Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Гончарука П.А. (доповідача), Суддів Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Капарол Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року у справі № 910/16722/15 за позовом дочірнього підприємства "Капарол Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Г-Лог" про стягнення суми, -

У червні 2015 року дочірнє підприємство "Капарол Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Г-Лог" 106 646,43 грн. неустойки та 19 968,80 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 1 вересня 2015 року у справі № 910/16722/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 823,61 грн. неустойки, 19 968,80 грн. збитків, 8 579,24 грн. витрат на послуги адвоката та 1 715 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі укладеного сторонами договору оренди від 25 листопада 2010 року позивач, як орендар, використовує логістичний комплекс з підприємствами торгівлі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. К. Маркса, 200-А (далі - Комплекс).

Умови використання комплексу та систем його забезпечення визначені ст. 11 договору.

Згідно п. 11.8.1., 11.8.2 договору у разі, якщо з якої-небудь причини у Комплексі станеться перебій у роботі електромережі, що призведе до простою Комплексу і відповідно припинення роботи орендаря, останній зобов'язаний негайно вжити всіх необхідних заходів для відновлення таких систем та поновлення функціонування Комплексу з письмовим повідомленням орендодавця про настання таких випадків. Після отримання письмового повідомлення орендаря, орендодавець зобов'язаний негайно вжити всіх необхідних заходів для відновлення таких систем та поновлення функціонування Комплексу.

Умовами договору оренди Комплексу, сторони погодили, що ТОВ "Г-Лог" (орендодавець) зобов'язаний, зокрема, забезпечити безперебійне постачання електроенергії до комплексу та, у разі збоїв подачі електроенергії з його вини, зобов'язується усунути такі збої самостійно та компенсувати збитки, понесені орендарем внаслідок такого збою (п. 14.4.9), сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності) (п. 15.1.3.), сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договору (п. 15.1.4), у разі, якщо перебій у роботі електромережі, що призведе до простою комплексу і, відповідно, до припинення роботи орендаря, стався з вини орендодавця, останній зобов'язується сплатити орендарю: документально підтверджені збитки; неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми авансових платежів, сплачених орендарем за цим договором (п. 15.2.10).

Розмір авансового платежу, відповідно до умов п. 8 договору оренди, складає 658 236,05 грн.

На підставі акту прийому-передачі обладнання, конструкцій, комунікацій від 6 грудня 2010 року позивач отримав від відповідача, зокрема, електричне обладнання - дизель-генератор DJ-275 NT (пункт 16 акту).

18 червня 2015 року у Комплексі відбулось відключення електропостачання шляхом знеструмлення головного розподільчого щита (ГРЩ) від трансформаторної підстанції (ТП) 2047, про що позивачем у той же день було складено акт за участі представників ТОВ "Світ Лайн", яке здійснює технічне обслуговування електроустановок позивача, направлено відповідачу телеграфне повідомлення №8, лист № 8 та акт-претензію з вимогою поновлення електропостачання до орендованого Комплексу.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснив своєчасне підключення комплексу до електропостачання, позивач просить стягнути з ТОВ "Г-ЛОГ" неустойку в розмірі 10% від сплаченого ним авансового платежу, а саме 106 646,43 грн. та збитки у розмірі 19 968,80 грн., понесенні позивачем внаслідок придбання дизельного палива для роботи дизель-генератора DJ-275 NT.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача, передбаченої п. 15.2.10 договору, неустойки у розмірі 65 823,61 грн. та збитків у розмірі вартості придбаного дизпалива на суму 19 968,80 грн., посилаючись на положення ст. 623 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 174, ч.ч. 1, 2 ст. 217, ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 2 ст. 226, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231, ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що позивач зазнав збитків у вигляді витрат на придбання дизельного палива внаслідок протиправної поведінки відповідача, вираженої у самовільному припиненні в період з 18 по 22 червня 2015 року електропостачання до орендованого позивачем Комплексу.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд другої інстанції встановив, що: акт про повне відключення електроенергії був складений позивачем в односторонньому порядку без виклику відповідача, без підписів співробітників АО "Київобленерго"; за результатами обстеження електромережі комплексу, проведеної 22 червня 2015 року, було виявлено, що відключення напруги сталося внаслідок відкриття дверей трансформаторної підстанції невстановленими особами та вимкнення ними рубильника розподілювача трансформатора; доказів повідомлення відповідача про дану ситуацію 18 червня 2015 року позивач не надав; відповідач отримав надіслані йому повідомлення про відключення електропостачання не 18 червня 2015 року, як вказує позивач, а 22 червня 2015 року, після чого за терміновим дорученням генерального директора TOB "Г-Лoг" електропостачання було відновлено.

Врахувавши вказані обставини та посилаючись на ст. 218, ч. 1 ст. 224 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів протиправної поведінки відповідача, внаслідок якої було припинено електропостачання Комплексу і, як наслідок, понесення позивачем збитків з вини відповідача, а тому рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позову відмовив.

Висновки суду апеляційної інстанції є правильними з огляду на таке.

Обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно встановити наявність елементів правопорушення, а саме: вини, протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, належать, в тому числі, додаткові витрати, які управнена сторона мусила понести задля відновлення свого порушеного права.

При цьому, відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи.

Встановивши, що відключення електропостачання до орендованого позивачем Комплексу сталося не з вини відповідача, що є обов'язковою умовою п. 15.2.10 договору оренди, для стягнення з останнього неустойки, а також те, що одразу після отримання відповідного повідомлення 22 червня 2015 року відповідачем були вжиті заходи щодо належного виконання зобов'язання по відновленню електропостачання, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність, передбачених Законом та договором оренди, підстав для стягнення з відповідача неустойки.

Крім того, встановивши відсутність вини відповідача у вимкненні електропостачання орендованого Комплексу, а також невчасного повідомлення його про дану подію, апеляційна інстанція правильно визначила і відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача щодо затримки усунення цієї обставини і витратами позивача, понесеними на придбання дизельного палива.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності в даному випадку всіх елементів правопорушення, що виключає відповідальність відповідача, тобто правомірно скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є безпідставними, зводяться до оцінки наявних у матеріалах справи доказів, аналіз та переоцінка яких, в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому такі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Капарол Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2015 року у справі № 910/16722/15 - без змін.