Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015 року у справі № 910/3379/15-г господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 137 862,73 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Дороніна О.М.,

відповідача: Куксенко П.Ф.,

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з останнього суми заборгованості в розмірі 137 862,73 грн., з яких : 61007,86 грн. сума основного боргу, 21779,81 грн. інфляційні втрати, 8203,47 грн. 3% річні, 42601,04 грн. пеня та 4270,55 грн. - 7% штраф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2015 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заявник вважає, що судами порушено положення ст. ст. 264, 267 ЦК України та наголошує на тому, що застосування строку позовної давності є безпідставним, оскільки в апеляційному суді надавалися докази переривання строку, а саме: акт звірки розрахунків від 01.07.2012 р., тому строк слід відраховувати з вказаної дати. Крім того, вказує, що в матеріалах справи є акт від 14.10.2013 р., який також підтверджує вчинення відповідачем дій по визнанню невиконаного зобов'язання за укладеним договором.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2010 року між дочірньою компанією "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (продавець) та дочірнім підприємством "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір № 168-К купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали (надалі - товар), згідно специфікації, яка додається до даного договору (додаток №1) та є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 3.2 договору загальна сума цього договору складає 61007,86 грн., в тому числі ПДВ - 20%. Покупець проводить оплату за товар на умовах відстрочки платежу на підставі виставлених продавцем рахунків (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у цьому договорі протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку, який продавець оформлює згідно підписаного сторонами акту прийому-передачі видаткової накладної (асортимент, кількість та вартість товару, зазначеного у рахунку повинні відповідати асортименту, кількості та вартості товару, зазначених у відповідній підписаній сторонами накладній).

Відповідно до п.5.3 договору продавець передає рахунок покупцю протягом 5 банківських днів після підписання акту прийому-передачі. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010 року (п.9.1 договору). Специфікацією, що є додатком №1 до договору, сторони узгодили найменування, кількість, ціну та вартість товару.

Судами також було встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується видатковою накладною на суму 61007,86 грн., тоді як відповідач всупереч умов договору не здійснив оплату за договором, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" в розмірі 61007,86 грн., яку позивач просив суд стягнути на його користь.

04.03.2015р. відповідачем було надано заяву про застосування строків позовної давності на підставі ст. 257 ЦК України.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позов подано до суду 13.02.2015 р., що підтверджується календарним штемпелем на поштовому конверті, а загальна позовна давність складає три роки, то за вищевказаними вимогами вона сплинула у вересні 2013 р., оскільки право вимоги у позивача виникло з 31.08.2010 р.

Отже, строк позовної давності на момент звернення позивача з даним позовом сплинув.

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду про те, що акт звірки від 14.10.2013 р. не переривав строку позовної давності, оскільки він був складений вже після спливу трирічного строку позовної давності.

Доводи викладені позивачем в касаційній скарзі стосовно переривання строку позовної давності згідно з актом звірки від 01.07.2012 р. не можуть бути прийняті до уваги тому, що ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій вказаний акт не надавався, а відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, тому не має підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року у справі № 910/3379/15-г - без змін.