826/15215/15 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість - 02.07.2019 Прийняття

29 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЗЗБК № 1" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - контролюючий орган, податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2015 року №0001732208, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 980464 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 245116 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

30 березня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва Товариству відмовлено у задоволенні позову з мотивів недоведеності позивачем фактичного здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок", що за його висновком доводить неправомірність формування даних його податкового обліку.

7 липня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 17 лютого 2015 року № 0001732208, з мотивів того, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, натомість надані позивачем письмові докази доводять факт здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, за результатами яких придбані товари та послуги та подальшого їх використання в господарській діяльності Товариства в оподаткованих операціях.

У серпні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач стверджує, що жодних порушень норм процесуального права суд апеляційної інстанцій не допустив. Суд апеляційної інстанції врахував та дослідив всі докази, що містяться в матеріалах справи, повно та всебічно дослідив всі матеріали та обставини справи. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38979107, перебуває на податковому обліку з 18 листопада 2013 року, є платником податку на додану вартість з 01 лютого 2014 року.

Податковим органом у січні 2015 року, а саме з 15 січня 2015 року по 27 січня 2015 року, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Кабель" за період з 1 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 січня 2015 року № 40/1-22-08-38979107 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено та досліджено фінансово-господарські взаємовідносини Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Кабель", при цьому податковим органом не зазначено про будь-які порушення в ході здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пласт-Кабель".

Висновками акта встановлено порушення Товариством положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні ним, як платником податку на додану вартість податкового кредиту у сумі 980464 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, на загальну суму 980464 грн, у тому числі за серпень 2014 року у сумі 460862 грн та за вересень 2014 року у сумі 549602 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку відповідача про порушення Товариством пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 980464 грн, стала встановлена податковим органом в акті перевірки нікчемність укладених позивачем з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок" правочинів, внаслідок відсутності будь-якої інформації про наявні у цих контрагентів складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, що встановлено відповідачем в ході аналізу інформаційної бази "Податковий блок", малої кількості працюючих, отримання від ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкової інформації в якій зазначено, зокрема, що товар, реалізований за вказаний період на адресу покупців, Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс" не придбавався.

17 лютого 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення № 0001732208, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1225580 грн, у тому числі за основним платежем 980464 грн за порушення положень пунктів 198.3, 198.6 пункту 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 245116 грн, що складає 25% від нарахованої суми податкового зобов`язання на підставі абзацу другого пункту 123.1 статті 123 цього кодексу (том 1 аркуш справи 8).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс" укладено договори підряду на виконання підготовчих робіт від 5 травня 2014 року № БС-5 та від 1 серпня 2014 року № БС-48, а з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок" - договори підряду на виконання підготовчих робіт від 18 липня 2014 року № 1-18-07-14 та від 25 липня 2014 року № 1-25-07-14.

На підтвердження факту виконання підрядних будівельно-монтажних робіт (БМР), які сторони у справі йменують роботами (послугами) за цими договорами позивачем надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні, сума податку на додану вартість в яких перевищує 10 000 грн зареєстровані в БД "Єдиний реєстр податкових накладних", що встановлено актом перевірки, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за серпень 2014 року та вересень 2014 року на загальну суму 980464 грн (том 1 арк. справи 13-21).

Суд першої інстанції, оцінюючи спірні правовідносини, дійшов до висновку про відсутність підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем робіт (послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Буд Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок", оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання виконаних підрядних робіт та податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг (наприклад: загальновиробничі, адміністративні роботи, благоустрій) та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об`ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на дослідженні документів, копії яких долучено до матеріалів справи та ретельно досліджені податковим органом в акті перевірки, із викладенням усіх первинних документів та відображення операцій в бухгалтерському обліку ДТ-631, КТ- 311, ДТ- 6441, КТ-631.

В актах приймання виконання підрядних робіт зазначені роботи, зокрема: перевезення ґрунту, доробка вручну, зачищення дна і стінок вручну, збирання і розбирання дерево металевої опалубки, бетонування ячеєк ростверка, пісок, гарячекатана арматурна сталь. Зазначено одиниці виміру, кількість та вартість робіт, визначено загальновиробничі та адміністративні витрати, прибуток.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (z0027-00) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (z0027-00) . Вказане положення є чинним на теперішній час.

Положення (стандарт) 16 застосовується до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти". Положення (стандарт) 16 не поширюється на витрати, пов`язані з первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов`язаних із сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції.

Вказаним Положенням (стандартом) розкривається, що саме включається до складу витрат, зокрема, загальновиробничих.

Отже, судом першої інстанції здійснений висновок без дослідження первинних документів в їх сукупності, комплексності та відповідності вимогам діючого законодавства

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що подальший рух придбаних позивачем робіт в господарській діяльності з метою отримання доходу підтверджується належними доказами, а саме придбання вказаних робіт було здійснено з метою виконання зобов`язань перед замовниками позивача: КП "Житлоінвестбуд-УКБ" відповідно до Договору №4/1043 від 2 квітня 2014 року, Договору №4/1044 від 2 квітня 2014 року, ТОВ "Житлоекономія" відповідно до Договору №48 від 31 березня 2014 року, №051 від 1 квітня 2014 року, ПАТ "Завод ЗБК №1" відповідно до Договору №01П від 1 липня 2014 року, ТОВ "Аркада-Будівництво" відповідно до Договору №49/14-5-8мкр від 28 липня 2014 року, №4-ГР-ГЛ від 3 травня 2012 року укладених Товариством із замовниками.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені обставини в їх сукупності вказують на наявність у позивача ділової мети придбання цих робіт у контрагента та розумних економічних причин укладання з даним підприємством наведених вище договорів.

При прийнятті рішення судами попередніх інстанцій взято до уваги вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у справі № 753/9992/15-к. Вказаним вироком затверджено угоду з, зокрема, ОСОБА_1 про визнання винуватості. ОСОБА_1 визначено винним у вчиненні злочину, передбаченого частино 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд визнає посилання на вирок Дарницького районного суду м. Києва неприйнятним, з огляду на положення абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України за приписами якої суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. На час проведення перевірки та на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення цього вироку не існувало. Разом із тим за певних підстав за наслідками закінчення кримінального провадження податковий орган не позбавлений можливості проведення перевірки.

Частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України встановлено покарання за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборон.

Частиною 5 статті 27 Кримінального кодексу України передбачено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Тобто, ОСОБА_1 засуджено за співучасть, як пособника, у фіктивному підприємництві. Злочин вчинено іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження. Прізвище, ім`я та по-батькові такої особи у вищезазначеному вироку не визначено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що вказаним вироком не встановлено ані фіктивності господарської діяльності самої юридичної особи ТОВ "Українська компанія регіонального розвитку бізнесу та наукових розробок", ані фіктивності господарських операцій даного підприємства з позивачем.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказаний вирок не має преюдиційного значення для даної адміністративної справи, та повинен оцінюватись в сукупності та взаємному зв`язку з іншими наявними доказами

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень повинен доказувати правомірність свого рішення саме на час його прийняття, та не може керуватись обставинами та доказами, яких не існувало на такий момент.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє на момент розгляду справи Верховним судом) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості прийняти доводи податкового органу основані на доказах здобутих за межами прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до цитування акта перевірки та дослівного повторення доводів заперечення на адміністративний позов, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.