Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року у справі № 908/4981/14 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про усунення перешкод у здійсненні права власності,

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" (надалі - ТОВ ПКК "Спецбудналадка", позивач) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (надалі - ПАТ "Запорізький завод феросплавів", відповідач) з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на об'єкт нерухомості, а саме: будівлю контори дільниці № 5, інв № 0045, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна,11, загальною площею 640 кв.м, шляхом її звільнення та забезпечення до неї безперешкодного доступу позивача, а також шляхом вільного пересування позивача на орендованій земельній ділянці з урахуванням особливостей перепускного режиму на ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на підставі ст.ст. 391, 525, 526, 770, 796 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), ст. 152 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України (2768-14) ), посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2013 року він є власником будівлі контори дільниці № 5, інв № 0045, загальною площею 640 кв.м. За твердженням позивача, відповідач, який орендував у колишнього власника частину приміщення будівлі контори дільниці № 5, інв № 0045, площею 232,18 кв.м, за договором оренди № 1А/2014 від 09.09.2013 року, після закінчення строку оренди відмовляється укладати новий договір оренди та не звільняє приміщення площею 258,6 кв.м, які фактично займає, крім того, порушує умови договору № 477 від 21.09.2011 року оренди земельної ділянки на території ПАТ "Запорізький завод феросплавів", площею 398,66 кв.м, що був укладений ЗАТ "Металугрмонтаж-203", чим створює перешкоди позивачу в користуванні власністю та порушує його право на землю.

Відповідач позов не визнавав, посилаючись на його недоведеність.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року (суддя Корсун В.Л.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року (судді: Могилєвкін Ю.О. (головуючий), Пушай В.І., Плужник О.В.), в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права, а також на неповноту встановлення обставин справи, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ТОВ ПКК "Спецбудналадка" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.03.2013 року, що був укладений з ЗАТ "Металургмонтаж-203", набуло у власність будівлю контори дільниці № 5, інв. № 0045, площею 620,4 кв.м., розташовану за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11.

Будівля знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (державний акт на право постійного користування землею від 06.04.2001 року № 001699). 21.09.2011 року між ПАТ "Запорізький завод феросплавів" (орендодавець) та ЗАТ "Металургмонтаж-203" (орендар) був укладений договір № 477 (з протоколом врегулювання розбіжностей від 06.02.2012 року), за умовами якого (п. 1.1.) орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне платне користування частину території ПАТ "Запорізький завод феросплавів", що перебуває під ділянкою № 5 ЗАТ "ММ-203", площею 398,66 м2.

Частина будівлі контори дільниці № 5, інв. № 0045, площею 232,18 кв.м, була передана ЗАТ "Металургмонтаж-203" в оренду ПАТ "Запорізький завод феросплавів" на підставі договору № 1А/2014 від 09.09.2013 року на строк з 01.10.2013 року по 30.09.2014 року. Передання відповідачеві будівлі, площею 232,18 кв.м оформлено актом від 01.10.2013 року, який був підписаний ЗАТ "Металургмонтаж-203" та ПАТ "Запорізький завод феросплавів".

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності факту наявності перешкод з боку відповідача в реалізації позивачем права власності на належну йому будівлю контори дільниці № 5, інв № 0045, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, загальною площею 640 кв.м, та відсутності допустимих доказів, які б посвідчували право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля контори № 5, інв. № 0045, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, загальною площею 620,4 кв.м, зокрема, окремої цивільно-правової угоди, укладеної між відповідачем (як постійним землекористувачем спірної земельної ділянки) та позивачем (як власником будівлі, що розташована на спірній земельній ділянці), яка б врегульовувала відносини сторін щодо земельної ділянки, на якій розташована будівля. Суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 21.09.2011 року № 477 не підтверджує право позивача на оренду земельної ділянки, оскільки ним врегульовані господарські відносини з орендного користування промплощадки на території ПАТ "Запорізький завод феросплавів" площею 398,66 кв.м, а не правовідносини з оренди земельної ділянки, і, крім того, право оренди земельної ділянки відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України не оформлено згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Ураховуючи, що позивач не надав докази державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та докази звернення керівництва позивача до відповідача із відповідною заявою про оформлення відповідачем тим чи іншим особам позивача документів для здійснення безперешкодного доступу до об'єкту нерухомості, який знаходиться на території підприємства відповідача, Вищий господарський суд України вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про забезпечення вільного пересування позивача на орендованій земельній ділянці з урахуванням особливостей перепускного режиму на ПАТ "Запорізький завод феросплавів".

Водночас, відмовляючи також у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на майно - будівлю контори дільниці № 5, інв № 0045, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, шляхом його звільнення з мотивів недоведеності факту наявності перешкод з боку відповідача в реалізації позивачем права власності на належну йому будівлю, суди належним чином не перевірили доводи позивача про те, що відповідач займає частину приміщень, що були передані йому за актом від 01.10.2013 року, і не дали їм належної оцінки.

Посилання суду першої інстанції на те, що за твердженням представника відповідача в суді, орендовані за договором оренди № 1А/2014 від 09.09.2013 року приміщення були звільнені ПАТ "Запорізький завод феросплавів", не ґрунтуються на вимогах ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, оскільки факт звільнення приміщення підлягає доказуванню належними і допустимими доказами. В рішенні суду посилання на такі докази відсутні.

Отже, розглядаючи спір в межах заявлених вимог, для правильного вирішення справи судам слід перевірити твердження позивача про те, що строк договору № 1А/2014 від 09.09.2013 року оренди закінчився, відповідач займає частину будівлі контори № 5, інв. № 0045, не звільняє приміщення після закінчення строку оренди та не укладає договір оренди на новий строк. Встановлення обставин має істотне значення для правильного вирішення позову власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном відповідачем, який за твердженням позивача, займає приміщення без достатніх правових підстав, чим вчиняє перешкоди власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Не з'ясування цих обставин та відсутність в рішеннях судів мотивів відхилення доводів позивача щодо займання відповідачем частини приміщення свідчить про порушення судами норм ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що не дає можливості перевірити юридичну оцінку всіх обставин справи, та вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

З огляду на викладене, постановлені судами рішення в частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на майно - будівлю контори дільниці № 5, інв № 0045, загальною площею 232,18 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, шляхом його звільнення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують, а тому в цій частині рішення слід залишити без змін.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене у постанові, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити доводи сторін та подані ними докази, що мають значення для її розгляду, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи з встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п.п. 1,3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКК "Спецбудналадка" задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2014 року у справі № 908/4981/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності на майно - будівлю контори дільниці № 5, інв № 0045, загальною площею 232,18 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, шляхом його звільнення.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

У решті судові рішення залишити без змін.