Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015

зі справи № 910/11170/15

за позовом державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" Міністерства юстиції України (далі - Підприємство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" (далі - Товариство), м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Служба), м. Київ,

2. Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст), м. Київ,

про визнання договору недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - Лесик М.А. предст. (дов. від 15.07.2015)

Товариства - Бородкін Д.І. предст. (дов. від 04.01.2016)

Служби - не з'явився

Мін'юста - Тищенко А.В. предст. (дов. від 28.12.2015)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про визнання недійсним авторського (ліцензійного) договору від 26.12.2012 № А-7/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми (далі - Договір), у зв'язку з тим, що останній не відповідає вимогам закону.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/11170/15 (суддя Марченко О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 (судді Сотніков С.В. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, Договір укладено всупереч норм цивільного права, що регулюють правовідносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням та анулюванням, створенням та веденням (функціонуванням) Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а отже Договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. При цьому, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що припинення дії Договору, у зв'язку з його розірванням сторонами не пов'язане з існуванням обставин, що впливають на дійсність укладеного сторонами правочину, у зв'язку з чим Договір, який розірваний сторонами підлягає визнанню недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

15.02.2016 судом одержано додаткові письмові пояснення по справі від счкаржника.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 26.12.2012 Підприємством та Товариством укладено Договір, умовами якого передбачено, що відповідач надає, а позивач отримує право на використання Комп'ютерної програми (ліцензію) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, та виплачує відповідачу в порядку та на умовах Договору роялті;

- згідно з пунктом 1.1 Договору під терміном "Комп'ютерна програма" для цілей цього договору розуміється об'єкт авторського права (набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату): Комп'ютерна програма "Державний реєстр актів цивільного стану";

- у відповідності до приписів статті 3.1 Договору комп'ютерна програма повинна використовуватися виключно у наступні способи: забезпечення створення (накопичення) бази даних Державного реєстру актів цивільного стану, обробки інформації в цій базі даних, формування відомостей з неї, забезпечення надання інформації відповідно до вимог чинного законодавства ;

- відповідності до пункту 13.1 Договору строк його дії відлічується, починаючи з 01.01.2013 та діє до 30.06.2013 (включно);

- згідно з пунктом 13.2 Договору цей договір може бути достроково розірваний, зокрема за згодою сторін;

- згідно з додатковою угодою від 18.06.2013 до Договору сторони дійшли згоди розірвати Договір з 18.06.2013 та визначили строк сплати Підприємством роялті за період з 01.06.2013 по 18.06.2013 у розмірі 270 000,00 грн. (до 01.07.2013);

- згідно з актом від 05.11.2013 № 08-21/21 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 встановлено, що Держінформ'юстом перед затвердженням Мін'юстом показників у фінансових планах на 2012 рік та І півріччя 2013 року Підприємством приховано джерело авторської винагороди (роялті), що сплачувалася комерційним структурам -Товариству та ТОВ "3-Т" у загальній сумі 132 798,7 тис. грн., оскільки вказані витрати були заплановані в розділі фінансового плану 013/7/3 "експлуатаційні витрати" з приміткою "Комплекс робіт по забезпеченню безперебійної роботи серверу та каналів доступу до реєстрів, цілодобову підтримку у робочому стані технічних засобів", чим недотримано вимоги пункту 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектора економіки, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 № 173 (z0729-05) ; укладання незаконних договорів з Товариством та ТОВ "3-Т" призвело до того, що матеріальне право власності на матеріальне забезпечення, що є складовою автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, без якого ці реєстри не функціонують не належить Підприємству або Мін'юсту, що суперечить Загальним вимогам до програмних продуктів, які закуповуються та створюються на замовлення державних органів, затверджених постановою КМУ від 12.08.2009 № 869 (869-2009-п) .

Причиною виникнення спору зі справи стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що: Комп'ютерна програма, яка є предметом Договору і яка повинна забезпечувати функціонування Реєстру актів цивільного стану, повинна належати державі в особі позивача, а не юридичній особі приватного права (відповідачу); фінансовим планом позивача на 2013 рік не було передбачено таких видатків, як сплата авторської винагороди комерційним структурам за надання прав користування програмним забезпеченням для функціонування Державних реєстрів; укладення Договору суперечить приписам Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (2398-17) , Закону України "Про адміністративні послуги" (5203-17) , постанови КМУ "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян" (1064-2007-п) ; витрати позивача у вигляді авторської винагороди не забезпечували відповідність державної регульованої ціни витратам на виробництво одиниці товару (роботи/послуги) в момент укладення спірного Договору.

Згідно з приписами частини першої статті 1109 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У відповідності до статті 433 ЦК України до об'єктів авторського права відносяться твори, зокрема комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);

База даних (компіляція даних) - це сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі - електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (5492-17) .

У відповідності до статті 11 означеного Закону державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього.

Державний реєстр актів цивільного стану громадян ведеться відділами державної реєстрації актів цивільного стану.

Держателем Державного реєстру актів цивільного стану громадян є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

Адміністратором Державного реєстру актів цивільного стану громадян є державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Адміністратор Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснює заходи із створення і супроводження програмного забезпечення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, збереження та захисту бази даних, відповідає за його функціонування, надає безоплатний доступ до нього відділам державної реєстрації актів цивільного стану, забезпечує реєстрацію такого доступу та збереження відомостей про кожний доступ.

Згідно з приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян" (1064-2007-п) державний реєстр актів цивільного стану громадян - це єдина комп'ютерна база даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру; держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру; адміністратор Реєстру - державне підприємство, що належить до сфери управління Мін'юсту, яке здійснює заходи із створення і супроводження програмного забезпечення Реєстру, збереження та захисту бази даних Реєстру, відповідає за його функціонування, надає реєстраторам, а також у випадку, передбаченому законом, посадовим особам органів державної влади доступ до нього.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до приписів частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що за умовами Договору сторони узгодили право використання Підприємством комп'ютерної програми, а не Реєстру; Товариство безпосередньо не створювало Реєстр, а надало позивачу право на користування комп'ютерною програмою "Державний реєстр актів цивільного стану"; враховуючи те, що фінансовий план державного підприємства містить інформацію про обсяги надходжень і спрямування коштів у відповідному році, з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів; фінансовий план є документом, що стосується планування фінансової діяльності підприємства та жодним чином не обмежує цивільну дієздатність юридичної особи, у тому числі право юридичної особи набувати цивільних прав та обов'язків шляхом укладення правочинів; беручи до уваги, що встановлення розміру авторської винагороди (роялті) за авторським (ліцензійним) договором не відноситься до державних регульованих цін, а відноситься до вільних цін, які відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлюються суб'єктами господарювання за згодою сторін, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно відмовив в позові.

Апеляційний господарський суд помилково ототожнив поняття "комп'ютерна програма" і "база даних", та не врахував, що за умовами Договору сторони узгодили право використання Підприємством комп'ютерної програми, а не державного реєстру актів цивільного стану громадян, як бази даних. Наведене призвело до безпідставного скасування законного та обґрунтовано рішення суду першої інстанції.

При цьому, помилково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд також залишив поза увагою, що станом на час звернення позивача з позовом до суду зобов'язання за Договором припинилися, у зв'язку з його розірванням за взаємною згодою сторін з 18.06.2013. У той же час, у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Договором передбачено використання комп'ютерної програми Підприємством.

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне використання комп'ютерної програми Підприємством на підставі Договору в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Отже, зобов'язання за таким договором може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє.

Враховуючи викладене, за будь-яких обставин визнання Договору недійсним є неможливим, оскільки предмет Договору припинив своє існування внаслідок розірвання Договору за взаємною згодою сторін (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 23.12.2015 у справі № 918/144/15).

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду слід залишити в силі.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 - скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено - залишенню в силі, судовий збір у розмірі 1461,60 грн. з касаційної скарги стягується з Підприємства на користь Товариства.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 122 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 у справі № 910/11170/15 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2015 у справі № 910/11170/15 залишити в силі.

4. Здійснити поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 зі справи № 910/11170/15 у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" на користь державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" Міністерства юстиції України 2557,80 грн. витрат по сплаті судового збору, - у разі подання товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" суду відповідних заяви та довідки.

5. Стягнути з державного підприємства "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР" Міністерства юстиції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" 1461,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.