824/714/16-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 05.11.2019 Прийняття

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мельник - Томенко Ж.М., судді - Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.)

у справі №824/714/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,

У серпні 2016 року позивач звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - Чернівецька ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Чернівецької об`єднаної державної податкової Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 30 травня 2015 року №126605-13 про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2016 рік в сумі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Не погодившичь з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність визначення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2 993 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу CE НОМЕР_2 .

30 травня 2016 року Чернівецькою ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №126605-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) та Податковим кодексом України (2755-17) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (2755-17) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (909-19) , що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII (909-19) ), яким внесено зміни у Податковий кодекс України (2755-17) щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII (909-19) не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що вірно було враховано судами попередніх інстанцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність застосування податковим органом у 2016 року положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII (909-19) визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (66-2016-п) вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно наявного в матеріалах справи листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 06.07.2016 №3252-08/20315-03 автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році (а.с. 41-42), а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року - без змін.