813/753/18 Про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску - 12.07.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 (суддя Гавдик З.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 (головуючий суддя Большакова О.О., судді: І.В. Глушко, Р.Й. Коваль) у справі №813/753/18 за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2018 року Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 18.12.2017 №0000-21315 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийняття відповідачем спірного рішення з огляду на порушення контролюючим органом строків його прийняття, що суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема, підпункту 2 пункту 2 та пункту 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (z0508-15) . Позивач також стверджує, що рішення від 18.12.2017 №0000-21315 прийнято контролюючим органом за ідентичним номером, що і рішення, яке було скасовано раніше рішенням Державної фіскальної служби України від 25.10.2017 за №24058/6/99-99-11-02-02-25, що свідчить про його недійсність. Крім того, окремо наголосив, що відповідачем до оскаржуваного рішення не додано розрахунку фінансової санкції, здійсненого на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, в результаті чого, платник податків позбавлений можливості ознайомитись із нарахованими штрафними санкціями та провести перевірку правильності їх нарахування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, мотивовано безпідставністю прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з огляду на те, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом є безумовним свідченням протиправності такого рішення, прийнятого за результатами відповідної перевірки. Оскільки контролюючим органом було прийнято оскаржуване рішення без проведення документальної перевірки за результатами якої повинен складатись акт та на підставі якого приймається відповідне рішення, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №813/753/18, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області 18.12.2018 було прийнято рішення №0000-213115 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до вказаного рішення до позивача на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", застосовано:

штраф у розмірі 89749,39грн (10% до 01.01.2015) та у розмірі 459248,11грн (20% з 01.01.2015) за період з 21.06.2014 по 10.07.2017;

нараховано пеню у розмірі 47933,26грн (0,1% від суми недоїмки).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на їх неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій, та на помилкову правову оцінку обставин справи; зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на правомірність прийняття спірного рішення, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів своєчасної сплати позивачем оскаржуваних сум з єдиного внеску. Контролюючий орган стверджує, що процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідних перевірок. Оскільки позивачем було порушено вимоги статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", то контролюючий орган правомірно та законно прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

8. Дочірнім підприємством "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність встановлення обставин справи та дотримання судами, при постановленні оскаржуваних судових рішень, норм процесуального права. Позивач вважає, що процедурне порушення, яке полягає у непроведенні контролюючим органом перевірки, за результатами якої повинен складатися акт, та відсутності розрахунку суми штрафних санкцій до спірного рішення, є безмовним порушенням прав позивача та свідченням протиправності прийняття оскаржуваного рішення. Позивач просить суд залишити касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Конституція України (254к/96-ВР) :

9.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункти 6 частини першої статті 1.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

10.2. Пункт 2 частини першої статті 1.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

10.3. Пункт 3-1 частини першої статті 1.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

10.4. Пункт 10 частини першої статті 1.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

10.5.Пункт 1 частини другої статті 6.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

10.6. Частина четверта статті 8.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України (2755-17) , та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

10.7. Частина восьма статті 9.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

10.8. Частина 10 статті 9.

Днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

10.9. Частина одинадцята статті 9.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються: фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

10.10.Частина десята статті 25.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

10.11. Пункт одинадцятий статті 25.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

11. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (z0508-15) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 1 розділу VII.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

11.2. Підпункт 2 пункту 2 розділу VII.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

11.3. Пункт 7 розділу VII.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

13. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу.

14. Розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність прийняття спірного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з огляду на його невідповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

17. Проте, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення нарахування та сплати єдиного внеску, натомість судами не досліджено належним чином дані обставини, що свідчить про передчасність висновку про задоволення позову.

18. Суди першої та апеляційної інстанцій в рішеннях дійшли висновку, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, проте вказаний висновок не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (z0508-15) , підпунктом 2 пункту 2 розділу VII, якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Посилання судів з цього приводу (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) на пункт сьомий розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник є помилковим, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п. 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний пункт 7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.

19. Таким чином, Верховний Суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме: зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

20. Верховний Суд наголошує, що виключно на підставі встановленого надати оцінку правомірності нарахування контролюючим органом штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) Дочірнім підприємством "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" єдиного внеску, згідно оскаржуваного рішення, у розмірі 596930,76грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

22. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

23. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

25. Згідно з статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

27. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.