Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Полянського А.Г. суддів Кравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 916/2829/14 Господарського суду Одеської області за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до 1. Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання незаконним розпорядження, за участю - відповідача-2: Гамар В.І. (договір про надання правової допомоги від 30.01.15 р.) - прокурора: Суходольський С.М. (посвідчення № 020273 від 05.09.13 р.),

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - позивач), заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора (далі - прокурор) просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач-1) від 23.11.2007 № 2061/2007 та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,35 га, в тому числі 0,0208 га під забудовою, 0,3292 га пісків із земель, що знаходились в користування СВК "Чорноморський", яка знаходиться на території Будацької коси, за межами населеного пункту біля села Курортне, Білгород-Дністровського району Одеської області, укладений 26.11.2007 між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крафт" (далі - відповідач-2) для обслуговування та реконструкції будівель і споруд закладу відпочинку "Крафт" строком на 49 років, зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі ДП "ЦДЗК" Одеської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.11.20117 за № 040751500038.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не мав право розпоряджатись наданими в оренду землями, а нормативна грошова оцінка землі, на підставі якої має визначатись розмір орендної плати, всупереч приписів законодавства на час передачі її відповідачу-2 не проводилась.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2014 (суддя Гут С.Ф.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оспореним розпорядженням відповідача-1 від 23.11.2007 № 2061/2007 "Про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Крафт" земельної ділянки, площею 0,35га, що розташована на території Будацької коси, Білгород-Дністровського району Одеської області біля села Курортне, за межами населеного пункту для передачі у довгострокову оренду строком на 49 років, для обслуговування та реконструкції будівель і споруд закладу відпочинку "Крафт" (далі - розпорядження № 2061/2007) райдержадміністрація: затвердила відповідачу-2 технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки площею 0,35 га на території Будацької коси, біля села Курортне, Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, у довгострокову оренду строком на 49 років для обслуговування та реконструкції будівель і споруд закладу відпочинку "Крафт", розроблену Фірмою "Інтерсервіс" Товариством з обмеженою відповідальністю (зберігається в Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів) (п.1 розпорядження); надано відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,35 га, розташовану на території Будацької коси, біля села Курортне, Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, у довгострокову оренду строком на 49 років, для обслуговування та реконструкції будівель і споруд закладу відпочинку "Крафт" (п.2 розпорядження); визначила відповідачу-2 протягом п'яти робочих днів з дати видання цього розпорядження, укласти із райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки.

На підставі розпорядження № 2061/2007 між відповідачем-1 (Орендодавець) та відповідачем-2 (Орендар) 26.11.2007 було укладено оспорений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди від 26.11.2007)

За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на 49 років земельну ділянку рекреаційного призначення для обслуговування та реконструкції будівель і споруд закладу відпочинку "Крафт", на території Будацької коси, за межами населеного пункту біля села Курортне, Білгород-Дністровського району Одеської області, загальною площею 0,3500 га, в тому числі 0,0208 га під забудовою, 0,3292 га пісків із земель, що знаходились в користуванні СВК "Чорноморський", для обслуговування та реконструкції будівель і споруд закладу відпочинку "Крафт". Код цільового використання земельної ділянки, згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ): 1.17. - землі рекреаційного призначення (пункт 3 договору оренди від 26.11.2007 р.).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась (пункт 3 Договору оренди від 26.11.2007).

Відповідно до п.9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем на рахунок № 33214812700101, ВДК у Білгород-Дністровському районі Код бюджетної класифікації 13050200 одержувач УДК в Білгород-Дністровському районі код 23215016 Банк ГУДКУ у Одеській області м.Одеса МФО 828011 у грошовій формі та розмірі 9 310 грн. щорічно, що складає 456 190 грн. за весь строк оренди у строки визначені законодавством.

Договір оренди від 26.11.2007 зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі ДП "ЦДЗК" Одеської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.11.2007 за № 040751500038.

Прокурор оспорює розпорядження та дійсність договору оренди землі, вказуючи на порушення законодавства при їх прийнятті та укладенні.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що чинними на момент прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору приписами законодавства відповідача-1 було уповноважено на розпорядження землями державної форми власності за межами населених пунктів; також законодавством не вимагалось встановлення конкретного розміру орендної плати, а лише визначено її мінімальну та максимальну границю, тому умови договору оренди землі в цій частині також є законними.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач-1 при прийнятті спірного розпорядження перевищив свої повноваження, порушивши статті 122, 124 Земельного кодексу України, п.12 Перехідних положень вказаного кодексу, а уклавши договір оренди землі без затвердженої нормативно-грошової оцінки землі, відповідачі порушили статті 13, 23 Закону України "Про оцінку землі", що є підставою для скасування прийнятого розпорядження та визнання недійсним договору оренди. Доводи про пропущення строку позовної давності апеляційний суд не визнав обґрунтованими, оскільки прокуратурі про зазначені порушення стало відомо у 2014 році, а відповідачами не доведено, що позивач знав про прийняття спірного розпорядження у 2007 році.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи суд касаційної інстанції виходить із того, що положеннями Земельного кодексу України (2768-14) (далі ЗК України (2768-14) ), у редакції, що діяла під час прийняття відповідачем-1 оспореного розпорядження та укладення між відповідачам договору оренди, було визначено заступне.

Відповідно до ч.1 ст. 84 цього кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Повноваження щодо розпорядження землями державної власності належать державним адміністраціям та Кабінету Міністрів України (статті 13, 17 ЗК України).

Згідно статті 116 цього кодексу особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1). Набуття права на землю такими особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2).

Частиною першою статті 124 передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим положеннями цієї норми не розмежовано повноваження органів виконавчої влади щодо складу та цільового призначення земель України, які вони мають право передавати в оренду.

Таке розмежування здійснено у статті 122 ЗК України, частиною третьою якої встановлено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Повноваження обласних державних адміністрацій передбачені у частині четвертій наведеної норми, згідно якої вони надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Таким чином до повноважень обласних державних адміністрацій не відносяться ті, що визначені частиною третьою цієї статті (повноваження районних державних адміністрацій), та частиною сьомою цієї статті.

Згідно частини сьомої наведеної норми Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Із приписів частини дев'ятої 9 статті 149, та статті 150 ЗК України вбачається, що тільки Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема земельні ділянки рекреаційного призначення, та вилучає особливо цінні землі, що перебувають у державній власності.

Отже розпоряджатись вказаними категоріями земель, у тому числі і щодо передачі їх в оренду, наділений тільки Кабінет Міністрів України.

Вирішуючи спір у даній справі суди попередніх інстанцій вказаних вимог чинного законодавства не врахували.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що приписами законодавства відповідача-1 було уповноважено на розпорядження землями державної форми власності за межами населених пунктів, а суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач-1 при прийнятті спірного розпорядження перевищив свої повноваження, вважаючи, що обласна державна адміністрація наділена повноваженнями розпоряджатись земелямирекреаційного призначення.

За приписами статей 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Приписами статті 52 цього Кодексу передбачено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Вирішуючи спір суди обох інстанцій не дослідили та не навели у своїх рішеннях доказів на підставі яких вони дійшли висновку, що надані спірними актами землі належать до земель рекреаційного призначення, виходили при цьому з того, що таке визначення їх наведено у оспорених розпорядженні та договорі.

Згідно приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.

Оскільки суди припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2014 у справі № 916/2829/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.