Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у письмовому провадженні за винятковими обставинами справу за позовом Державного підприємства "Шабалинівський спиртовий завод" (далі – ДП "Шабалинівський спиртзавод") до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції (далі – Бахмацька МДПІ), про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за скаргою Бахмацької МДПІ на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 травня 2006 року,

У травні 2004 року ДП "Шабалинівський спиртзавод" звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Бахмацької МДПІ: від 2 квітня 2004 року № 0000422301/1/490, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 91640 грн. (45820 грн. – основний платіж і 45820 грн. – штрафні (фінансові) санкції); від 12 березня 2004 року № 0000042601/0/425, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з акцизного збору в розмірі 935280 грн. (623520 грн. – основний платіж та 311760 грн. штрафні (фінансові) санкції); від 5 квітня 2004 року № 0000032601/1/491, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ 124704 грн. основного платежу і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124704 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005 року, зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року, позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 травня 2006 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року і рішення Господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005року залишено без змін.

У скарзі Бахмацької МДПІ про перегляд справи за винятковими обставинами порушено питання щодо скасування всіх ухвалених у справі судових рішень з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 5, 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 "Про акцизний збір", статей 1, 5 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", статей 4, 6 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та додано судові рішення касаційних судів, у яких по-іншому застосовано зазначені норми права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи скарги, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України підтвердила факт неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, за якого суди по-різному вирішують питання щодо правомірності звільнення від сплати акцизного збору та ПДВ суб’єктів господарювання, що продають за валюту спирт етиловий нерезидентам, які переробляють продукцію на території України на давальницьких засадах і вивозять її за межі України.

Суди встановили, що у березні 2003 року на виконання договорів комісії, укладених між концерном "Укрспирт" та ДП "Шабалинівський спиртзавод", позивач реалізував фірмі "Corwin Management LLC" 3897,43 дал. спирту етилового.

Спирт як давальницька сировина відвантажувався українським підприємствам (зокрема, ПП "Діана" та ПНВФ "Міком"), де перероблявся на просочувальний лак і парфумерні води. У подальшому вироблена продукція вивозилася за територію України. На рахунки позивача надходила валютна виручка, при цьому останнім не нараховувався і не сплачувався акцизний збір та ПДВ.

Крім того, позивач ще у жовтні 2002 року не сплатив ПДВ з суми 274922,59грн. перерахованої йому ДТГО "Південно-Західна залізниця" як компенсацію вартості втраченого спирту, відправленого за договором купівлі-продажу ТОВ "Ельбрус ЛТД".

Задовольняючи частково позов і визнаючи частково недійсними податкові повідомлення-рішення, суди всіх інстанцій виходили з того, що в ситуації з ДТГО "Південно-Західна залізниця" мала місце не оплата вартості отриманого спирту, а відшкодування шкоди, спричиненої втратою спирту, за якої відсутній об’єкт оподаткування. В іншому випадку була експортна операція, а тому ДП "Шабалинівський спиртзавод" на підставі частини 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 "Про акцизний збір" звільнялося від сплати акцизного збору при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту. При цьому суди зазначали, що використання реалізованого позивачем нерезиденту спирту як давальницької сировини не змінює суті експортної операції.

З такими висновками судів погодитися неможливо, оскільки ними неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) експорт (експорт товарів) – це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 "Про акцизний збір", акцизний збір не справляється з підакцизних товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, а саме: оригіналом п'ятого аркуша вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Аналіз зазначених правових актів свідчить, що виробник спирту має право скористатися пільгою по сплаті акцизного збору лише за умови фактичного вивезення своєї продукції (спирту етилового) за межі митної території України, що підтверджується належним чином оформленою ВМД.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією, що підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, оформленою відповідно до митного законодавства, або за актом (іншим документом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Таким чином, операція з продажу товарів (робіт, послуг), які в подальшому відносяться до категорії давальницької сировини, для продавця таких товарів (робіт, послуг) є об'єктом оподаткування.

Враховуючи, що судами неправильно застосовано норми матеріального права і неповно з’ясовані фактичні обставини справи всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 травня 2006 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 23 серпня 2005року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.