Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Трейд" (далі - ТОВ "Кредо-Трейд") до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва), Державної податкової адміністрації у м. Києві (далі - ДПА у м. Києві) та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень і рішень про результати розгляду скарг, за скаргами ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПА у м. Києві про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2007 року, встановила:

У вересні 2005 року ТОВ "Кредо-Трейд" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України про визнання недійсними: податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2005 року N 10/26-062/0; рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 8 квітня 2005 року N 11001/10/25-011 про результати розгляду скарги; податкового повідомлення-рішення від 8 квітня 2005 року N 43/26-062/0; рішення ДПА у м. Києві від 23 червня 2005 року N 1683/10/25-014 про результати розгляду скарги; податкового повідомлення-рішення від 23 червня 2005 року N 53-26-062/2; рішення ДПА України від 23 серпня 2005 року N 8118/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги. Позов обґрунтовувало тим, що відповідачі неправильно застосували положення пункту 1 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) , який набрав чинності 1 січня 2003 року, оподатковуючи після 1 січня 2004 року поворотну фінансову допомогу, надану до моменту набрання чинності цим Законом, не за правилами, що діяли на момент її надання.

Постановою господарського суду м. Києва від 9 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року, позов ТОВ "Кредо-Трейд" задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2007 року касаційні скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У скаргах про перегляд справи в порядку провадження за винятковими обставинами ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПА у м. Києві просять скасувати всі ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 1 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) .

Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України встановлено, що в даному випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 1 розділу II "Перехідні положення" зазначеного Закону стосовно необхідності включення після 1 січня 2004 року до складу валових доходів неповернених сум поворотної фінансової допомоги, отриманої до набрання чинності цим Законом. Вирішуючи питання про правильне застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, колегія суддів вважає, що скарги ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПА у м. Києві підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 4.1.6 статті 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV, чинній на момент проведення перевірки дотримання позивачем норм податкового законодавства, валовий доход включає доходи у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Згідно з пунктом 1 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 24 грудня 2002 року N 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (349-15) поворотна фінансова допомога, надана до моменту набрання чинності цим Законом, оподатковується за правилами, що діяли на момент її надання. При цьому, якщо платник податку включив суми такої поворотної допомоги до складу валових доходів відповідно до роз'яснень контролюючих органів, такий платник податків має право включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року.

Судами встановлено, що ТОВ "Кредо-Трейд" (позичальник) укладено договір безпроцентної позики N 2011 від 20 листопада 2001 року з компанією "Kredo-ZRft", м. Будапешт, Угорщина (позикодавець), відповідно до умов якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі 30000000,00 дол. США на зворотній безпроцентній основі із зобов'язанням останнього повернути вказану суму коштів в строк до 31 грудня 2002 року. Додатковою угодою N 2 від 21 жовтня 2002 року термін повернення позики було продовжено до 31 грудня 2004 року.

Позивач отримав від нерезидента грошові кошти на загальну суму 29665829,06 дол. США (157596271,13 грн.) в період з 19 грудня 2001 року по 3 листопада 2002 року і не включав їх до складу валових доходів, оскільки Законом України від 28 грудня 1994 року (334/94-ВР) N 334/94 "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції Закону України від 22 травня 1997 року (283/97-ВР) N 283/97, чинній в період отримання відповідних частин поворотної фінансової допомоги, не було встановлено обов'язку платника податку включати суму поворотної фінансової допомоги отриманої від нерезидента до складу валового доходу підприємства та включати до валових витрат суму поверненої нерезиденту поворотної фінансової допомоги.

Задовольняючи позов суди всіх інстанцій виходили з того, що оподаткування поворотної фінансової допомоги наданої до моменту набрання чинності цим Законом, після 1 січня 2004 року повинно проводитися за правилами, що діяли на момент її надання. При цьому не врахували, що законодавець у пункті 1 "Перехідних положень" чітко зазначив дату, до якої платник податку має право на оподаткування поворотної фінансової допомоги за старими правилами.

Колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що в даному випадку суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості оподаткування після 1 січня 2004 року поворотної фінансової допомоги, наданої до моменту набрання чинності цим Законом, за правилами, що діяли на момент її надання.

Оскільки позивачем були порушені вимоги податкового законодавства контролюючі органи правомірно нарахували позивачу податкові зобов'язання та застосували до нього штрафні санкції.

Враховуючи, що судами повно і правильно встановлено фактичні обставини, але неправильно застосовано норми матеріального закону колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2007 року, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2006 року та постанову господарського суду м. Києва від 9 грудня 2005 року, скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредо-Трейд" у задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.