Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі № 910/13477/15 Господарського суду міста Києва за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" треті особи 1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_7; 3. ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень за участю представників:

позивача: ОСОБА_5 особисто;

відповідача: ОСОБА_8, керівник;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-3: ОСОБА_9, дов. від 12.02.2016;

скаржника: ОСОБА_10, дов. від 04.09.2015;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 у справі № 910/13477/15 (суддя - Мандриченко О.В.) позов задоволений повністю.

Зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку фізичною особою ОСОБА_4, який не є стороною у справі, в порядку ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Пашкіна С.А., Баранець О.М.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 у справі № 910/13477/15 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду скарги ОСОБА_4 по суті.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Позивач та відповідач надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

Третя особа-3 надала письмові пояснення, в яких просила прийняти судове рішення у справі в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб 1 та 2 не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване ним рішення суду першої інстанції від 09.07.2015 у даній справі стосується його прав, оскільки скаржник як Голова Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" приймав участь в ухваленні рішень, скасованих рішенням суду першої інстанції, які створювали, змінювали та припиняли обов'язки ПАТ "УТСК", і відповідно до розділу 10 Положення про Наглядову Раду ПАТ "УТСК" ОСОБА_4 разом з іншими членами Наглядової Ради відповідає за заподіяну ними товариству шкоду.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою, учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Крім того, пунктами 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) роз'яснено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Тобто, особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 23/294).

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

При винесенні оскаржуваної ухвали, апеляційний господарський суд, керуючись наведеними нормами права виходив з того, що ОСОБА_4 не є акціонером (учасником, засновником) ПАТ "УТСК", а є фізичною особою, яку обрано на посаду голови Наглядової Ради, та який, перебуваючи на зазначеній посаді, підписав протоколи № 2/2012 від 19.10.2012 та № 5/2013 від 22.10.2013, якими оформлені рішення, що є предметом спору в даній справі.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не порушує права та обов'язки скаржника і не вирішує питання про його права та обов'язки, оскільки спірні рішення Наглядової Ради відповідача не стосувались скаржника, а регулювали (вирішували) внутрішні відносини (питання) товариства.

Відповідно до п. 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Аналогічної позиції про необхідність припинення провадження за скаргою осіб, які не брали участі у справі, і які не довели в суді факту вирішення питання судами попередніх інстанцій про їх права та обов'язки, а також про відсутність необхідності перегляду рішень судів по суті за наведених обставин дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 07.07.2009 у справі № 01/65-88 та постановах від 02.03.2010 у справі № 5/131-09, від 02.03.2010 у справі № 5/130-09, від 23.03.2010 у справі № 1/1120-26/396.

Отже, суд апеляційної інстанції оскаржуваною ухвалою правомірно припинив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Інші доводи ОСОБА_4 наведені в касаційній скарзі передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 910/13477/15 - без змін.