Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Варданян А.А., дов. № 1 від 31.12.2015 р; від відповідача:Слюсар С.В., дов. № 2-282д від 29.12.2015 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі господарського суду № 910/9244/13 міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення витрат на зберігання товарно-матеріальних цінностей в сумі 753 478,10 грн.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення заборгованості в розмірі 753 478,10 грн. за договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей № УГВ -11498/11-09 від 26.10.2009 р.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 910/9244/13, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2015 р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 12.01.2016 р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 26.01.2016 р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.10.2009 р. між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (позивач) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування Національної акціонерної копанії "Нафтогаз України" (відповідач) укладений договір на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей № УГВ-11498/11-09, відповідно до умов якого відповідач довіряє, а позивач зобов'язується надати послуги зі зберігання трубної продукції, надалі майна, згідно з актами приймання-передач, які є невід'ємною частиною договору.

Договір починає свою дію з моменту підписання його сторонами і діє у питанні надання послуг до 31.12.2010 р., а в питанні розрахунків - до повного виконання зобов'язання (п. 8.3 договору).

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання майно: - Труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х14 в ізоляції в кількості 833 шт. (8 488,00 метрів); - Труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції в кількості 598 (6 017,620 метрів), що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 26.10.2009 р. та уточненим до нього актом № 2 від 08.07.2011р.

З урахуванням приписів ст. 35 ГПК України, господарськими судами враховано, що факт виникнення між позивачем і відповідачем договірних відносин з надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання даної трубної продукції встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2012 р. у справі № 9/180.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20.07.2011р. по 03.09.2012 р., позивачем здійснювалося повернення (передача) відповідачу майна з відповідального зберігання (трубної продукції - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х14 в ізоляції у загальній кількості 956,883 тонн (з врахуванням ізоляції), а також труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції у загальній кількості 941,422 тонн (з врахуванням ізоляції), згідно договору, що підтверджується актами приймання-передачі трубної продукції з відповідального зберігання: № 3 від 20.07.2011 р., № 4 від 20.07.2011 р., № 6 від 07.08.2012 р., № 7 від 12.08.2012 р., № 8 від 16.08.2012 р., № 9 від 24.08.2012 р., № 10 від 28.08.2012 р., № 11 від 01.09.2012 р., № 12 від 03.09.2012 р.

Залишок трубної продукції було передано позивачу 03.09.2012 р., що підтверджується актом приймання-передачі № 12.

В ході розгляду даної справи місцевим господарським судом була призначена судово-економічна експертиза з метою встановлення фактичної суми витрат, понесених позивачем при зберіганні майна відповідача до 03.09.2012 р.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 13554/13555/13-45 від 29.04.2014 р., який зроблений за результатами дослідження наявних в матеріалах справи та додатково наданих документів, заявлені витрати не відносяться до витрат, понесених позивачем при зберіганні трубної продукції згідно договору № УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009 р. Експерт зазначив, що підтвердити чи спростувати суму витрат, понесених позивачем при зберіганні трубної продукції згідно договору на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей № УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009 р., за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2012 р. не видається за можливе.

Підставою для звернення з даною позовною завою стало те, що відповідачем не було відшкодовано позивачу фактичні витрати на зберігання трубної продукції у період з 01.01.2011 р. по 31.08.2012 р. за договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей № УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009 р.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виконуючи вказівки, що містились у постанові Вищого господарського суду України віл 04.12.2014 р. у справі № 910/9244/13, дослідивши умови договору та встановивши, що останній діє щодо надання послуг до 31.12.2010 р. вірно визначився, що після зазначеної дати зберігання труб є позадоговірним і звернення до суду з даним позовом про стягнення коштів за фактичне зберігання труб на підставі вищезазначеного договору є необґрунтованим.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що факт понесення позивачем витрат та виникнення обов'язку у відповідача щодо оплати таких витрат, повинен підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , проте позивачем не було надано таких документів.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 910/9244/13 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. у справі № 910/9244/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення.