826/25443/15 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі в податкових органах та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 01.07.2019 Прийняття

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (головуючий суддя - Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.)

у справі № 826/25443/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України)

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення ДФС України, оформлене у формі наказу від 26 жовтня 2015 року № 3399-о про його звільнення з посади заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України з підстав, передбачених пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України;

- поновити його на посаді заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України;

- стягнути на його користь з ДФС України середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 26 жовтня 2015 року № 3399-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України з 27 жовтня 2015 року. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту організації митного контролю та оформлення ДФС України з 27 жовтня 2015 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору та в подальшому ухвалою від 26 лютого 2018 року апеляційну скаргу повернуто, з підстав неусунення наявних в ній недоліків.

5. У березні 2018 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, додавши до неї клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Скаргу залишено без руху, зокрема, з підстави, передбаченої частиною третьою статті 298 КАС України, у зв`язку з пропуском апелянтом строку на апеляційне оскарження, із констатуванням відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, наведених у заяві про його поновлення.

7. У зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали від 30 березня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

8. У травні 2018 року відповідач утретє звернувся з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року.

9. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 травня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року на підставі пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, а саме з огляду на наявність ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї самої особи на це саме судове рішення.

10. Не погоджуючись з останньою ухвалою апеляційного суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив з приписів пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, в якій закріплено обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за наявності постанови про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

IIІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі відповідач зазначив, що апеляційний суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував те, що сплата судового збору не може бути перешкодою в доступі до правосуддя, а також його доводи щодо неможливості сплатити судовий збір з незалежних від нього причин у встановлені процесуальні строки, чим порушив пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

14. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

15. Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

16. За правилами частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

17. Частиною другою цієї ж норми процесуального закону визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

18. Як уже зазначено, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив з приписів пункту 3 частини першої статті 299 КАС України, в якій закріплено обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за наявності постанови про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

19. Колегія суддів вважає такий висновок правильним та зазначає наступне.

20. Аналіз положення частини третьої статті 298, пунктів 3, 4 частини першої статті 299 КАС України дає підстави для висновку, що використана законодавцем конструкція "є '' ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення" є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила пункту 3 частини першої статті 299 КАС України не підлягають обмеженню в застосуванні, а норми частини третьої статті 298 вказаного Кодексу - розширеному тлумаченню.

21. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

22. Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не містять обґрунтувань щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а зводяться до незгоди з відмовою у відкритті раніше поданої відповідачем апеляційної скарги.

23. За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

25. Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

27. Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року - без змін.