивача з виконання робіт, та не відповідає критерію невідомості щодо можливості настання таких обставин, оскільки, укладаючи договір з такою умовою сторони припускали і розраховували саме на належне виконання свого обов'язку замовником будівництва та здійснення ним оплати прийнятих підрядних робіт, така умова не є відкладальною у розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України, а отже розрахунок за виконані роботи, за відсутності конкретного строку оплати виконаних робіт в договорі, мав бути здійснений відповідачем-1 за правилами ч.2 ст. 530 ЦК України, тобто, в семиденний строк після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а якщо він прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи, що попередніми судовими інстанціями встановлено прострочення виконання зобов'язання відповідачем-1, колегія суддів також погоджується із висновками судів про ґрунтовність позову в частині стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації інфляційних втрат у сумі 14128600,00 грн та 3% річних у сумі 9416516,62 грн.

Щодо позову в частині стягнення збитків. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків/шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і, що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. Опосередковані збитки підпадають під поняття комерційного ризику, визначеного ст. 44 Господарського кодексу України, та не підлягають відшкодуванню, оскільки є складовою підприємницької діяльності.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача-1 збитків у сумі 49601154,90 грн послався на те, що внаслідок неналежного виконання останнім умов договору підряду № 26 від 26.07.2010, Приватне підприємство "Ремерцентр" не змогло належним чином виконати зобов'язання перед Приватним підприємством "Інно-Трейдінг" відносно розрахунку за виконані роботи по договору підряду № ГВ-02/11, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/2684/13 з Приватного підприємства "Ремерцентр" стягнено пеню в сумі 15506033,31 грн, 3% річних у сумі 10652487,79 грн, штраф у сумі 20507162,68 грн, збитки у сумі 72197260,27 грн.

Втім, такі доводи позивача та подані на їх обґрунтування докази не доводять наявності підстав для стягнення з відповідача-1 збитків, оскільки, по-перше, Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації не є стороною за договором підряду № ГВ-02/11 від 16.02.2011; по-друге, договір підряду № ГВ-02/11 від 16.02.2011 не містить умов про безпосередню залежність оплати робіт субпідрядника від своєчасного розрахунку замовника за договором № 26 від 26.07.2010, крім того, відповідно до п. 10.7 вказаного договору за збитки, завдані третій особі, відповідає сторона, з вини якої вони мають місце; по-третє, за змістом пункту 1.2 договору підряду № ГВ-02/11 від 16.02.2011 саме позивач зобов'язався оплатити виконані Приватним підприємством "Інно-Трейдінг" роботи.

Таким чином, необхідною умовою для стягнення збитків, є доведення того факту, що порушення позивачем умов договору підряду № ГВ-02/11 від 16.02.2011 в частині своєчасної оплати виконаних субпідрядником робіт, напряму залежить від невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № 26 від 26.07.2010, що, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач жодним чином не довів.

За приписами ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, колегія суддів також погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 збитків у сумі 49601154,90 грн.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Державної казначейської службу України перерахувати грошові кошти у розмірі 158595687,73 грн на рахунок Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та зобов'язання Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України перерахувати грошові кошти в розмірі 158595687,73 грн на рахунок Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації для оплати виконаних робіт по об'єкту, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно визначили ці вимоги безпідставними, оскільки відповідальною особою за виконання грошового зобов'язання за договором підряду № 26 є відповідач-1, а отже відповідальність за несплату вартості виконаних робіт за вказаним правочином не може бути покладена ні на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, ані на Державну казначейську службу України.

При цьому, як вбачається зі змісту позовних вимог, підставами позову у цій частині є обставини невиконання господарського договору та порушення норм матеріального права, які регулюють правовідносини, що випливають із виконання господарських договорів, а отже доводи касаційної скарги Заступника прокурора міста Києва про те, що в цій частині позову попередні судові інстанції мали б припинити провадження у справі за непідсудністю такого спору господарським судам, колегія суддів також відхиляє.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 заборгованості за виконані роботи, інфляційних втрат, 3% річних та про безпідставність решти позовних вимог, доводи касаційних скарг цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційних скарг відсутні.