Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі № 910/11513/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення суми за участю представників від: позивача не з'явилися, були належно повідомлені, відповідача Гринько О.А. (дов. від 13.05.14)

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду м. Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення 56703791,66 грн. виконавчого збору.

Скарга мотивована тим, що відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України безпідставно застосував до боржника стягнення, з огляду на добровільне та своєчасне виконання боржником рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.14 (суддя Мандриченко О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Тищенко О.В., суддів: Тарасенко К.В.,

Іоннікової І.А.), скаргу задоволено повністю, визнані незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. з винесення постанови від 04.06.14 ВП № 42074625 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконавчого збору в розмірі 56703791,66 грн. Вказану постанову визнано недійсною. При цьому суди виходили з того, що судове рішення виконане боржником самостійно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції Державна виконавча служба України звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скарго, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.15 по справі скасувати, в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.02.14 Державною виконавчою службою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42074625 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 30.01.14 у справі № 910/11513/13, якою боржнику - Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надано семиденний строк для самостійного виконання рішення з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

постанова надіслана сторонам 03.03.14, а отримана боржником 05.03.14 (згідно з копією повідомлення про вручення поштового відправлення).

06.03.14 постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста Києва від 04.10.13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.14 у справі скасовано в частині стягнення пені та штрафу з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 28.04.14 на наслідками нового розгляду справи № 910/11513/13 винесено рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 5514805,16 грн. пені і 70 817,75 грн. штрафу та 18 270,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Як встановлено судами, 13.03.14 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" платіжним дорученням № 2001949 перерахувало Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" суму заборгованості, що залишалася несплаченою виходячи з сум, стягнутих за рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.13 у справі № 910/11513/13.

14.03.14 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до органу виконання судових рішень заяву № 14/2-159 про відкладення виконавчих дій, в якій відповідач вказував на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана ним 06.03.14. А 18.03.14 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до органу виконання судових рішень з заявою про закінчення виконавчого провадження з огляду на перерахування всієї суми коштів на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування".

10.04.14 Державною виконавчою службою України складено запит № 14-0-34-1888/5-303/10 на ім'я Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо підтвердження факту погашення Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості за наказом від 30.01.14 № 910/11513/13.

27.05.14 до Державної виконавчої служби України надійшов лист Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" № 2/1-2014 від 27.05.14, яким станом на 22.05.14 підтверджено факт сплати боржником 553445587,63 грн. основного боргу, 13592329,01 грн. пені, а також штрафу, 3 % річних і судових витрат.

Оскільки боржником не було виконано наказ у наданий строк для самостійного виконання., 04.06.14 (тобто вже після, як ДВС дізналася про те, що рішення виконен боржником повністю та самостійно) Державною виконавчою службою України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 56703791,66 грн. відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Дана постанова ДВС визнана судами недійсною, з посиланням на те, що відповідач добровільно виконав судове рішення.

Судові акти оскаржуються у справі в касаційному порядку Державною виконавчою службою України. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що підставою для застосування стягнення виконавчого збору є несвоєчасне виконання боржником рішенням місцевого господарського суду.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до п.12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 № 512/5 (z0489-12) , органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. А відповідно до п.12.2 цієї Інструкції, розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Як встановлено судами 13.03.14 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" самостійно, платіжним дорученням № 2001949 сплатила на рахунок ПАТ "Укргавидобування" залишок заборгованості по даному виконавчому провадження. Таким чином боржником було виконано наказ господарського суду м. Києва № 910/11513/13. Натомість органом виконання судових рішень не вчинялися дії з примусового виконання рішення. Більше того, на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору ДВС було достеменно відомо про самостійне виконання рішення боржником.

Таким чином, дії відділу примусового виконання рішень по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не відповідають наведеним нормам права. З урахуванням викладеного господарський суд правомірно скасував оскаржувану постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору, а апеляційний суд правомірно підтримав такий висновок.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі № 910/11513/13 залишити без змін.