910/16309/15 Про зобов`язання виконати умови договору про закупівлю товарів та стягнення суми заборгованості - 27.01.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року у справі № 910/16309/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-трейд-сервіс" про зобов'язання виконати умови договору та стягнення суми, -

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трейд-Сервіс" виконати умови договору про закупівлю товарів від 2 травня 2015 року та стягнення 14 839,29 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі № 910/16309/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення попередніх судових інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 2 березня 2015 року між ПАТ "Укртрансгаз", як замовником, і ТОВ "Інтер-Трейд-Сервіс", як постачальником, було укладено договір № 1503000008 про закупівлю товарів, зазначених у специфікації, яка наведена у додатку № 1 до договору (п. 1.1.), а саме: туалетного паперу, серветок та рушників паперових, на загальну суму 255 520,20 грн. (п. 3.1), якість яких відповідає умовам технічних вимог і якісних характеристик, визначених у додатку 2 до договору (п. 2.1.).

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що постачальник має передати узгоджену партію товару, зазначену в рознарядці покупця в місце поставки з дати підписання договору до 31 грудня 2015 року, але, в строки, не пізніше 30-ти календарних днів з моменту отримання рознарядки.

Пунктами 5.4, 5.5 договору сторони узгодили, що поставка товарів здійснюється постачальником в межах специфікації на підставі рознарядок покупця, які він надсилає постачальнику листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, і в яких покупець зазначає найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, що необхідно поставити. Рознарядка вважається узгодженою сторонами та прийнятою до виконання постачальником, якщо протягом 3-ох днів з моменту її отримання постачальник не повідомить листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами покупця про відмову від прийняття рознарядки або про заперечення по окремих її умовах.

Згідно п. 5.9. договору, приймання товарів здійснюється покупцем:

по якості - відповідно зі стандартами, технічними умовами, документами, що посвідчують якість товарів, та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (v0007400-66) , інших нормативних документів;

по кількості - відповідно із товаро-супровідними документами на товари та відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6 (va006400-65) , інших нормативних документів.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача (покупця) про зобов'язання відповідача (постачальника) замінити поставлений ним неякісний товар на товар належної якості, здійснити поставку недопоставленого товару згідно рознарядок покупця, а також про стягнення з відповідача 20% штрафу в розмірі 201,60 грн. за поставку неякісного товару, пені в розмірі 5 350,31 грн. та 7% штрафу в розмірі 9 287,38 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він телефонограмою надав постачальнику рознарядку про поставку товару відповідно до Специфікації на товари та технічних вимог та якісних характеристик, а саме: 1) "туалетний папір із макулатури "Малин", сірого кольору, довжина 65 м., діаметр рулону 90 мм, щільність паперу 32 г/м2, ДСТУ 4267:2003. Виробник ТОВ "Папір Мал" - в кількості 480 рул.; 2) "туалетний папір двохшаровий сірого кольору "мак-Диво" на гільзі, перфорований, без ароматизаторів 1 рул./1150 відривних аркушів, діаметр рулону 1 15,0+ 50,0 мм. Ширина рулону 98+3мм, ДСТУ 4267:2003. Виробник ПАТ "Київський Картонно-Паперовий комбінат" - в кількості 340 рул., однак за видатковою накладною відповідач, в порушення умов договору, здійснив поставку іншого товару, а саме: "488 рулонів паперу туалетного макулатурного одношарового 100x100" та 340 рулонів паперу туалетного макулатурного двохшарового на гільзі "Кожен день".

Оскільки постачальник (відповідач) не надав покупцю сертифікат якості (посвідчення якості) на поставлений товар або інший документ, що підтверджує його якість, позивач, не підписав надані йому видаткові накладні № 10 від 20 березня 2015 року та № 14 від 26 березня 2015 року на поставку вказаного товару, 1 квітня 2015 року його представниками був складений Акт перевірки метражу туалетного паперу, відповідно до якого поставлений туалетний папір не відповідає технічним вимогам та якісним характеристикам, укладеного сторонами договору, внаслідок чого вимагає замінити неякісний товар на товар належної якості, зазначений в усній рознарядці.

Крім того, позивач вказує, що протягом березня-квітня 2015 року ним було надіслано відповідачу інші рознарядки, а саме: № 3849/33 від 26 березня 2015 року, № 3958/33 від 27 березня 2015 року, № 4134/33 від 31 березня 2015 року, № 4836/33 від 15 квітня 2015 року із зазначенням товару, який необхідно поставити позивачу, однак, відповідач, в порушення умов договору, поставив лише частину вказаного в них товару.

У зв'язку із зазначеним позивач, також, просить суд зобов'язати відповідача здійснити поставку товару ПАТ "Укртрансгаз" за рознарядками № 3849/33 від 26 березня 2015 року, № 3958/33 від 27 березня 2015 року, № 4134/33 від 31 березня 2015 року, № 4836/33 від 15 квітня 2015 року та сплатити позивачу 201,60 грн. - 20% штрафу за поставку неякісного товару, 5 350,31 грн. пені та 7% штрафу в розмірі 9 287,38 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідач не визнає позовні вимоги і стверджує, що усні рознарядки позивача виконав повністю, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, натомість будь-яких письмових рознарядок від позивача він не отримував. Отже, з огляду на те, що згідно п. 2.1. договору постачальник повинен здійснити поставку товару згідно зі специфікацією до 31 грудня 2015 року, строк виконання зобов'язань не прострочений, а отже підстав для задоволення позову немає.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову посилався на положення ч. 2 ст. 11, ст.ст. 526, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" (270-2009-п) .

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності факту поставки товару неналежної якості, відсутності доказів того, що поставлений відповідачем за видатковими накладними № 10 від 20 березня 2015 року та № 14 від 26 березня 2015 року товар не співпадає із переліком товарів, заявлених позивачем в усній рознарядці, посилаючись на що позивач стверджує про порушення відповідачем договору в частині якості та асортименту поставленого товару, а також недоведеності факту надсилання позивачем відповідачу рознарядок № 3849/33 від 26 березня 2015 року, № 3958/33 від 27 березня 2015 року, № 4134/33 від 31 березня 2015 року, № 4836/33 від 15 квітня 2015 року, посилаючись на які, позивач стверджує про порушення відповідачем договору в частині строків поставки.

Визнавши відсутність порушень умов договору зі сторони відповідача, як постачальника, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 20% штрафу за поставку неякісного товару, пені та 7% штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Окрім цього, апеляційний господарський суд розглянув вимогу, заявлену відповідачем в процесі апеляційного перегляду справи у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з позивача на його користь 19 600 грн. витрат на послуги адвоката, надані під час розгляду справи у суді першої інстанції та 7 600 грн. під час апеляційного перегляду.

При цьому, апеляційною інстанцією з посиланням на те, що в суді першої інстанції вимога про відшкодування витрат на послуги адвоката відповідачем не заявлялась, відмовлено у задоволенні даної вимоги в частині стягнення 19 600 грн. Також, посилаючись на неспіврозмірність вимоги про відшкодування вартості послуг адвоката, наданих в суді апеляційної інстанції, ця вимога задоволена частково, а саме, стягнуто з позивача на користь відповідача 1 500 грн. адвокатських витрат.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами у справі, виникли на підставі договору поставки, за умовами якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1); до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якість товару, переданого продавцем покупцю, відповідно до вимог ст. 673 ЦК України, має відповідати умовам договору купівлі-продажу, а відповідно до ст. 671 цього ж кодексу, переданню підлягає товар в асортименті, погодженому сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Встановивши, що: згідно умов договору, укладеного сторонами, поставка товарів має відбуватись згідно переліку вказаного у додатку № 1 до договору, а їх якість відповідати технічним вимогам та якісним характеристикам, визначеним у додатку № 2 до договору; проведення дослідження якості поставленої продукції, всупереч вимогам п.п. 16-19 Інструкції № П-7 (v0007400-66) , затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року, відбулось без виклику і присутності представника постачальника (відповідача), внаслідок чого складений акт про неналежну якість товару не може прийматись як належний і допустимий доказ; висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 липня 2004 року № 05.03.02-04/29390 підтверджено безпечність, поставленого відповідачем, паперу туалетного із макулатури виробництва ТОВ "Папір-Мал", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку стосовно недоведеності факту поставки неякісного товару.

Враховуючи вказане, а також те, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що зазначений у видатковій накладній № 10 від 20 березня 2015 року товар не відповідає переліку та якості, заявленим в усній рознарядці, є також правильним висновок першої та апеляційної інстанцій про те, що вимоги про заміну товару неналежної якості і, як наслідок, про стягнення штрафу у розмірі 20% вартості неякісного товару, задоволенню не підлягають.

Окрім того, встановивши, що з наданих позивачем доказів не можливо встановити вміст поштових вкладень у рекомендовану кореспонденцію, якою, за його твердженням, надіслано відповідачу рознарядки № 3849/33 від 26 березня 2015 року, № 3958/33 від 27 березня 2015 року, № 4134/33 від 31 березня 2015 року, № 4836/33 від 15 квітня 2015 року із зазначенням переліку товару, а також те, що видаткові накладні № 160 084 від 27 березня 2015 року, № 160 083 від 27 березня 2015 року, № 22 від 22 квітня 2015 року, які містяться в матеріалах справи, підписані представниками сторін, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем факту надсилання ним письмових рознарядок відповідачу, і як наслідок недоведеність факту порушення останнім зобов'язань за договором в частині строків поставки товару.

Таким чином, висновки про безпідставність позовних вимог про зобов'язання відповідача поставити недопоставлений товар та стягнення пені і штрафу за порушення строків поставки є правильними.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем умов договору та вимог законодавства в частині строків поставки та якості поставленого товару, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно задоволення заяви відповідача в частині стягнення з позивача 1 500 грн. витрат на адвокатські послуги, надані відповідачу в суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, і з суми, що підлягає сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, яка, відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 цього ж кодексу, покладаються на позивача, при відмові в позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи: копії договору про надання правової допомоги № АП-058 від 17 липня 2015 року та додаткової угоди до нього, акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги № 2 від 12 листопада 2015 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3457 від 25 вересня 2008 року, довідки Форма-4ОПП від 17 вересня 2013 року № 1326540700172 про взяття адвоката ОСОБА_5 на облік платників податку, довідки Форми № 2-ЄСВ від 24 квітня 2015 року № 1526548000145 про взяття адвоката ОСОБА_5 на облік єдиного внеску, картки реєстраційного номера платника податків ОСОБА_5, довідки про відкриття рахунку адвокатом ОСОБА_5, платіжного доручення № 721 від 12 листопада 2015 року з призначенням платежу: "оплата адвокатських послуг згідно Договору про надання правової допомоги № АП-058 від 17.07.2015, без ПДВ" про оплату відповідачем 7 600 грн. за надання правової допомоги в господарському процесі на стадії апеляційного провадження у даній справі, а також проаналізувавши проведену адвокатом роботу, врахувавши складність справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги відповідача в зв'язку з тим, що понесені відповідачем витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні позивачем вказаних положень права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції, і при цьому, були дослідженні апеляційним господарським судом і яким надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2015 року у справі № 910/16309/15 - без змін.