902/1719/14 Про стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та пені за прострочку його сплати - 26.05.2015 Прийняття

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - розпорядник майна дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович (далі - розпорядник майна Підприємства), м. Дніпропетровськ,

про стягнення 400 000,00 грн. штрафу та пені.

Судове засідання проведено за участю представників:

Комітету - Мазур І.О. предст. (дов. від 25.05.2015)

Підприємства - Бондар А.І. предст. (дов. від 10.10.2014)

розпорядника майна Підприємства - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Комітет звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Підприємства 200 000,00 грн. штрафу та 200 000,00 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 02.09.2014 № 452-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 у справі № 902/1719/14 (суддя Стефанів Т.В.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 (судді Сініцина Л.М. - головуючий, Гудак А.В., Мамченко Ю.А.), позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Комітет просив залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації Антимонопольному комітету України в неповному обсязі у встановлений у вимозі державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 29.12.2010 № 24-26/10-12700 строк;

за вказане порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 100 000,00 грн.;

визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України у встановлений у вимозі державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 13.04.2011 № 24-26/08-3654 строк;

за вказане порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 100 000,00 грн.

- копію Рішення АМК одержано Підприємством 09.09.2014;

- Рішення АМК Підприємством у судовому порядку не оскаржувалося;

- штраф у сумі 200 000, 00 грн. Підприємством у добровільному порядку не сплачено;

- за невиконання Рішення АМК Комітетом нараховано до стягнення 200 000, 00 грн. пені за період з 11.11.2014 по 16.01.2015 включно.

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства штрафу та пені, внаслідок невиконання Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Нарахування, які застосовані до Підприємства згідно з Рішенням АМК, не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на виконання цих зобов'язань, у зв'язку з чим мораторій на задоволення вимог кредиторів на зазначені нарахування не розповсюджується.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 (v0015600-11) господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

З огляду на те, що Рішення АМК у судовому порядку не оскаржувалося та строк для оскарження закінчився, що виключає перевірку його законності та обґрунтованості, проте зазначене рішення АМК, яке отримано Підприємством 09.09.2014, останнім у добровільному порядку не виконано, місцевий та апеляційний господарські суди, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Доводи Підприємства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 зі справи № 902/1719/14 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" - без задоволення.