824/13/17-а Про стягнення митних платежів та зобов`язання самостійно нарахувати та сплатити пеню - 12.07.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецької митниці ДФС на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року (суддя Лелюк О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (судді: Мельник-Томенко Ж.М. (головуючий), Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.) у справі № 824/13/17-а за позовом Чернівецької митниці ДФС до "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." про стягнення митних платежів та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року Чернівецька митниця ДФС (далі - митний орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернулася до суду з позовом до "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L.", в якому просила стягнути з "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." (Румунія, Jud. IASI, COM.GORBAN Nr.88) на користь Чернівецької митниці ДФС митні платежі, а саме податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 226593,12 гривень та компенсаційне мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 219356,06 гривень; зобов`язати "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." (Румунія, Jud. IASI, COM.GORBAN Nr.88) відповідно до вимог статті 302 Митного кодексу України самостійно нарахувати та сплатити пеню одночасно зі сплатою митних платежів.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі №824/13/17-а.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву суб`єкта владних повноважень до юридичної особи іншої держави, яка не є суб`єктом владних повноважень, про стягнення митних платежів та зобов`язання самостійно нарахувати та сплатити пеню не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року змінено ухвалу суду першої інстанції в частині підстав відмови у відкритті провадження.

Змінюючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що іноземна юридична особа може бути відповідачем у адміністративному судочинстві, у справах визначених чинним законодавством України, однак цей спір повинен бути розглянутий та вирішений відповідно до міжнародного законодавства, а не національного як заявлено позивачем.

Митним органом подано касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій позбавили Чернівецьку митницю ДФС права на звернення до суду з метою захисту інтересів держави у передбачений законодавством спосіб.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу не находили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." (Румунія, Jud. IASI, COM.GORBAN Nr.88) на користь Чернівецької митниці ДФС митні платежі, а саме податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (код 028) у розмірі 226593,12 гривень (одержувач: УДКС у м.Чернівцях, р/р № НОМЕР_1, МФО 856135, код ЄДРПОУ - 37978173) та компенсаційне мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (код 025) у розмірі 219356,06 гривень (одержувач: УДКС у м.Чернівцях, р/р № НОМЕР_2, МФО 856135, код ЄДРПОУ- 37978173); зобов`язати "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." (Румунія, Jud. IASI, COM.GORBAN Nr.88) відповідно до вимог статті 302 Митного кодексу України самостійно нарахувати та сплатити пеню одночасно зі сплатою митних платежів.

Відповідно до частин 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Стаття 50 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Зазначена норма не прив`язує поняття юридичної особи до організації створеної виключно у встановленому законом України порядку.

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем у справі, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , може бути лише юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, тобто організації, створенні та зареєстровані у встановленому законом України порядку не ґрунтується на правильному розумінні норм процесуального права.

Зазначений висновок суду першої інстанції не тільки обмежує можливість юридичної особи іншої держави бути відповідачем у справі, але і обмежує право зазначених осіб бути позивачем у справі, оскільки перелічуючи осіб, які можуть бути позивачами в адміністративній справі законодавець також керується поняттям "юридичні особи" без будь-яких застережень щодо організацій створених поза межами України.

В той же час, частина 6 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни та юридичні особи України.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що іноземна юридична особа може бути відповідачем в адміністративному судочинстві, у справах визначених чинним законодавством, поряд з цим дійшов момилкового висновку, що даний спір підлягає розгляду та вирішенню відповідно до міжнародного законодавства (в міжнародному арбітражному суді), а не національного як заявлено позивачем.

Процедуру вирішення справ в арбітражному суді встановлено в Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) .

Зокрема в статті 1 ("Сфера застосування") зазначеного закону наведенні категорії спорів, які можуть передаватися до міжнародного комерційного арбітражу, а саме:

- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Що стосується першого пункту, то зазначені в ньому спори повинні виникати на підставі норм цивільного законодавства, тоді як між позивачем та відповідачем у справі виникли публічно-правові відносини, тобто відносини що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Що стосується другого пункту зазначеної норми, то він передбачає наявність такого обов`язкового елементу як підприємство з іноземними інвестиціями або міжнародне об`єднання та організація, створена на території України. Тоді як у справі №824/13/17-а Чернівецька митниця ДФС є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України, а "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." утворено на території Румунії, що свідчить про те, що у справі №824/13/17-а відсутній обов`язковий елемент вставлений у пункті 2 частини 2 статті 1 Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Зазначене вище свідчить про помилковий висновок суду апеляційної інстанції, про те що спір між Чернівецькою митницею ДФС (як суб`єкта владних повноважень) та "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." щодо сплати митних платежів необхідно розглядати відповідно до міжнародного законодавства (арбітражним судом).

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на норми Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (далі Конвенція), то Суд звертає увагу, що стаття 57 Ковенції передбачає порядок вирішення спорів між Договірними Сторонами якими в розумінні Конвенції є держави, а не окремі державні органи чи юридичні та/або фізичні особи держав, тому вказана норма не може регулювати вирішення спорів між останніми.

Крім того норми статтей 8,11 Конвенції, на які посилається суд апеляційної інстанції, вказують на те, що сторонами спорів щодо МДП можуть бути як певні особи (юридичні чи фізичні) так і гарантійне об`єднання, тому встановити належних сторін у спорі, зокрема належного відповідача, має суд на розгляді якого перебуватиме спір, при вирішенні якого можуть застосовуватись як норми Конвенції так і внутрішнього законодавства.

Між митним органом та "S.C.TRANS TRUCK SERVICES S.R.L." виник публічно-правовий спір. Судом не встановлено іншого порядку судового вирішення спору, який виник між сторонами у справі №824/13/17-а, зокрема встановленого міжнародним договором, відповідно юрисдикція адміністративних судів поширюється на такий.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановленні виключні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі:

1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі; ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; ухвала про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду (крім випадків, коли така ухвала винесена до відкриття провадження в адміністративній справі);

3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд не вбачає наявність підстав для відмови у відкритті провадження за позовом Чернівецької митниці ДФС, що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга митного органу підлягає задоволенню, а ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернівецької митниці ДФС задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2017 року у справі № 824/13/17-а скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.