Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М., суддів: Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Ліквідатора Степаненка Миколи Миколайовича на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року у справі № 916/3189/14 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторг Юг" про банкрутство,

в судовому засіданні взяли участь представники:

Від ТОВ "Санторг Юг" - Трошин М.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санторг Юг" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про визнання товариства банкрутом.

Постановою Господарського суду Одеської області від 09.09.2014 року (суддя Лепеха Г.А.) з поміж іншого визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Санторг Юг"; відкрито відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторг Юг" ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Степаненка Миколу Миколайовича тощо.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2015 року (судді: Жеков В.І. - головуючий, Пироговський В.Т., Лашин В.В.) постанову Господарського суду Одеської області від 09.09.2014 року скасовано, справу скеровано до місцевого суду для подальшого розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник голова ліквідаційної комісії Степаненко Микола Миколайович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2015 року у справі № 916/3189/14. Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34, 80 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасника судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство зазначено таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (228-2014-п) (далі - Положення), визначено, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику з питань банкрутства, та державним органом з питань банкрутства.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (z0759-11) , до основних завдань Головного територіального управління юстиції належить, зокрема, реалізація державної політики з питань банкрутства.

Повноваження державного органу з питань банкрутства визначено статтею 3 Закону та підпунктами 40-53 пункту 4 Положення. Вони полягають у сприянні створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків; організації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); формуванні Єдиного реєстру арбітражних керуючих; веденні Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, тощо.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що хоча Закон і визначає державний орган з питань банкрутства учасником у справі про банкрутство, проте ставить таку процесуальну участь в залежність від покладених на нього повноважень та завдань, передбачених законодавством.

Тому, апеляційному господарському суду слід було виходити з того, що зазначений орган може оскаржувати судові рішення у процедурі банкрутства з підстав порушення або неправильного застосування норм Закону лише у тому разі, якщо суд вирішив питання, яке безпосередньо пов'язане із здійсненням повноважень та завдань цього органу щодо забезпечення формування та реалізації державної політки з питань банкрутства та безпосередньо залучений до участі у справі.

Таким чином, заявник не набув у встановленому порядку статусу учасника справи про банкрутство, тому на момент звернення з апеляційною скаргою був позбавлений можливості оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою заявника, оскільки на момент такого звернення він не набув статусу учасника справи про банкрутство.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявника - припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що після набуття у встановленому порядку статусу учасника провадження у справі про банкрутство заявник не позбавлений процесуального права повторно оскаржити судове рішення у даній справі на загальних підставах.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Ліквідатора Степаненка Миколи Миколайовича задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 березня 2015 року у справі № 916/3189/14 скасувати, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління юстиції в Одеській області припинити.