Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на ухвалу від 11.02.2015 господарського суду Запорізької області та на постанову від 23.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 908/852/15-г господарського суду Запорізької області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", про стягнення 8070,00 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивача не з'явився; відповідача не з'явився;

У лютому 2015 року позивач - Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (надалі - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія") про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 8070,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 908/852/15-г (суддя Корсун В.Л.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (колегія суддів: Пуль О.А. - головуючий, судді - Білоусова Я.О., Гетьман Р.А.), повернуто позивачу позовну заяву разом з додатками на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), оскільки до позову не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 скасувати, а справу передати на розгляд до місцевого господарського суду. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки адреса на яку здійснено відправку копії позовної заяви відповідочеві була визначена як юридична адреса в документах на підставі яких між сторонами склалися спірні правовідносини, тому у суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, з урахуванням доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем у поданій до суду позовній заяві зазначено адресу відповідача - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 33161769) - 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, і на зазначену адресу направлено копію позовної заяви і документи додані до неї, про що свідчать опис вкладення у цінний лист від 09.02.2015 та фіскальний чек від 09.02.2015.

Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого судом, станом на 10.02.2015, місцезнаходженням Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" значиться Донецька область, м. Вугледар.

Відповідно до частини 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (пункт 2 частини 1 ст. 57 ГПК України).

За встановленого, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем - ДП "Придніпровська залізниця" в порушення вимог ст. ст. 56, 57 ГПК України, не додано до матеріалів позовної заяви доказів направлення на юридичну адресу відповідача (85670, Донецька область, м. Вугледар) копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладенням, тому на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

В силу приписів ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити, зокрема, найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності;

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну раєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".)

Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", господарським судом за електронним запитом за № 20093752 від 13.02.2015, станом на 10.02.2015, отримано спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого вбачається, що місцезнаходженням ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" значиться: 85670, Донецька область, м. Вугледар.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано до позовної заяви опис вкладення у цінний лист та поштову квитанцію, як докази направлення копії позовної заяви відповідачеві на адресу: 83001, м. Донецьк, вул.. Артема, 63; докази відправлення копії позовної заяви на адресу: 85670, Донецька область, місто Вугледар, суду не надано, що свідчить про недотримання позивачем вимог ст. ст. 54, 56, 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву з усіма додатками до неї без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання позивача на те, що адреса відповідача: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, була вказана у накладній, яка є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, тобто одночасно, є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення, оскільки відповідно до приписів Закону України "Про державну раєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, і зокрема статтею 1 цього Закону унормовано, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ст. 18 Закону № 755-IV).

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції при поверненні позовної заяви ДП "Придніпровська залізниця" без розгляду правильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду того, що відповідачем не було надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі на офіційну юридичну адресу останнього, тому місцевим господарським судом правомірно було повернуто позовну заяву без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 ст. 63 ГПК України.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права при прийнятті ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 908/852/15-г залишити без змін.