819/1969/17 Про стягнення податкового боргу по військовому збору - 12.07.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 (головуючий суддя - Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Сапіга В.П.) у справі №819/1969/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Тернопільській області у листопаді 2017 року звернулося до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по військовому збору в сумі 107509,90грн.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.05.2018 відмовив у відкритті апеляційного оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

ОСОБА_1 03.07.2018 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Тернопільський окружний адміністративний суд за результатами розгляду справи в порядку письмового провадження постановою від 06.12.2017 позовні вимоги задовольнив.

Копію постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 судом першої інстанції надіслано відповідачу супровідним листом від 07.12.2017.

Вказана постанова від 06.12.2017 була направлена на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві ( АДРЕСА_3), однак поштове відправлення №4602507371790 повернуто 27.12.2018 відділенням поштового зв`язку без вручення, з відміткою "за незапитом".

Крім того, судом першої інстанції сформовано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання позивача.

Із вказаного запиту вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 20.03.2018 звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу копії постанови від 06.12.2017, яка необхідна для апеляційного оскарження. На вказаній заяві міститься відмітка, що позивачем оскаржувана постанова отримана 21.02.2018.

ОСОБА_1 05.04.2018 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про надання інформації щодо дати отримання ним копії оскаржуваної постанови.

Тернопільський окружний адміністративний суд листом від 05.04.2018 надав відповідь ОСОБА_1 на вказане клопотання (а. с. 43). Із відповіді вбачається, що відповідачем копію оскаржуваної постанови отримано 21.03.2018 у канцелярії суду на підставі поданої заяви від 20.03.2018.

ОСОБА_1 05.04.2018 подав нарочно до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій порушив питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування підстав для поновлення строку апеляційного оскарження відповідач вказав на те, що не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції. Крім того послався на отримання копії оскарженого судового рішення 21.03.2018, що підтверджується листом Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 залишив без руху:

у зв`язку з невиконанням вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - ненадання документу про сплату судового збору в сумі 2418,98грн.;

на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - з огляду на визнання неповажними наведених підстав пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції належно повідомляв відповідача про хід розгляду адміністративної справи та вживав відповідних заходів для своєчасного отримання ним усіх процесуальних документів, в тому числі й оскарженого судового рішення суду першої інстанції. Відповідачу запропоновано вказати інші підстави поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення.

Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Копія ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 отримана відповідачем 01.05.2018, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 65).

У межах встановленого ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строку відповідачем надіслано на адресу суду заяву щодо усунення недоліків, до якої долучено документ про сплату судового збору в сумі 2418,98грн. Також у вказаній заяві порушено питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відповідачем наведено мотиви щодо необхідності застосування правил частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), згідно з якими скаржник має право на поновлення строку апеляційного оскарження у разі подання апеляційної скарги в межах тридцятиденного строку з дня вручення йому копії оскарженого судового рішення суду першої інстанції.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.05.2018 відмовив скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) - з огляду на визнання наведених підстав пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Зі змісту вимог частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017) вбачається, що у разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15.12.2017) зобов`язує обчислювати перебіг строку апеляційного оскарження за правилами процесуального закону, що діяли на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, оскільки копію постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, ухваленої в письмовому провадженні, отримано відповідачем 21.03.2018, то подана апеляційна скарга відповідачем 05.04.2018 є такою, що подана з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017).

При цьому відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття поданої 05.04.2018 апеляційної скарги до провадження повинен був керуватися положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження правильно зазначив, що судом першої інстанції вжито усіх заходів для своєчасного отримання позивачем процесуальних документів.

Також судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано вказаних положень статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України щодо наявності в учасника справи права на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, повернуте поштове відправлення №4602507371790 із відміткою поштового відділення про повернення "за незапитом" у розумінні пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України не є беззаперечним доказом вручення відповідачу копії судового рішення.

Як зазначено вище, у справі, що розглядається, копію оскарженої постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 отримано відповідачем 21.03.2018, що підтверджено листом суду першої інстанції.

Таким чином, відповідач пропустивши строк на апеляційне оскарження мав право на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення такого строку протягом тридцяти днів починаючи з 21.03.2018.

Крім того судом апеляційної інстанції не враховано, що поштове відправлення, в якому відповідачу направлялася копія постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 містить позначку "судова повістка".

Відповідно до пункту 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Тобто, надіслання копії судового рішення у поштовому відправленні із позначкою "судова повістка" зумовило повернення такого відправлення за строком що призначений для таких повернень, а не для поштового відправлення яке не містить спеціальних позначок.

Судом апеляційної інстанції слід було врахувати, що суд першої інстанції допустив помилку щодо проставлення позначки "Судова повістка" на поштовому відправленні із вмістом копії постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, що є наслідком порушення прав відповідача на отримання такого рішення.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, вказаних обставин не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду.