Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів за участю представників: позивача Діхтяренко О.М. (дов. від 30.12.2014 р.) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 р. у справі № 904/10241/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" про стягнення попередньої оплати за договором поставки в сумі 14 972 090 грн. 96 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 12 495 000 грн. 00 коп. та 12% річних в сумі 2 477 090 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" умов Договору поставки № КП-10/10-2012 від 20.10.2012 р. в частині порушення обсягів поставки оплачених позивачем вагонів.

27.01.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути 12 495 000 грн. 00 коп. - попередньої оплати та 3 532 832 грн. 88 коп. - 12% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. у даній справі (суддя Красота О.І.), позов задоволено повністю: стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" попередню оплату у розмірі 12 495 000 грн. 00 коп., 3 532 832 грн. 88 коп. - 12% річних та 73 080 грн. 00 коп. - судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 р. у даній справі (головуючий суддя Чимбар Л.В., судді Антонік С.Г., Чоха Л.В.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Під час апеляційного перегляду справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" було надано заяву № 17/12-02 від 17.02.2014 р. про зарахування зустрічних вимог по договору поставки у розмірі 2 813 245,96 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що вказане зарахування зустрічних вимог не впливає на вирішення спору по суті, оскільки 18.12.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою, згідно якої відмовився від договору поставки в односторонньому порядку,а тому підстави для прийняття заяви відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2015 р.

30.06.2015 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою юрисконсульта товариства.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження наведених в його обґрунтування обставин.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що ст. ст. 69, 111-8 Господарського Процесуального Кодексу України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 111-7 Господарського Процесуального Кодексу України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; п. 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 12.06.2015 у справі № 904/10241/14 доведено до відома сторін, що нез'явлення їх уповноважених представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Згідно з приписами ст. 111-4 Господарського Процесуального Кодексу України, учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 01.07.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (покупець) було укладено договір поставки №КП-10/10-2012, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець сплатити та прийняти напіввагони придатні для експлуатації на залізних дорогах колії 1520 мм та які мають можливість виходу на колії 1435 мм, 4-х осьові, моделі 12-9044 ТУ У 35.2-04726120-008:2005, виробництва ТОВ "Трансмаш" 2012-2013 року, які відповідають технічним вимогам вказаним в додатку №2 до договору, іменовані в подальшому "вагони".

Відповідно до пункту 2.1 договору, кількість, ціна, строки (періодичність) поставки кожної партії вагонів, обсяг поставок (в штуках) та інші істотні умови поставки, не визначені договором, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. Кожна узгоджена специфікація повинна містити посилання на договір.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що строк поставки вагонів вказується в специфікаціях (додаток 1 до договору), які є невід'ємною частиною договору.

Приймання-передача вагонів оформлюється підписаними сторонами актами приймання-передачі на кожну партію вагонів, що поставляється. Датою переходу права власності на вагони, якщо сторонами не буде визначено інше, буде вважатись дата поставки вагонів (п. 3.3 договору).

У відповідності до пункту 4.1 договору, його загальна сума складає суму всіх специфікацій.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціна вагонів визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 5.1 договору, покупець здійснює оплату за вагони згідно специфікацій, які додаються до договору.

Вимогами п. 5.3. договору встановлено, що в разі прострочення здійснення оплати згідно специфікації, строки поставки вагонів збільшуються відповідно строку затримки проведення оплати.

Договір діє з моменту його підписання по 31.12.2013 року, а в частині зобов'язань до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).

Пунктом 12.1 договору передбачено, що покупець має право відмовитись від договору поставки в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це постачальника, у випадку якщо прострочення поставки повної кількості вагонів у відповідності з діючою на момент поставки специфікацією складає більше 30 календарних днів.

В такому випадку постачальник по письмовій вимозі покупця, повинен повернути аванс в розмірі 70% вартості непоставленої кількості вагонів, а також сплатити відсотки за користування коштами з розрахунку 12% річних від отриманої суми авансу за час фактичного користування грошовими коштами, починаючи з дня отримання авансового платежу та закінчуючи днем списання коштів з поточного рахунку постачальника. Крім того, постачальник повинен сплатити штрафні санкції за порушення строку поставки вагонів, передбачених договором та діючим законодавством України. Постачальник повинен повернути аванс, сплатити проценти за користування грошовими коштами покупця та відповідні штрафні санкції протягом 5-ти календарних днів з дати пред'явлення відповідної вимоги покупця (п. 12.2 Договору).

Судами встановлено, що специфікацією №1 від 12.02.2013 р. сторони погодили поставку напіввагонів у кількості 180 одиниць на загальну суму 126 000 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Пунктом 2 специфікації визначено, що строк поставки погодженої партії вагонів - протягом лютого-березня 2013 року.

Пунктом 4 Специфікації передбачені умови оплати, а саме: 30% попередньої оплати (аванс) від загальної вартості вагонів за специфікацією, що складає 37 800 000 грн. 00 коп. з ПДВ - протягом 5 банківських днів з дати підписання Специфікації; 20% попередньої оплати (аванс) від загальної вартості вагонів за специфікацією, що складає 25 200 000 грн. 00 коп. з ПДВ - протягом 14 календарних днів з дати підписання специфікації; решта 50% від вартості кожної відповідної партії вагонів, з розрахунку 350 000 грн. 00 коп. з ПДВ за один вагон - протягом 5 банківських днів з дати поставки такої партії вагонів.

Свої позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" обґрунтовує неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" умов договору поставки № КП-10/10-2012 від 20.10.2012 р. в частині порушення обсягів поставки оплачених позивачем вагонів.

Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. та приймаючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши подані сторонами матеріали, дійшов висновку, про те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" існувала заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", а тому останнім було правомірно не здійснено відвантаження повної партії вагонів згідно договору поставки.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та п. 5.3 договору поставки, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" були відсутні підстави для звернення з позовом до суду.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки апеляційного суду помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати) майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору поставки від 20.10.2012 р. № КП-10/10-2012, позивачем у період з 14.02.2013 р. по 30.04.2013 р. було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 66 375 000 грн. 00 коп.

Так, судом першої інстанції було зазначено, що оплата здійснювалась наступним чином: платіжним дорученням № 28 від 14.02.2013 р. на суму 37 800 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 53 від 01.03.2013 р. на суму 438 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 51 від 01.03.2013 р. на суму 8 137 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 57 від 12.03.2013 р. на суму 2 000 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 82 від 02.04.2013 р. на суму 1 000 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 127 від 29.04.2013 р. на суму 5 000 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням № 133 від 30.04.2013 р. на суму 12 000 000 грн. 00 коп.

Судом першої інстанції було зауважено, що призначенням платежу за вказаними вище платіжними дорученнями була "попередня оплата за вагони (180 од.), згідно договору № КП 10/10-12 від 20 10.2012 р.".

Крім того, місцевим господарським судом було досліджено, що відповідно до умов договору та специфікації №1, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" у період з 15.03.13 р. по 11.12.13 р. лише 129 вагонів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі напіввагонів та видатковими накладними.

Поставка відбувалась наступним чином: акт № 1 від 15.03.2013 р. на суму 14 000 000 грн. 00 коп. (20 од.); акт № 2 від 15.05.2013 р. на суму 11 200 000 грн. 00 коп. (16 од.); акт № 3 від 17.05.2013 р. на суму 7 000 000 грн. 00 коп. (10 од.); акт № 4 від 28.05.2013 р. на суму 9 800 000 грн. 00 коп. (14 од.); акт № 5 від 31.05.2013 р. на суму 4 200 000 грн. 00 коп. (06 од.); акт № 6 від 10.06.2013 р. на суму 2 100 000 грн. 00 коп. (03 од.); акт № 7 від 13.06.2013 р. на суму 7 000 000 грн. 00 коп. (10 од.); акт № 8 від 31.07.2013 р. на суму 14 000 000 грн. 00 коп. (20 од.); акт № 9 від 06.09.2013 р. на суму 7 000 000 грн. 00 коп. (10 од.); акт № 10 від 11.10.2013 р. на суму 7 000 000 грн. 00 коп. (10 од.); акт № 11 від 11.12.2013 р. на суму 7 000 000 грн. 00 коп. (10 од.); (129 одиниць).

Судом першої інстанції було встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки обов'язків, позивач 18.12.2014 р. направив на його адресу вимогу № 18/12-01 від 18.12.14 р. (а.с.39-42), в якій повідомив про свою відмову від договору (згідно пункту 12.1. Договору) та вимагав повернення попередньої оплати у розмірі 12 495 000 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 12.1 договору сторони визначили, що покупець має право відмовитись від договору поставки в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це постачальника,у випадку якщо прострочення поставки повної кількості вагонів у відповідності з діючою на момент поставки Специфікацією складає більше 30 календарних днів.

Відповідно до п. 12.2 договору, в такому випадку постачальник по письмовій вимозі покупця, повинен повернути аванс в розмірі 70% вартості непоставленої кількості вагонів, а також сплатити відсотки за користування коштами з розрахунку 12% річних від отриманої суми авансу за час фактичного користування грошовими коштами, починаючи з дня отримання авансового платежу та закінчуючи днем списання коштів з поточного рахунку постачальника. Крім того, постачальник повинен сплатити штрафні санкції за порушення строку поставки вагонів, передбачених договором та діючим законодавством України. Постачальник повинен повернути аванс, сплатити проценти за користування грошовими коштами покупця та відповідні штрафні санкції протягом 5-ти календарних днів з дати пред'явлення відповідної вимоги покупця.

Вирішуючи даний судовий спір, суд першої інстанції вірно зауважив про те, що відповідно до специфікації № 1 від 12.02.2013 р. (п. 4) позивач повинен був здійснити часткову оплату вагонів у розмірі 30% від загальної їх вартості, що складає 37 800 000 грн. 00 коп. з ПДВ - протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації, тобто до 19.02.2013 р., що останнім і було зроблено платіжним дорученням № 28 від 14.02.2013 р. на суму 37 800 000 грн. 00 коп.

А наступну часткову оплату вагонів у розмірі 20% від загальної їх вартості за специфікацією, що складає у розмірі 25 200 000 грн. 00 коп. з ПДВ, позивач повинен був здійснити протягом 14 календарних днів з дати підписання специфікації, тобто до 27.02.2013 р., однак здійснив її частинами в період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р. включно.

За таких обставин, місцевим господарським судом було підставно вказано, що з огляду на оплати проведені позивачем з урахуванням строків оплати визначених специфікацією №1 від 12.02.2013 р., (пункту 4: 30% до 19.02.2013 р., 20% до 27.02.2013 р. та 50% від вартості кожної партії вагонів впродовж 5 банківських днів з дати поставки) та строків поставки вагонів відповідачем (лютий-березень 2013 р.), позивач вчасно зробив оплату у розмірі 30%, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 14.02.2013 р. на суму 37 800 000 грн. 00 коп., а відповідач у визначений строк поставив вагони у кількості 20 од., що підтверджується актом №1 від 15.03.2013 р. на суму 14 000 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, судом першої інстанції було правомірно зауважено, що вказаних грошових коштів було достатньо, щоб перекрити заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі остаточної оплати 50%, які передбачені умовами специфікації.

Крім того, місцевий господарський суд вірно зазначив, що після проведення позивачем оплат за платіжними дорученнями у період з 01.03.2013 р. по 30.04.2013 р., які проведені з порушенням строку (до 27.02.2013 р.), відповідач, не зважаючи на ці обставини повинен був здійснити поставку залишку вагонів (160 од.) у визначений специфікацією строк (лютий-березень 2013 р.) та у кількості партій не менше як по 20 вагонів, що передбачено п. 3 специфікації.

Проте, поставка вагонів згідно вказаних вище актів відбулася лише в кількості 129 одиниць, з необхідних 180 одиниць.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами до ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно актів приймання-передачі напіввагонів № 2-№ 11, поставка остаточних партій вагонів відповідачем здійснювалась з порушенням строків (лютий-березень 2013 року) та п. 3 специфікації, стосовно кількості партій вагонів.

При цьому, порушення строків поставки, як вбачається з актів № 2 - № 11 відбувалась з перевищенням 30 календарних днів, що відповідно до п. 12.1. договору, дає підстави позивачу відмовитись від договору та вимагати від відповідача повернення сплачених коштів.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" та стягнення коштів.

В свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що суд апеляційної інстанції самостійно надаючи висновок п. 5.3 договору поставки від 20.10.2012 р., помилково вказує про те, що у випадку порушення позивачем умов договору поставки та специфікації в частині оплати скаржник має право зупинити передання решти напіввагонів до моменту погашення заборгованості, але редакцією п. 5.3 договору поставки від 20.10.2012 р. дані умови не передбачені.

Колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Натомість постанова апеляційного суду, на думку колегії суддів, прийнята при неналежному дослідженні всіх обставин справи всупереч норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 111-9, статтями 111-7, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 р. у справі № 904/10241/14 скасувати. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 р. залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15А-3, кв. 3; код ЄДРПОУ 32887752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Горького, 33-в, оф. 1001, код ЄДРПОУ 37559525) 36 540, 00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.