Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015

зі справи № 922/3972/14

за позовом Товариства

до комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі -Підприємство),

про стягнення 128 105 652,43 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Конопліцького І.В.,

відповідача - Ващенко Т.Д.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про стягнення коштів у сумі 128 105 652,43 грн., з яких: 78 902 613,84 грн. основного боргу; 8 194 997,32 грн. пені; 6 859 638,21 грн. - 3 % річних; 34 148 402 грн. "інфляційних втрат".

Рішенням господарського Харківської області від 03.11.2014 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (колегія суддів у складі: Горбачова Л.П. - головуючий, судді Білецька А.М., Тарасова І.В.), позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь Товариства суми основної заборгованості, 3% річних, "інфляційних втрат" і пені в розмірі 1 184 519,64 грн., а також 73 080 грн. судового збору; в стягненні пені в сумі 7 080 447,68 грн. відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати в частині зменшення суми пені на 7 422 690,82 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Підприємства на користь Товариства відповідну суму пені, а в іншій частині зазначені рішення і постанову залишити без змін, відшкодувавши Товариству за рахунок Підприємства судові витрати. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами вимог статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 549- 552 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника і просить постанову апеляційної інстанції з даної справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норма матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

30.11.2011 публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Харківська ТЕЦ-5" (як продавцем) та Підприємством ( як покупцем) було укладено договір № 619 купівлі-продажу природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір № 619), відповідно до якого:

- продавець зобов'язався передати у власність покупцю теплову енергію (далі - ТЕ), а покупець - прийняти та оплатити ТЕ на умовах даного договору (пункт 1.1);

- ТЕ, що постачалася за даним договором, використовується покупцем виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх осередкам (пункт 1.2);

- загальна кількість ТЕ, яку покупець приймає у свої мережі від продавця, оформлюється двостороннім актом приймання-передачі загальної кількості ТЕ до 4-го числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.1);

- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1).

На виконання умов Договору № 619 продавець з жовтня 2011 року по листопад 2013 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 687 474 200,99 грн. Приймання-передача газу а також супутніх послуг підтверджується відповідними актами.

Підприємство свої зобов'язання за Договором № 619 виконувало неналежним чином, неодноразово порушувало строки оплати поставленого природного газу, внаслідок чого рішенням господарського суду Харківської області зі справи № 5023/4245/12 з Підприємства було стягнуто 102 218 212,94 грн. основного боргу; 745 659,35 грн. "інфляційних втрат"; 1 149 924, 26 - 3% річних і 50 805 886, 37 грн. пені за природний газ поставлений у жовтні 2011 року - липні 2012 року. 3% річних та "інфляційні втрати" були нараховані Підприємству по 16.10.2012 включно. Зазначене рішення в частині стягнення основного боргу за поставлений природний газ у лютому - травні 2012 року було виконано лише 07.12.2012, а в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у червні - липні 2012 року, виконане лише 28.12.2012.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області зі справи № 922/3723/13 з Підприємства було стягнуто: 200 468 802, 32 грн. основного боргу; 296 263, 10 грн. "інфляційних втрат"; 4 297 582,82 грн. - 3 % річних та 1 727 874,37 грн. пені за природний газ, поставлений у жовтні 2012 року - вересні 2013 року. 3% річних та "інфляційні втрати" були нараховані Підприємству по 22.10.203 включно. Зазначене рішення в частині стягнення основного боргу виконано не було.

27.12.2013 ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" і Товариство уклали договір № 14/6335/13 про відступлення права вимоги (далі - Договір № 14/6335/13), відповідно до якого:

- первісний кредитор (ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") передає, а новий кредитор (Товариство) приймає право вимоги до боржника (Підприємства) за Договором № 619 (пункти 1.1, 1.2);

- до нового кредитора переходять права вимоги щодо стягнення сум основного боргу, всіх штрафних санкцій, "інфляційних втрат" та відсотків в тому числі тих, що будуть нараховані після відступлення права вимоги;

- право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених у пункті 2.1 цього договору, шляхом оформлення акта приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів (пункт 2.5).

У матеріалах справи є акт приймання-передачі документів від 27.12.2013.

Підприємство було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги.

Згідно з пунктом 7.2 Договору № 619 у разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені в пункті 6.1 цього договору, покупець сплачує продавцю крім суми основної заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.

Товариством було подано обґрунтований розрахунок пені за період прострочення виконання Підприємством грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 8 194 997,32 грн.

Першочерговим завданням та метою Підприємства, згідно з поданими суду доказами, є виробництво, транспортування розподіл та реалізація ТЕ усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Підприємство є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою створення Підприємства не є отримання прибутку, його фінансування здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, фінансованим за рахунок бюджетних коштів. Чинні тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах Підприємству не виплачується. Тривалий час Підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за ТЕ, невідповідністю тарифів на ТЕ для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.09.2014 сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю чинних тарифів фактичним витратам Підприємства, становить 1 069,2 млн. грн.

У 2013 році 86,4% від загального обсягу ТЕ, яка постачається всім категоріям споживачів м. Харкова, споживається населенням. Тарифи для населення на 30 % не покривають собівартість виробництва ТЕ. Станом на 01.09.2014 загальна сума заборгованості населення 658,1 млн. грн., бюджетних установ 278,9 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 84,8 млн. грн., місцевого бюджету (з субсидій і пільг) 15 млн. грн.

Сума збитків Підприємства (згідно з його балансом) станом на 30.06.2014 становить 704,1 млн. грн.

З урахуванням викладеного суди вважали за можливе зменшити розмір пені до 86,4 % та стягнути з Підприємства пеню в сумі 1 114 519, 64 грн., а в частині стягнення пені в сумі 7 080 477, 68 грн. відмовити.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та "інфляційних втрат" є обґрунтованими.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення господарським судом заявленої до стягнення суми пені. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Названі судові інстанції з огляду на приписи статей 6, 509, 512, 514, 516, 530, 549, 551, 610, 611, 625 ЦК України, статей 174, 193, 217, 230, 233 ГК України, статей 33, 43, 83 ГПК України та з урахуванням встановлених ними фактичних обставин справи дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про як обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми пені, що не суперечить нормам матеріального і процесуального права та є правом господарського суду при прийнятті рішення.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом приписів для скасування судових рішень в їх оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 зі справи № 922/3972/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.