Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів Корсака В.А. Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Посейдон" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 915/1449/14 Господарського суду Миколаївської області за позовом Заступника прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Посейдон" про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку у сумі 31 032, 47 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивача не з'явився - відповідача не з'явився - Генеральної прокуратури України Томчук М.О.

У вересні 2014 року Заступник прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Посейдон", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь Коблівської сільської ради 31 032, 47 грн. орендної плати за землю за період з січня по липень 2014 року.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2014 (суддя Олейняш Е.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (головуючий Бєляновський В.В., судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) у даній справі позов задоволено повністю. Судові витрати по оплаті судового збору покладено на відповідача.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Посейдон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області та Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області не скористались правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2007 між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Посейдон" (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, орендодавець, відповідно до розпорядження № 1229 від 29.10.2007 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду строком на 49 років дві земельні ділянки загальною площею 4,4836 га (кадастрові номери 4820982200:09:0455 та 4820982200:09:0456) із земель державної власності для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування пансіонату "Посейдон", які знаходяться за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за № 2785, а 01.11.2007 у Березанському районному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за № 040700700081.

Факт передачі земельних ділянок орендарю засвідчений актом приймання-передачі (а.с.17).

Пунктами 7, 9 договору оренди передбачено, що орендна плата за земельну ділянку справляється виключно у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати становить: земельна ділянка № 1 площею 2,8351 га на період будівництва 33 638, 89 грн., а після введення в експлуатацію 168 194, 43 грн. за рік; земельна ділянка № 2 площею 1,6485 га на період будівництва 19 559, 62 грн., а після введення в експлуатацію 97 798, 50 грн. за рік, відповідно до розрахунку проведеного Березанським районним управлінням економіки від 30.10.2007 № 1239, як за земельні ділянки для рекреаційного використання приймається ставка 50 % нормативно грошової оцінки землі одиниці ріллі по області, що становить 3 992, 32 грн./га. Орендна плата вноситься орендарем до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області на розрахунковий рахунок № 33211812700054 в Управлінні державного казначейства в Миколаївській області щомісяця не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до листа Коблівської сільської ради № 791 від 19.08.2014 на орендованих відповідачем земельних ділянках роботи пов'язані з будівництвом та капітальним ремонтом не здійснюються (а.с.19).

Відповідно до листа Інспекції Державного архітектурного будівельного контролю Миколаївської області від 26.08.20104 № 7/14-4556-14 ТОВ "Пансіонат Посейдон" за період з 01.01.2008 по теперішній час документи дозвільного характеру не видавались, документи декларативного характеру не реєструвались (а.с.20).

Відповідно до листа Березанського відділення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Миколаївській області № 1141/9/14-29-15-150 від 26.08.2014 про стан розрахунків із орендної плати за землю, повідомлено про відсутність сплати відповідачем орендної плати за 2014. Остання звітність надавалась відповідачем за 2008 рік (а.с.18).

В своєму позові прокурор послався на невиконання відповідачем умов договору оренди в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за землю, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 31 032, 47 грн. землю за період з січня по липень 2014 року. Матеріально-правовою підставою позову визначені статті статтю 21 Закону України "Про оренду землі", статті 93, 96, 207 Земельного кодексу України, статтю 526 Цивільного кодексу України, статті 49.1, 285.1, 287.3, 288.4 Податкового кодексу України (2755-17) , статтю 193 Господарського кодексу України.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 зазначеного Закону та пунктом 26 договору оренди передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 21 названого Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

Зі змісту наведених статей Закону України "Про оренду землі" (161-14) випливає, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до статей 35, 36 названого Закону у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за землю за період з січня по липень 2014 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 31 032, 47 грн. Доказів сплати орендної плати за вказаний період матеріали справи не містять.

Визнавши встановленими зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь Коблівської сільської ради заборгованості з орендної плати.

Висновки судів попередніх інстанцій колегія вважає достатньо обґрунтованими.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування рішень судів, відсутні.

Щодо посилання касатора на неврахування судом акта звірки взаємних розрахунків, слід зазначити наступне.

У розумінні статей 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Касатор не врахував, що акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

У разі незгоди з розрахунком суми боргу, касатор не був позбавлений права подати суду контррозрахунок заявленої до стягнення суми боргу з орендної плати за землю, однак своїм правом при розгляді даної справи він не скористався. Відповідний контррозрахунок до матеріалів справи не надав.

Доводи, що викладені в касаційній скарзі пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Доводам касатора судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка. Норми матеріального і процесуального права застосовані вірно.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 915/1449/14 залишити без змін.