2а-3293/12//2170 Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 09.07.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 (головуючий суддя Єщенко О.В., судді: Димерлій О.О., Романішин В.Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Інвест" до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області, за участю прокурора Херсонської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

ТОВ "Кредо Інвест" звернулося до суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні та ГУ Державного казначейства України у Херсонській області, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 №0000740700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1'638'281,00грн. та стягнути з Державного бюджету в особі ГУ Державного казначейства України у Херсонській області на користь ТОВ "Кредо Інвест" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1638281,00грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2012.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Відповідач вказує, що за результатами перевірки не встановлено факту надмірної сплати податку на додану вартість. Як вважає відповідач, оскільки по ланцюгам постачальників до виробника неможливо перевірити сплату податку на додану вартість, у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування.

У свою чергу, позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де ТОВ "Кредо Інвест" зазначає, що представником податкового органу під час розгляду справи підтверджено та надано до суду інформацію, згідно якої контрагентом та підприємствами-постачальниками другої ланки задекларовано за звітній період податкове зобов`язання та податковий кредит. Позивач вказує, що товариством виконано всі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування податку на додану вартість та надано документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 09.07.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума бюджетного відшкодування в розмірі 1'638'281,00грн., яка є предметом стягнення за позовом, є частиною бюджетного відшкодування, заявленого позивачем до відшкодування на свій банківський рахунок згідно податкової декларації з податку на додану вартість, доданої до неї розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року в сумі 1'638'281,00грн.

14.06.2010 позивачем подано до ДПІ у м.Херсоні податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 та розрахунок суми бюджетного відшкодування, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 1'638'281,00грн.

ДПІ у м.Херсоні проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Кредо Інвест" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 14.02.2011 №378/07-0/35294206, яким встановлені порушення ТОВ "Кредо Інвест" вимог пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 1'638'281,00грн.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок контролюючого органу, який ґрунтується на результатах проведених зустрічних перевірок безпосереднього контрагента ТОВ "Промінтер" та його контрагентів-постачальників, відповідно до яких неможливо провести зустрічні звірки постачальників у II ланці постачання ТОВ "ТД "Форте - С", ТОВ "Комерційна фірма Пектораль", ТОВ "Люкс - Пром Компані" у зв`язку з відсутністю їх за місцезнаходженням та анулюванням свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2012 №0000740700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 1'638'281,00грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 позов ТОВ "Кредо Інвест" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Держказначейства України в Херсонській області на користь ТОВ "Кредо Інвест" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1'638'281,00грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 апеляційну скаргу ДПІ у м.Херсоні залишено без задоволення. Постанову першої інстанції змінено, з абзацу третього резолютивної частини постанови суду першої інстанції виключено словосполучення "в особі Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області". В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2012 касаційну скаргу ДПІ у м.Херсоні задоволено частково. Скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційний суд вказав, що судами попередніх інстанції надана правильна правова оцінка позиції податкового органу на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Однак, звернув увагу на те, що висновки судів щодо обґрунтованості позовних вимог не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин, а саме щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товару, оскільки останні не ґрунтуються на доказах, а ґрунтуються на припущеннях без повного та всебічного з`ясування цього питання. З метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Кредо Інвест" відмовлено в повному обсязі. Суд вважав, що з наявної у справі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, діяльність позивача у травні 2010 року не здійснювалась, про що свідчить відсутність показників у розділі "податкові зобов`язання". Як вказав суд, відсутність у матеріалах справи податкової звітності за інші періоди, у тому числі за листопад 2009 року, унеможливлює дійти до висновку, що спірна господарська операція є реально вчиненою та такою, що вплинула на рух активів позивача, зміною його зобов`язань чи власного капіталу платника, проте є підстави вважати, що спірна операція носила одноразовий характер і не була направлена на зміну перепрофілювання діяльності позивача. Суд дійшов висновку, що сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що спірна господарська операція відповідає підпунктам 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість".

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Задовольняючи позов, апеляційний суд посилався на те, що, судом встановлено безпосереднє відношення постачальників сировини ТОВ "ТД "Форте - С", ТОВ "Комерційна фірма Пектораль", ТОВ "Люкс - Пром Компані" щодо подальшої поставки ТОВ "Промінтер" на адресу позивача готової продукції. З урахуванням наданих сторонами доказів, а також зважаючи на приписи Вищого адміністративного суду України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Кредо Інвест" довело товарність господарських операцій з контрагентами у періоді, який підлягав перевірці, що дає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв`язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов`язаний у п`ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Аналогічні за змістом положення містяться у Податковому кодексі України (2755-17) . Правовідносини щодо відшкодування податку на додану вартість були врегульовані до 01.01.2011 Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а з 01.01.2011 зазначені правовідносини регулюються Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.4 цієї статті ПК України (2755-17) передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, здійснюючи господарську діяльність, позивачем укладено договір купівлі-продажу від 05.11.2009 №05/11 (далі - Договір) з ТОВ "Промінтер" про купівлю чавуну переробного.

Згідно умов Договору ТОВ "Промінтер" зобов`язується передати у власність ТОВ "Кредо Інвест" товар, а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити такий товар. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі та оплати товару визначаються додатками до Договору, які є невід`ємною його частиною.

Умови постачання товару передбаченні у розділі 2 Договору - базисом поставки товару сторони визначили (РСА) м. Запоріжжя, продавець товару може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів.

Додатком №1 до Договору передбачено, що товар - чавун переробний у кількості 143,5т, ціна якого за 1т. складає 57.570,00грн. без податку на додану вартість. Загальна вартість 9'913'554,00грн., у тому числі податок на додану вартість 20% -1'652'259,00грн., покупець зобов`язаний прийняти не пізніше 15.11.2009 в м.Запоріжжя, Південне шосе, 27а.

Суд апеляційної інстанції вказав, що на виконання Договору та додатка №1, ТОВ "Промінтер" передало, а позивач прийняв та сплатив кошти за товар (чавун переробний), що підтверджується відповідними первинними документами, а саме, банківською випискою про перерахування ТОВ "Кредо Інвест" за отриманий від ТОВ "Промінтер" товар;видатковою накладною від 10.11.2009 №РН-0000022; податковою накладною від 10.11.2009 №22; актом прийому передачі товару від 10.11.2009; оборотно-сальдовою відомістю на рахунку №631 з контрагентом ТОВ "Промінтер" щодо оприбуткування товару.

Судом з`ясовано та матеріалами справи підтверджується, що 05.11.2009 ТОВ "Кредо Інвест" уклав з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Конвент ЛТД" (комісіонер) договір комісії за №5/11.

Відповідно до договору комісії позивач (комітент) доручає, а ТОВ "ВКФ "Конвент ЛТД" (комісіонер) зобов`язується за дорученням комітенту за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії, зокрема: здійснювати реалізацію на експорт з України чавуну переробного, що належить комітенту, кількість, ціна та якість якого визначена у додатках до договору комісії; укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти та підписувати інші необхідні для здійснення продажу товару документи в інтересах комітента; укладати договори з експедиторами та/або автотранспортними підприємствами на транспортування товару до покупців, згідно з умовами зовнішньо-експортних контрактів; укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом; інші дії, пов`язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручення комітента.

Згідно з додатком 1 до договору комісії, позивачем визначено, що комісіонер отримує для реалізації на експорт товар - чавун переробний у кількості 143,5т. Умови поставки товару на експорт: DDU Німеччина, Нідерланди, ціна повинна бути не нижчою ніж 7.380,00 доларів США за 1 тону, комісійна плата складає 60,00грн. з податком на додану вартість за одну продану тону.

На виконання вказаного договору комісії та додатку №1 до нього, ТОВ "ВКФ "Конвент ЛТД" укладає зовнішньоекономічну угоду з фірмою "Мітал Стіл ЛТД" (Великобританія) про постачання чавуну переробного легованого та здійснює відповідну поставку чавуну.

ТОВ "ВКФ "Конвент ЛТД" надано на адресу ТОВ "Кредо Інвест" звіт комісіонера, у якому зазначені проведені господарські операції по реалізації чавуну та визначені витрати, пов`язані із здійсненням товару на експорт, які підлягають відшкодуванню апелянтом. ТОВ "ВКФ "Конвент ЛТД" надано відповідні підтверджуючі документи, а саме: рахунки по сплаті за транспортно-експедиційні послуги із зазначенням маршруту, номеру автомобільного засобу, митного терміналу тощо; акти виконаних робіт по транспортуванню товару поза межами України; рахунки-фактури по компенсації витрат під час виконання договору комісії; податкові накладні.

Суд вказав, що факт оплати позивачем понесених витрат під час здійснення експорту товару за межі України підтверджується відповідно банківською випискою та оборотно-сальдовою відомістю.

Апеляційний суд вважав за необхідне зазначити, що інформація про рух товару, який вивозиться (вивезений) за межі митної території України зазначається в вантажно-митній декларації. За результатами порівняння інформації щодо маркування придбаного товару згідно Договору №5/11 і зазначену в графі 31 ВМД то вони збігаються: чавун переробний легований марки ЧП-3 ТУ У 27.1-33432026-007:2009.

З встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що факт поставки товару зі складу у м.Запоріжжя до Львівської митниці та в подальшому до кінцевого покупця фірмі "Мітал Стіл ЛТД" (Великобританія), оплата товару (чавуну переробного), відповідно до первинних документів, для використання у господарській діяльності та факт придбання товару у належним чином зареєстрованого платника податку на додану вартість, підтверджено належними доказами, а за таких обставин, і формування податкового кредиту, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Проінтер", є правомірним.

У своїх запереченнях проти задоволення позову, податковий орган під час розгляду справи судами посилався на те, що відповідно до довідки ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Промінтер" від 05.08.2010, встановлено, що ТОВ "Промінтер" не є виробником даної продукції.

Суд апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Промінтер" укладено з ТОВ "Бістар 3000" договір по переробці давальницької сировини від 06.04.2009 №06/04/08-П, за яким останній приймає на себе обов`язки по переробці давальницької сировини у готову продукцію, про що свідчить акт здачі-прийняття робіт від 30.11.2009 щодо переробки давальницької сировини в чавун марки ЧП-3 у кількості 772,939 т. Постачальниками такої сировини у листопаді 2009 року були ТОВ "ТД "Форте - С", ТОВ "Комерційна фірма Пектораль", ТОВ "Люкс - Пром Компані". Таким чином, судом встановлено безпосереднє відношення постачальників сировини-контрагентів ІІ ланцюга ТОВ "ТД "Форте - С", ТОВ "Комерційна фірма Пектораль", ТОВ "Люкс - Пром Компані" щодо подальшої поставки ТОВ "Промінтер" на адресу позивача готової продукції - чавуну переробленого.

Вірно вказав апеляційний суд з посиланням на практику Вищого адміністративного суду України, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку, у даному випадку апелянта, права на відшкодування податку на додану вартість тому що, позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Cуд звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що первинні документи, які складалися для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеними договорами та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти здійснення відповідних операцій. При цьому, первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики. Як відзначено судами, первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства.

У даній справі відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що керівник товариства не уповноважений був на укладання спірної угоди, відповідно вказана угода укладена без додержання вимог, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України, що є підставою вважати її недійсною.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається зі змісту статті 52 Статуту ТОВ "Кредо Інвест" до повноважень директора товариства віднесено, зокрема реалізація повноважень товариства, зазначені у статті 6 цього статуту з урахуванням особливостей, передбачених статтями 44 та 48 цього Статуту, підписує від імені товариства будь-які угоди. Однак, відповідно до пункту "и" частини першої статті 44 Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму 100000,00грн. і вище.

Як встановлено судами, керівником ТОВ "Кредо Інвест" ОСОБА_1 підписано договір купівлі-продажу від 05.11.2009 №05/11, сума якого складає 9'913'554,00грн. Суд апеляційної інстанції вказав, що згода на підписання договорів була надана загальними зборами учасників ТОВ "Кредо Інвест", що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників від 05.11.2009 №2/11/09.

Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем не спростовано постачання товару та законність декларування зобов`язань з податку на додану вартість, тому суд вважав обґрунтованою позицію позивача щодо включення до розрахунку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року. ТОВ "Кредо Інвест" довело товарність господарських операцій з контрагентами у періоді, що підлягав перевірці, апеляційним судом обґрунтовано поставлене рішення про задоволення позовних вимог.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.