Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі господарського суду Рівненської області за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до прокуратури Рівненської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про стягнення заборгованості, в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Зозуль О.Д., - відповідача: - третьої особи: Ступак Д.В., не з"явився,

У травні 2015 року Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (далі - Дирекція) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до прокуратури Рівненської області про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.07.2015 року, 13 398,70 грн. вартості електроенергії, спожитої протягом 1 жовтня 2012 року - 15 травня 2014 року та 903,45 грн. витрат по відшкодуванню земельного податку за період з 1 жовтня 2012 року по 30 червня 2014 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.08.2015 року (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з прокуратури Рівненської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" 13 398,70 грн. основного боргу та 1 711,59 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року (колегія суддів у складі: Саврій В.А. - головуючий, судді Дужич С.П., Павлюк І.Ю.) рішення господарського суду Рівненської області від 10.08.2015 року в частині стягнення з Прокуратури Рівненської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" 13398,70 грн. основного боргу та 1711,59 грн. судового збору скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області від 10.08.2015 року з даної справи.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2011 року між Відділенням та Прокуратурою був укладений договір оренди державного майна № 908-2011, за умовами якого, з урахуванням додаткового договору до цієї угоди від 02.02.2012 року, третя особа передала відповідачу у строкове платне користування частину нежитлового приміщення адміністративної будівлі четвертого та п'ятого поверхів площею 129,4 м2, що знаходиться в місті Рівному по вулиці 16 Липня, 17 та перебуває на балансі Дирекції.

Пунктом 5.11 даного Договору передбачений обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та оплачувати комунальні послуги. Орендар зобов'язаний протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, в тому числі на компенсацію сплати податку на землю.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 24 травня 2011 року до 24 травня 2012 року включно.

Додатковими угодами від 14.05.2012 року та 28.05.2013 року строк його дії вищезазначеного договору було продовжено до 24.05.2013 року та 31.12.2013 року відповідно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання п. 5.11 договору 03.06.2011 року між Дирекцією та Прокуратурою був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат та понесених витрат з оплати комунальних послуг № Л/ДН-3-1109/ДНЮ-3-П, відповідно до умов якого балансоутримувач зобов'язується утримувати окреме індивідуально-визначене нерухоме майно частину приміщення на четвертому та п'ятому поверхах адміністративної будівлі дирекції загальною площею 129,4 м2, що знаходиться в місті Рівному по вулиці 16 Липня, 17, та перебуває на балансі Дирекції, а також утримувати прилеглу територію, а орендар, у свою чергу, зобов'язується відшкодовувати витрати балансоутримувача на амортизаційні відрахування, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 даного Договору понесені балансоутримувачем щомісячні витрати по утриманню приміщення, зайнятого орендарем, та вартість наданих послуг відображаються у розрахунку понесених витрат та наданих послуг, який до 20 числа кожного місяця направляється орендарю поштовим зв'язком для оплати. Оплата згідно актів виконаних робіт проводиться орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягом 10 днів місяця з дня отримання рахунків.

Згідно з пунктом 5.1 вказаного договору даний договір укладено строком на 1 рік. Строк дії цього договору починається з моменту реєстрації договору оренди державного майна від 24.05.2011 року № 908-2011 та закінчується 31.12.2011 року.

Як зазначено у п. 5.4 даного Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за 1 місяць до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на кожен наступний термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Між сторонами був підписаний ряд додаткових угод до вищенаведеного договору, в яких ними було більш детально врегульовано окремі положення цього правочину, які обумовлюють їх правовідносини, що виникають з теплопостачання, водопостачання та водовідведення спірного об'єкту.

15.05.2014 року між Відділенням та Прокуратурою був укладений договір оренди державного майна № 1211-2011, за умовами якого третя особа передала відповідачу у строкове платне користування частину четвертого поверху площею 236,5 м2 та частину п'ятого поверху площею 33,0 м2 адміністративної будівлі, що знаходиться в місті Рівному по вулиці 16 Липня, 17, та перебуває на балансі Дирекції. Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками цих юридичних осіб, а також зареєстрований у журналі реєстрації договорів оренди державного майна.

28.05.2015 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до вказаного договору, відповідно до якої пункт 1.1 цього правочину був викладений у новій редакції, згідно якої третя особа передала відповідачу у строкове платне користування частину четвертого поверху площею 236,5 м2 адміністративної будівлі, що знаходиться в місті Рівному по вулиці 16 Липня, 17, та перебуває на балансі Дирекції.

Як зазначено у п. 5.11 даної угоди передбачений обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Крім того, даним пунктом встановлений обов'язок орендаря протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 15.05.2014 року до 15.05.2016 року включно.

Судами встановлено, що на виконання пункту 5.11 вищенаведеної угоди 29.05.2014 року між Дирекцією та Прокуратурою був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та понесених витрат з оплати комунальних послуг № Л/ДН-3-1425/ДНЮ-3П, за умовами якого балансоутримувач зобов'язався утримувати окреме індивідуально-визначене нерухоме майно частину четвертого поверху площею 236,5 м2 та частини п'ятого поверху площею 33,0 м2 адміністративної будівлі загальною площею 269,5 м2, що знаходиться в місті Рівному по вулиці 16 Липня, 17, та перебуває на балансі Дирекції, а також утримувати прилеглу територію, а орендар, у свою чергу, зобов'язався відшкодовувати витрати балансоутримувача за комунальні послуги, витрати на відшкодування плати податку на землю пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за даним договором.

За умовами пунктів 2.1 та 2.2 даного договору понесені балансоутримувачем щомісячні витрати по утриманню приміщення, зайнятого орендарем, та вартість наданих послуг відображаються у розрахунку понесених витрат та наданих послуг, який до 20 числа кожного місяця направляється орендарю поштовим зв'язком для оплати. Оплата згідно актів виконаних робіт проводиться орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягом 10 днів місяця з дня отримання рахунків.

Відповідно до пункту 5.1 вказаний договір укладено на строк, який починається з моменту реєстрації договору оренди державного майна від 15.05.2014 року № 1211-2011 і закінчується 15.05.2016 року.

Судами встановлено, що у подальшому в період з 29.05.2014 року по 25.12.2014 року між сторонами був підписаний ряд додаткових угод до вищенаведеного договору, якими було конкретизовано правовідносини між Дирекцією та Прокуратурою за даним правочином.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов договору листом від 16.07.2015 року №ДНЮ-3-65 Дирекція направила Прокуратурі передбачені умовами вищезазначених договорів рахунки-фактури за послуги з електропостачання за період з 01.10.2012 року по 15.05.2014 року на загальну суму 13 398,70 грн., розрахунки відшкодування наданих відповідачу комунальних послуг, а також відповідні акти виконаних робіт. Листом від 22.07.2015 року № 2/736 позивач повторно направив на адресу відповідача вищезазначені документи, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вказаних листів, а також описами вкладення у поштові конверти, в яких надсилалися ці відправлення, та відповідними розрахунковими документами, що підтверджують надання позивачу зазначених послуг поштового зв'язку. Прокуратурою факт отримання цих документів не заперечувався.

Проте, листом від 23.07.2015 року № 18- 233вих-15 Прокуратура повернула на адресу позивача надіслані їй акти виконаних робіт про відшкодування коштів за перетікання активної електричної енергії, а також рахунки-фактури та розрахунки до них.

Також, суди зазначили, що листом від 22.07.2015 року № 18-23вих-15, Прокуратура факту споживання електричної енергії у спірний період, зазначеної у вищезазначених документах не заперечувала, проте повідомила про відсутність можливості оплатити дані витрати Дирекції по утриманню орендованого нерухомого майна у зв'язку з виникненням даних зобов'язань у попередні бюджетні періоди та відсутністю грошових коштів на погашення даного боргу.

Положенням ст. 193 ГПК України та статей 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

На підставі п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-які рахунки, розрахунки та акти виконаних робіт по наданню послуг електропостачання на адресу прокуратури Рівненської області в строки передбачені договором не надходили, тобто позивачем не виставлялись. А надіслані на адресу Прокуратури Рівненської області 16.07.2015 року та 22.07.2015 року акти виконаних робіт, рахунки та розрахунки, були складені позивачем із порушенням умов договору та із запізненням по відношенню до звітного періоду.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, прокуратура Рівненської області є бюджетною установою та повністю утримуються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, які затверджені наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 року № 68 (v0068840-13) , передбачено, що для реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів щодо оплати комунальних послуг, необхідно подавати до органів Державної казначейської служби України в тому числі рахунки, акти виконаних робіт.

Таким чином, зобов'язання відповідача перед позивачем не могло бути виконане без оформлення відповідного документа, на підставі якого мала бути здійсненна оплата через орган державного казначейства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Крім того, ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, висновки апеляційної інстанції, що позивачем як кредитором було допущене прострочення у вигляді не оформлення рахунків, розрахунків та актів виконаних робіт на виконання спірних грошових зобов'язань із значним запізненням по відношенню до звітного періоду (календарного місяця), в результаті чого відповідач був позбавлений можливості своєчасно виконувати свої обов'язки є обґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції правомірно взято до уваги висновки довідок ДФІ у Рівненській області якими встановлено, що станом на 30.06.2014 року заборгованості по розрахунках прокуратури з ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" не рахується.

Таким чином, висновки апеляційної інстанції, щодо вимоги про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 03 червня 2011 року та від 29 травня 2014 року по відшкодуванню послуг з електропостачання, спожитого протягом 1 жовтня 2012 року - 15 травня 2014 року, яка складає 13 398,70 грн. є законними та обґрунтованими.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 903,45 грн. витрат по відшкодуванню земельного податку, що сплачувався позивачем з 1 жовтня 2012 року по 30 червня 2014 року, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено судами, умовами укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, експлуатаційних витрат та понесених витрат з оплати комунальних послуг від 03.06.2011 року № Л/ДН-3-1109/ДНЮ-3-П не був передбачений обов'язок орендаря відшкодовувати витрати балансоутримувача по відшкодуванню сплаченого позивачем земельного податку.

Також слід зазначити, що витрати по сплаті земельного податку відносяться до експлуатаційних витрат та правомірно не взяті до уваги судами, оскільки даний платіж має відмінну від експлуатаційних витрат правову природу та відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14 Податкового кодексу України (2755-17) справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Таким чином, суди прийшли до вірного висновку, що вимоги Дирекції про стягнення з відповідача грошового відшкодування по сплаті земельного податку, нарахованого з 01.10.2012 року по 29.05.2014 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Доводи касаційної скарги є необгрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи і зводяться до переоцінки доказів, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 918/544/15 залишити без змін.