9901/980/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - 08.07.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу № П/9901/980/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

ОСОБА_2 21.12.2018 звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення Комісії від 05.11.2018 №290/вс-18 про відмову у перегляді рішення колегії Комісії від 26.10.2018 №249/вс-18 щодо відмови у допуску ОСОБА_2 до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному 02.08.2018.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте без всебічного, повного та об`єктивного розгляду і оцінки усіх доводів, наведених позивачем у скарзі.

Позиція ОСОБА_2, відображена у позовній заяві та під час надання пояснень представником позивача у судовому засіданні, зводиться до таких аргументів:

оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є незаконним, оскільки прийняте без врахування положень статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII та статті 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 (ратифікована на підставі Закону України від 18.10.2006 № 251-V (251-16) , набрання чинності - 18.07.2007), за змістом яких особі, яка має статус викривача, державою гарантується захист від негативних наслідків, пов`язаних з повідомленням такою особою обставин щодо корупційних правопорушень;

рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.11.2018 №290/вс-18 є невмотивованим, оскільки не містить оцінки основного аргументу, наведеного ОСОБА_2 у скарзі на рішення колегії Комісії від 26.10.2018 №249/вс-18, а саме: необхідність врахування особливого статусу позивача як викривача корупційного правопорушення, а також її переслідування, що зумовлене перебуванням у такому статусі. Так, на думку позивача, застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення на підставі скарги голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 пов`язане з проявом негативного ставлення до викриття позивачем корупційного правопорушення;

спірне рішення прийнято Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з неналежним здійсненням наданих їй дискреційних повноважень щодо вирішення питання про допуск/недопуск до участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду. Так, на думку позивача, оскільки рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 про залишення без змін рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 про накладення дисциплінарного стягнення на позивача оскаржувалося в судовому порядку, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України, керуючись принципами верховенства права та справедливості, повинна була допустити ОСОБА_2 до участі у конкурсі. Більше того, Умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.08.2018 №186/зп-18, не передбачено такої підстави для недопуску до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду як наявність непогашеного дисциплінарного стягнення.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та у відзиві на позовну заяву і під час надання пояснень в судовому засіданні зазначав такі мотиви:

спірне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.11.2018 № 290/вс-18 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з дотриманням процедури та передбачених статтею другою Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) критеріїв;

наявність непогашеного дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_2 станом на день подання документів для участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду (13.09.2018) у розумінні частини сьомої статі 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) позбавляє особу на участь в такому конкурсі;

факт оскарження до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не є підставою для зупинення застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення;

обставини щодо перебування ОСОБА_2 у статусі викривача корупційного правопорушення щодо пропозиції їй отримати неправомірну вигоду за позитивне вирішення судового спору в інтересах Полтавського міського голови ОСОБА_4 не пов`язані з підставами накладення на позивача дисциплінарного стягнення рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18;

позивачем не надано належних і допустимих доказів у підтвердження своїх обґрунтувань заявленого позову, а також доказів, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України при прийнятті спірного рішення діяла протиправно, що призвело до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2

Національним агентством з питань запобігання корупції у своїх поясненнях щодо заявленого ОСОБА_2 позову викладено обставини, які стосуються прийняття рішення від 06.09.2017 про внесення припису про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону щодо голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

На адресу Верховного Суду 21.12.2018 надійшов позов ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування рішення від 05.11.2018 №290/вс-18, який зареєстрований за номером П/9901/980/18.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2018 визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду цієї справи: головуючий суддя - Шипуліна Т.М., судді: Бившева Л.І., Васильєва І.А., Стрелець Т.Г., Юрченко В.П.

Ухвалою від 26.12.2018 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. залишив позовну заяву без руху через невідповідність її вимогам, встановленим у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (до позову не додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду), та встановив ОСОБА_2 для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення копії ухвали.

На адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 21.01.2019 надійшло клопотання про поновлення строку оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.11.2018 №290/вс-18.

Ухвалою від 24.01.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнав поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_2 до суду, поновив такий строк, відкрив провадження у справі №П/9901/980/18 та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 25.02.2019 о 15.00 год. Цією ж ухвалою Верховний Суд залучив Національне агентство з питань запобігання корупції до участі у розгляді цієї справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Від Національного агентства з питань запобігання корупції 14.02.2019 до суду надійшли письмові пояснення від 13.02.2019 № 20-18/10111/19 щодо заявленого ОСОБА_2 позову із клопотанням про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Від ОСОБА_2 18.02.2019 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 25.02.2019, за відсутності позивача та за участю її представника - ОСОБА_1 .

Від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19.02.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 18.02.2019 №19-1043/19.

Під час відкритого судового засідання 25.02.2019 за участю представників сторін у справі суд повідомив про те, що судовий розгляд справи не може відбутися, у зв`язку з участю судді Стрелець Т.Г. у розгляді іншої справи. Наступне судове засідання призначене на 15.04.2019 о 16 годині.

Під час відкритого судового засідання 15.04.2019 за участю представників позивача та відповідача у справі суд задовольнив клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №11-1010сап18, а також зобов`язав позивача надати документи, які б підтверджують поширення на неї положень статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII, а також документів, пов`язаних із вирішенням питання Комісією щодо допуску ОСОБА_2 до конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Наступне судове засідання призначене на 20.05.2019 о 16 годині 15 хвилин.

Від ОСОБА_2 18.04.2019 на виконання вимог протокольної ухвали від 15.04.2019 до суду надійшли копії таких документів: рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2017 №705, припис Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2017, заява ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 21.02.2019, відповідь Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.02.2019 №32дпс-1161/18 на заяву ОСОБА_2, повідомлення на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Апеляційної палати Вищого суду з питань інтелектуальної власності стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Від ОСОБА_2 06.05.2019 на адресу суду надійшло клопотання про надіслання на офіційну електронну адресу позивача повістки про виклик в судове засідання, призначене на 20.05.2019 о 16 годині 15 хвилин.

13.05.2019 Верховним Судом на адресу позивача надіслано повістку про виклик в судове засідання, призначене на 20.05.2019 о 16 годині 15 хвилин.

На 20.05.2019 призначено засідання Пленуму Верховного Суду, а також збори суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що унеможливило проведення судового засідання у справі №П/9901/980/18 у цей день.

У період з 27.05.2019 по 24.06.2019 суддя Стрелець Т.Г. перебувала у відпустці.

Наступне судове засідання у справі № П/9901/980/18 призначене на 08.07.2019 о 15 годині 45 хвилин.

З метою уникнення тривалості розгляду адміністративної справи та відповідно до Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8 (v0008700-17) , суддею-доповідачем Шипуліною Т.М. службовою запискою від 03.07.2019 ініційовано здійснити заміну суддів Васильєвої І.А. та Юрченко В.П., у зв`язку з перебуванням їх у відпустці з 01.07.2019 та з 08.07.2019 відповідно.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи протоколом від 05.07.2019 суддів Васильєву І.А. та Юрченко В.П. замінено суддями Гончаровою І.А. та Хановою Р.Ф.

Від ОСОБА_2 08.07.2019 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 08.07.2019 за відсутності позивача та за участю її представника - ОСОБА_1 .

Під час відкритого судового засідання за участю представників позивача та відповідача 08.07.2019 судом за наслідками розгляду справи після виходу суду з нарадчої кімнати проголошено скорочене судове рішення про відмову у задоволенні позову.

IІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН Указом Президента України від 16.04.2010 № 544/2010 (544/2010) ОСОБА_2 призначено строком на п`ять років суддею Октябрського районного суду м. Полтави.

Указом Президента України від 19.12.2018 № 429/2018 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Октябрського районного суду м. Полтави безстроково.

У провадженні судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 у період з 05.05.2014 по 31.01.2015 перебувала справа стосовно вчинення Полтавським міським головою ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 Кодексу України про адміністративного правопорушення.

За результатами повідомлення ОСОБА_2 про пропозицію щодо отримання неправомірної грошової винагороди за постановлення позитивного судового рішення для Полтавського міського голови ОСОБА_4 у цій справі прокуратурою Полтавської області з 11.01.2015 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 має процесуальний статус потерпілої.

Згідно з викладеною в позовній заяві позицією між позивачем та головою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 існує тривалий конфлікт, який виник з підстав повідомлення нею про викриття корупційного злочину.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2017 №705 внесено Голові Вищої ради правосуддя припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, в якому встановлено вимогу вжити заходів щодо притягнення голови Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 до відповідальності.

Вказаним приписом встановлено допущення з боку голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 порушень вимог частини третьої статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII, яке полягало у вжитті до судді ОСОБА_2 . як викривача корупційного злочину негативних заходів впливу. Вчинення таких порушень полягало у: фіксації відсутності на робочому місці та виставлення відмітки "прогул" в табелях обліку робочого часу, які здійснювалися виключно щодо ОСОБА_2 ; порушенні законодавства про працю, виявлених за результатами перевірки Управлінням Держпраці в Полтавській області; застосуванні пропорційної оплати праці.

Голова Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3 звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою стосовно судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 за результатами дисциплінарного провадження, зокрема, за такою скаргою суддю Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18 рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 залишено без змін.

Фактичною підставою для висновку про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності слугували обставини щодо:

розміщення ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі "Facebook" публікації з фото отари овець під назвою "Тому що послідовний. І тричі легітимний!!! А колектив покірний, мов вівці", в якій йшлося про чергові збори суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28.09.2016;

поведінки ОСОБА_2 28.09.2016 під час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави, яка виразилася у запрошенні на збори суддів сторонніх осіб без згоди самих учасників зборів, наданні оцінки поведінці голови Октябрського районного суду м. Полтави у минулому, перешкоджанні йому вийти із зали, демонструванні компрометуючих матеріалів щодо останнього та вимагання від нього прокоментувати ці матеріали.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя та Вища рада правосуддя у своїх рішеннях дійшла висновку, що такі обставини свідчать про допущення ОСОБА_2 поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (положення пункту 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII), а також грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя (пункту 3 частини першої статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI), з огляду на таке:

опублікована в соціальній мережі "Facebook" ОСОБА_2 інформація за своїм змістом відображала зневажливу оцінку своїх колег-суддів Октябрського районного суду м. Полтави (порівняння їх з вівцями, що в українському суспільстві традиційно сприймається як образа), що з урахуванням поширення публікації в соціальних мережах є шкідливим для авторитету правосуддя;

поведінка ОСОБА_2 під час проведення зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави 28.09.2016 була спрямована на перешкоджання діяльності зборів суддів як органу суддівського самоврядування.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2018 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 11-1010сап18 за наслідками розгляду скарги у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін скаргу ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Приймаючи вказане судове рішення, Велика Палата Верховного Суду:

погодилася з висновками Вищої ради правосуддя про те, що порівняння колективу Октябрського районного суду м. Полтави з покірними вівцями в сукупності з використаними у публікації словосполученнями (висловлювання "бездумно голосуючи", вжите у лапках слово "колеги") мають образливий характер і становлять порушення правил суддівської етики, однак зазначені дії не є такими, що тягнуть дисциплінарну відповідальність, оскільки: позиція про те, що неетична поведінка ОСОБА_2 у цій ситуації мала наслідком підрив авторитету правосуддя через поширення такої інформації у соціальних мережах є невмотивованою; реалізація ОСОБА_2 права на свободу вираження поглядів мала місце в складних психологічних умовах емоційної напруги, що зумовлено конфліктною ситуацією, яка склалася в Октябрському районному суді м. Полтави;

дійшла висновку про те, що поведінка судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 під час зборів суддів 28.09.2016 не містила ознак порушення етичних норм: ОСОБА_2 особисто не запрошувала мешканців міста Полтави на збори суддів, а лише повідомила про проведення такого заходу в соціальній мережі; ОСОБА_2 не мала ніякого контролю і впливу на поведінку присутніх на зборах суддів; бездіяльність ОСОБА_2 під час проведення зборів суддів, яка полягала в невідстоюванні захисту голови Октябрського районного суду м. Полтави від критики присутніх не може бути розцінена як протиправна; особисто ОСОБА_2 не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на зрив зборів суддів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.08.2018 №186/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджено Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та визначено, що питання допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегій.

13.09.2018 ОСОБА_2 подано до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяву з доданими документами для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, в якій також ініційовано проведення щодо неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.10.2018 №249/вс-18 відмовлено ОСОБА_2 у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією на 02.08.2018.

Ухвалюючи вказане рішення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України керувалася тим, що ОСОБА_2 як особа, яка має непогашене дисциплінарне стягнення згідно з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18, позбавлена права на зайняття посади в іншому суді у відповідності до частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.

31.10.2018 ОСОБА_2 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України зі скаргою про перегляд рішення Комісії від 26.10.2018 №249/вс-18 в частині відмови в допуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному 02.08.2018.

В обґрунтування підстав для звернення з такою скаргою ОСОБА_2 посилалася на неврахування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України положень статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII та особливого статусу позивача як викривача корупційного правопорушення, у зв`язку з чим вона тривалий час піддається заходам негативного впливу. Позивач наголошувала на тому, що, на її думку, рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 є продовженням дій щодо переслідування її як викривача корупційного злочину. Також ОСОБА_2 вказувала на те, що дискреційний характер повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України при вирішенні питання допуску її до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду зобов`язував Комісію врахувати факт прийняття до провадження ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2018 позову щодо оскарження вказаного рішення Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 та можливість скасування такого акта індивідуальної дії за наслідками судового розгляду справи.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.11.2018 № 290/вс-18 за наслідками проведеного пленарного засідання відмовлено судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 у перегляді рішення колегії Комісії від 26.10.2018 № 249/вс-18 щодо відмови у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному Комісією 02.08.2018.

Приймаючи зазначене рішення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України виходила з того, що рішення колегії Комісії від 26.10.2018 № 249/вс-18 ґрунтується на правильному застосуванні положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) до правовідносин щодо участі судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду.

Згідно з поясненнями представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України етапи кваліфікаційного оцінювання в межах участі у конкурсі на зайняття посади суддів Вищого антикорупційного суду проводилися у такі дати: 12.11.2018 - анонімне письмове тестування; 14.11.2018 - виконання практичного завдання; 18.01.2019 - закінчено проведення співбесід щодо добору кандидатів.

21.01.2019 ОСОБА_2 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допущення її до конкурсу на посаду судді Вищого антикорупційного суду з встановленням для неї дати проходження анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з урахуванням часу, необхідного для підготовки до кваліфікаційного оцінювання.

У відповідь на вказану заяву Вища кваліфікаційна комісія суддів України направила на адресу ОСОБА_2 лист від 19.02.2019 №32дпс-1161/18, в якому повідомила про відсутність підстав для задоволення такої заяви. В обґрунтування такої позиції відповідач посилався на те, що заява ОСОБА_2 надійшла до Комісії після завершення етапу "складення іспиту", що позбавляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України можливості забезпечити рівність учасників конкурсу у випадку складення окремими з них іспиту на підставі аналогічної модельної справи вже після виконання його усіма іншими кандидатами, а також дотримання принципу конфіденційності під час перевірки практичної роботи одного кандидата.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 14.06.2018 набрав чинності Закон України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII (2447-19) , який визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності.

Пунктом 16 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) встановлено, що Вищий антикорупційний суд утворюється та проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII конкурс на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду здійснюється в порядку, визначеному Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням передбачених цією статтею особливостей.

У відповідності до частини одинадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів вищого спеціалізованого суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII на посаду судді відповідного апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.

Відповідно до частини четвертої статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 71 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII з метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України крім документів, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", також документи, які підтверджують дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, а також заяву про відсутність обставин, зазначених у частині четвертій статті 7 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 7 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII передбачено, що суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає визначеним Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" вимогам до кандидатів на посаду судді, а також додатковим спеціальним вимогам, встановленим цією статтею.

На посаду судді Вищого антикорупційного суду громадянин України може бути призначений, якщо він відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, передбаченим Законом України "Про судоустрій і статус суддів", а також володіє знаннями та практичними навичками, необхідними для здійснення судочинства у справах, пов`язаних з корупцією, та відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) зазначеної у пунктах 1-3 цієї частини роботи (професійної діяльності) щонайменше сім років.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду та формує його досьє.

Згідно з частиною сьомою статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддя, який має непогашене дисциплінарне стягнення, не може брати участі в конкурсі на зайняття посади в іншому суді.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 110 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом одного року з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Згідно з пунктом 3 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.08.2018 №186/зп-18, до участі у конкурсі допускаються особи, які: 1) у порядку та строки, визначені Умовами проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, подали всі необхідні документи; 2) на день подання документів відповідають встановленим статтями 33, 69 та 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також статтею 7 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" вимогам до кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду (далі - кандидат).

Відповідно до підпунктів 1, 15 пункту 7 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.08.2018 №186/зп-18, для участі у конкурсі кандидат подає до Комісії, зокрема: письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання (далі - заява) згідно з додатком 1 до Умов; документи, які підтверджують дотримання однієї із вимог, передбачених частиною другою статті 7 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд".

Стаття 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 (ратифікована на підставі Закону України від 18.10.2006 № 251-V (251-16) , набрання чинності - 18.07.2007) кожна Держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов`язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження.

Частини перша-третя статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII передбачають, що особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров`ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв`язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (3782-12) .

Особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

V. ОЦІНКА СУДУ

Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, надав таку оцінку аргументам, наведеним учасниками справи.

Процедура щодо зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду визначається Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII (2447-19) .

На Вищу кваліфікаційну комісію суддів України як державний орган суддівського врядування покладено повноваження щодо організації та проведення кваліфікаційного оцінювання для визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (в тому числі у вищому спеціалізованому суді - Вищому антикорупційному суді) за визначеними законом критеріями в особливому порядку.

Так, на виконання положень пункту 16 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 (1402-19) №1402-VII Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 02.08.2018 оголосила конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду та визначила, що питання допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегій.

Зі змісту положень частини третьої статті 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII, частини четвертої статті 81 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII вбачається, що з метою реалізації права на участь у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду особа повинна подати до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідну заяву з долученням ряду документів, на підставі оцінки яких Комісія вирішує питання щодо відповідності/невідповідності особи встановленим положеннями Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 07.06.2018 № 2447-VIII (2447-19) та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) вимогам до кандидата на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду.

Зміст частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII позбавляє суддю, який/яка має непогашене дисциплінарне стягнення, права на участь у конкурсі на зайняття посади в іншому суді.

Встановлення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України обставин щодо невідповідності особи вимогам до кандидатів на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду, зокрема, наявність непогашеного дисциплінарного стягнення, є підставою для прийняття рішення щодо відмови в допуску такої особи до участі у відповідному конкурсі.

У ситуації, що розглядається, Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами розгляду поданих 13.09.2018 ОСОБА_2 документів з метою участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду встановила факт наявності чинного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18, залишеного без змін рішенням Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18, про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за допущення порушень пункту 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів), пункту 3 частини першої статті 92 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя), у зв`язку з чим прийняла рішення від 26.10.2018 №249/вс-18 про відмову в допуску позивача до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

За таких обставин, суд вважає, що висновки Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відсутності правових підстав для участі ОСОБА_2 у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду ґрунтуються на правильному застосуванні положень частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII.

Суд відхиляє як необґрунтовані посилання ОСОБА_2 на те, що при прийнятті рішення про недопуск до участі позивача у конкурсі та про перегляд такого рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України не врахувала положень статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700 VII та статті 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 (ратифікована на підставі Закону України від 18.10.2006 № 251-V (251-16) , набрання чинності - 18.07.2007).

Так, обґрунтовуючи таку позицію, позивач посилається на те, що наділення її статусом викривача корупційного злочину за обставин, які мали місце у 2015 році, передбачає гарантування державою захисту від будь-яких негативних наслідків, пов`язаних з повідомленням такою особою обставин щодо корупційних правопорушень, зокрема, у питаннях кар`єрного зростання.

Аналізуючи положення статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII та статті 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 (ратифікована на підставі Закону України від 18.10.2006 № 251-V (251-16) , набрання чинності - 18.07.2007), суд вважає за необхідне зазначити, що вказані норми законодавства покладають на державу обов`язок гарантувати правовий та інший захист викривачів корупційних правопорушень у разі достовірного встановлення причинно-наслідкового зв`язку між фактом повідомлення особою про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень та негативними наслідками, які настали для такої особи-викривача. Тобто такі приписи спрямовані на забезпечення недопущення випадків настання несприятливих ситуацій (зокрема, у вигляді заходів впливу керівника або роботодавця) для викривачів корупційних злочинів, які зумовлені обставинами, пов`язаними з викриттям.

У спірній ситуації судом не встановлено факту пов`язаності між обставинами, які слугували підставою для застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 та, відповідно, недопуском до участі у конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду, та обставинами щодо повідомлення ОСОБА_2 про корупційний злочин.

Так, застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 пов`язане з опублікуванням нею у соціальній мережі "Facebook" інформації щодо зборів суддів Октябрського районного суду м. Полтави з фото отари овець та поведінкою ОСОБА_2 на зборах суддів цього суду 28.09.2016 та не стосується обставин щодо повідомлення позивачем про викриття корупційного злочину.

Сам факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі дисциплінарної скарги голови Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_3, щодо якого Національним агентством з питань запобігання корупції внесено припис стосовно порушення ним вимог статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700 VII відносно ОСОБА_2, не свідчить про те, що така дисциплінарна скарга є негативним заходом впливу керівника на викривача у розумінні статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII.

Крім того, на користь висновку про те, що фактичні обставини для звернення з дисциплінарною скаргою ОСОБА_3 не були надуманими, завідомо необґрунтованими, очевидно безпідставними і такими, що спрямовані на штучне створення несприятливої ситуації для ОСОБА_2 як викривача корупційного злочину, свідчить встановлення постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №11-11-1010сап18 того, що такі обставини мають ознаки порушення ОСОБА_2 правил суддівської етики, хоч і не є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

У контексті вищевказаного суд зазначає, що у період з моменту ініціювання ОСОБА_2 питання своєї участі у конкурсі на зайняття вакантної посади Вищого антикорупційного суду і до закінчення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України етапів кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу, пов`язаних з безпосереднім діалогом з кандидатами (співбесіда), щодо судді ОСОБА_2 існувало непогашене дисциплінарне стягнення, що у розумінні частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII унеможливлювало її участь у доборі кандидатів на вказану посаду.

У розглядуваній справі відсутні докази, які б надавали Вищій кваліфікаційній комісії суддів України підстави протягом вищезгаданого періоду часу не поширювати на ОСОБА_2 положення частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII, зокрема, з підстав, передбачених статтею 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII.

Невідображення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у рішенні від 26.10.2018 №249/вс-18 щодо відмови у допуску ОСОБА_2 до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду та у рішенні від 05.11.2018 №290/вс-18 про відмову у його перегляді оцінки аргументу ОСОБА_2 щодо застосування у спірному питанні положень статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700 VII за відсутності у відповідача доказів, які б підтверджували обґрунтованість такого застосування, не ставить під сумнів висновків, викладених у таких рішеннях.

Вищенаведене спростовує доводи позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України мотивів прийняття/відхилення аргументу скаржника щодо її перебування у статусі викривача корупційного правопорушення та поширення на неї положень статті 53 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700 VII.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, рішення суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) повинне ґрунтуватися на положеннях законодавства з обов`язковим відображенням мотивів застосування такого правового регулювання до конкретних обставин ситуації у такий спосіб, який би свідчив про беззаперечність висновків органу.

Зі змісту оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вбачається, що воно містить посилання на визначені законом підстави його прийняття та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. При цьому, викладення таких мотивів у повній мірі підтверджує достатність законних підстав для висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову в допуску ОСОБА_2 до участі в конкурсі на зайняття посади Вищого антикорупційного суду.

Суд вважає непереконливими доводи позивача про неналежне застосування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України наданої їй дискреційної компетенції при вирішенні питання про відповідність/невідповідність судді ОСОБА_2 вимогам кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У спірних правовідносинах у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України була відсутня можливість вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд у питанні допуску/недопуску ОСОБА_2 до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.

Частина сьома статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII встановлює пряму заборону судді на участь в конкурсі на зайняття посади в іншому судді у разі наявності непогашеного дисциплінарного стягнення безвідносно до оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вже зазначалося вище, докази наявності у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обґрунтованих підстав не застосовувати щодо ОСОБА_2 положень частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII, у тому числі, у зв`язку з її статусом викривача корупційного правопорушення, відсутні.

Правова оцінка обставин, які мають значення у питаннях участі кандидатів у доборі на зайняття посади судді, зокрема у Вищому антикорупційному суді, може змінюватися, зокрема, за результатами оскарження в судовому чи іншому порядку дій, бездіяльності чи рішень суб`єктів владних повноважень.

Однак, вищезазначене не дає підстав Вищій кваліфікаційній комісії суддів України при здійсненні нею повноважень, пов`язаних з організацією та проведенням добору кандидатів на зайняття посади судді, не застосовувати до таких обставин норми законодавства, чинного на момент вирішення конкретного питання.

Факт оскарження в судовому порядку акта індивідуальної дії щодо накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення не міг бути підставою для нівелювання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України при вирішенні питання про допуск позивача до участі у конкурсі положень частини сьомої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VII.

Дія рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18 про притягнення судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та рішення Вищої ради правосуддя від 02.08.2018 №2485/0/15-18 про перегляд такого рішення не зупинялася.

Доводи ОСОБА_2 щодо протиправної бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка полягала у незалученні позивача до проходження етапів кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття посади Вищого антикорупційного суду після того, як обставини, які слугували підставою для недопуску до такого конкурсу, відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №11-11-1010сап18), суд також вважає безпідставними.

Так, позивач в обґрунтування своєї позиції посилалася на те, що за своєї діяльності Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголошувала проведення конкурсу окремо відносно двох кандидатів на посаду суддів Апеляційної палати Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Як з`ясовано судом на підставі відкритої у вільному доступі інформації з веб-ресурсів, відповідачем дійсно 01.04.2019 приймалося рішення про допущення до конкурсу на посаду суддів Апеляційної палати Вищого суду з питань інтелектуальної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, однак такі обставини стосувалися включення вказаних осіб до списку інших кандидатів для спільного проходження з ними двох стадій іспиту (анонімне письмове тестування і виконання практичного завдання) 25.04.2019 та 26.04.2019.

У спірній ситуації набрання законної сили судовим рішенням щодо скасування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_2 мало місце 17.01.2019, тобто після завершення іспиту та проведення співбесід у кваліфікаційному оцінюванні у межах проведення конкурсу на зайняття посади Вищого антикорупційного суду.

Оцінюючи в сукупності докази, аргументи сторін, Верховний Суд встановив, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з урахуванням усіх обставин і належним наданням їм оцінки, та дійшла обґрунтованого висновку про відмову у перегляді рішення колегії Комісії від 26.10.2018 №249/вс-18 щодо відмови у допуску ОСОБА_2 до участі у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, оголошеному 02.08.2018.

Аргументи позивача спростовані судом наведеною оцінкою, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 2, 22, 241, 243, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.