855/213/19 Про скасування постанови ЦВК в частині та зобов`язання вчинити певні дії - 01.07.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

28 червня 2019 року скаргу ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач, ЦВК), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 25 червня 2019 року № 1322 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, висунутих у порядку самоусування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" в частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 в кандидати у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 126;

- зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати України, висунутого в порядку самоусування в одномандатному виборчому окрузі № 126 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року на підставі раніше поданих документів.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття спірної постанови, з посиланням на те, що автобіографія позивача не містить відповідних відомостей, які визначені частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Суд першої інстанції стверджував, що підставою для визнання автобіографії неподаною та відмови у зв`язку з цим в реєстрації кандидата є відсутність в ній відомостей, передбачених пунктом 2 частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", зокрема про громадянство особи із зазначенням часу проживання в Україні, партійність та контактного номеру телефону.

Відсутність вказаної інформації в документі - автобіографії не є неточністю чи помилкою в розумінні частини третьої статті 60 Закону, оскільки в документі взагалі відсутнє обов`язкове за цим Законом змістове наповнення, в якому можливо допустити і потім уже виправити неточність чи помилку. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в поданій позивачем автобіографії відсутні всі необхідні та важливі дані, що за Законом повинні бути вказані, а тому це надає підстави вважати, що документ не подано.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що відмова ЦВК у реєстрації кандидата є порушенням вимог пункту 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI (4061-17) ), оскільки відсутність в автобіографії відомостей про партійність зв`язана з тим, що апелянт не є членом будь-якої політичної партії.

Вказував, що Закон України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) , на відміну від обов`язкового зазначення інформації щодо наявності або відсутності судимості кандидата, не містить норми про необхідність вказувати безпартійний статус.

Також вказував, що подав до ЦВК копію паспорту, що підтверджується матеріалами справи. На думку апелянта, ЦВК із поданого паспорта громадянина України, могла встановити його громадянство. Вказував, що на території України проживає з 1991 року. Крім того, стосовно кожного заявника ЦВК проводить спеціальну перевірку разом з Прикордонною службою на предмет проживання на території України останні 5 років.

Позивач не заперечує проти неточності зазначення у його автобіографії відомостей відносно часу його проживання на території України. Проте, вважає, що такі неточності можуть бути виправлені, і не є підставою для відмови у реєстрації кандидата в депутати.

Також апелянт вважає, що відсутність відомостей в автобіографії стосовно контактного номеру телефону не є інформацією, яка може впливати на волевиявлення громадян та донести до них інформації про кандидата. При цьому контактний номер телефону міться в інших документах поданих до ЦВК. Номер телефону є персональною інформацією, яка не може бути опублікована в автобіографії.

У відзиві на апеляційну скаргу ЦВК заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зауважує, що у частині другій статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" визначені імперативні вимоги до змісту, який зобов`язує останнього зазначити у такій автобіографії прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Зазначив, що стаття 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" гарантує забезпечення виборцям можливості доступу до різнобічної, об`єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого вільного вибору.

Проте, всупереч вказаним вимогам, позивачем в автобіографії не вказано відомостей щодо його громадянства із зазначенням часу проживання в Україні, партійності, а також контактного телефону, що стало обґрунтованою підставою для відмови ЦВК у реєстрації позивача кандидатом в народні депутати України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та в апеляційній скарзі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів ВС встановила наступні обставини підтверджені доказами.

20 червня 2019 року ОСОБА_2 подав до ЦВК заяву про самовисування кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 126 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

За результатами розгляду документів, Центральною виборчою комісією 25 червня 2019 року прийнято постанову № 1322, якою відмовлено в реєстрації кандидатом в народні депутати України, зокрема, ОСОБА_2, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 126 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року з підстав відсутності документа передбаченого пунктом 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", оскільки подана ОСОБА_2 автобіографія не містить відомостей про його громадянство із зазначенням часу проживання в Україні, партійність, а також контактний номер телефону (а.с.14).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, а також діями щодо відмови позивача зареєструвати його кандидатом в народні депутати України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права кожному громадянину належить право та можливість голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні й забезпечують свободу волевиявлення виборців (пункт 3 статті 21 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року).

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Пунктом 6 статті 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" визначено, що комісія реєструє кандидатів у народні депутати України в порядку, встановленому законом.

Так, частиною другою статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачено, що Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею переліку документів серед яких, зокрема, - автобіографії кандидата в депутати, на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості (пункт 2).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі: 1) порушення вимог частин четвертої, п`ятої статті 52 цього Закону; 2) відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону; 3) припинення громадянства України кандидата у депутати; 4) вибуття особи, висунутої кандидатом у депутати, за межі України для проживання чи з метою отримання політичного притулку; 5) визнання особи, висунутої кандидатом у депутати, недієздатною; 6) набрання щодо особи, висунутої кандидатом у депутати, законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину; 7) виявлення обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Необхідно вказати, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" комісія забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України. В силу статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Оскільки ЦВК є правозастосовчим органом державної влади, відповідно дії такого органи повинні спрямовуватись на надання допомоги громадянам у реалізації їх політичних прав, у тому числі шляхом надання роз`яснень порядку оформлення документів та необхідного обсягу інформації, що повинна бути відображена.

Один із таких механізмів передбачений частиною третьою статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" відповідно до якої помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидатом в депутати.

Якщо ж у документах особи, яка бажає бути зареєстрована кандидатом у депутати необхідна інформація не може бути виправлена, в силу якихось обставин, лише тоді такі помилки і неточності можуть трактуватися, як відсутність у документі необхідних і важливих даних.

У такому разі можуть розглядатися підстави для застосування пункту 1 Роз`яснень щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджених постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909 та відповідно пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України" щодо наявності підстав для відмови в реєстрації.

В іншому випадку, після виправлення помилок і недоліків у документах, відповідно до частини четвертої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" Центральна виборча комісія видає особі, яка подала документи, зазначені у частині першій або частині другій цієї статті, довідку про їх прийняття. Довідка має містити перелік прийнятих документів, число, місяць і рік, а також час їх прийняття, посаду і прізвище особи, яка прийняла документи.

У матеріалах справи міститься довідка ЦВК, яка підтверджує, що 20 червня 2019 року відповідач отримав від позивача всі передбачені законодавством документи (а.с. 45).

Частиною першою статті 59 Закону України "Про вибори народних депутатів України" визначено, що кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

Частиною шостою цієї ж норми встановлено, що Центральна виборча комісія не пізніш як на п`ятий день з дня прийняття документів, передбачених частинами першою або другою статті 55 цього Закону, приймає рішення про реєстрацію кандидата у депутати в одномандатному окрузі або про відмову в його реєстрації.

Таким чином, висновки ЦВК про те, що якійсь із документів не подано, після надання особі довідки про прийняття всіх необхідних документів не узгоджується з аналізом вищенаведених норм права та суперечить принципу правової визначеності.

Відмовляючи позивачу у реєстрації кандидатом у депутати ЦВК, а також відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшли до висновку, що інформація яка не відображена у автобіографії є необхідною та важливою.

Проте, не відповідач, ні суд першої інстанції не вказали у своїх рішеннях чому така інформація, саме в автобіографії, є важливою і для кого.

Як встановлено Судом з наявних у справі доказів, контактний номер телефону міститься у поданій позивачем до ЦВК заяві, а громадянство підтверджено паспортом громадянина України.

Позивач вказав на те, що є безпартійним і постійно проживає в Україні. Відповідачем зазначена інформація не спростована і на переконання Суду могла бути уточнена під час прийняття документів.

Посилання відповідача на те, що відсутність такої інформації може скоригувати волевиявлення виборців суд відхиляє з наступних підстав.

За змістом частини третьої статті 63 Закону України "Про вибори народних депутатів України" виборчі комісії, засоби масової інформації та інформаційні агентства, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян та інші особи при поширенні інформації про вибори, яка не є передвиборною агітацією, зобов`язані дотримуватися об`єктивності, неупередженості, збалансованості, достовірності, повноти і точності інформації.

Відомості про кандидатів у народні депутати України зазначаються у рішенні Центральної виборчої комісії щодо їх реєстрації та переліку кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах, що публікуються в газетах, в інформаційних плакатах кандидатів у депутати, виборчих бюлетенях, а також в інформації про кандидатів у депутати, яка оприлюднюється на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії, на підставі документів, поданих до Комісії для реєстрації.

Таким чином, відповідальність за достовірність та точність відомостей у документах, поданих до Комісії для реєстрації кандидатів у депутати, несуть відповідні суб`єкти виборчого процесу.

Враховуючи, що відомості про кандидатів у депутати є важливою складовою частиною інформації, на підставі якої виборці формують свою волю та виявляють її при голосуванні, внесення до таких відомостей змін, а також виправлення технічних помилок, виявлених Комісією в її рішеннях про реєстрацію кандидатів у депутати, може здійснюватися шляхом прийняття відповідних постанов Комісії під час виборчого процесу.

З метою забезпечення достовірності відомостей про кандидатів у депутати такі рішення можуть прийматися Центральною виборчою комісією з власної ініціативи (у разі виявлення помилок чи неточностей) та за зверненнями відповідних суб`єктів виборчого процесу.

З урахуванням викладеного правова позиція ЦВК, якою відповідач мотивує правомірність своєї відмови зареєструвати позивача кандидатом у народні депутати України, є проявом надмірного формалізму при прийнятті документів, який у даному випадку створив необґрунтовані перешкоди для реалізації права позивача на балотування.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Відповідачем, як і Судом не встановлено такі обмеження щодо реалізації виборчого права позивача.

Натомість статтею 3 Закону України "Про вибори народних депутатів України" встановлено рівність виборчого права. Вибори депутатів є рівними: громадяни України беруть участь у виборах депутатів на рівних засадах. Усі кандидати у народні депутати України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України та вимог частини другої статті 19 Конституції України, так як помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для формальної відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що інших підстав для відмови в реєстрації позивача кандидатом в депутати, крім тих, які зазначені в оскаржуваній постанові комісією не встановлено.

Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, а також ні відповідач, ні суд не встановив підстав, передбачених частиною першою статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 126 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

При цьому, Верховний Суд наголошує, що ЦВК в жодному випадку не звільняється від обов`язку здійснити перевірку позивача як кандидата в народні депутати на предмет відсутності обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 61 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія має повноваження приймати рішення про скасування реєстрації кандидата у депутати в разі виявлення виборчою комісією обставин, які позбавляють особу, висунуту кандидатом у депутати, права бути обраною депутатом відповідно до статті 9 цього Закону, і після реєстрації особи кандидатом у депутати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивачем не сплачено судовий збір за подання позову немайнового характеру у розмірі 768,40 грн. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1152.60 грн. (768,40 *150%), відшкодування судових витрат у розмірі 1921 грн. (768, 40+1152.60 грн.) покладається на суб`єкта владних повноважень відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 316, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 25 червня 2019 року № 1322 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, висунутих у порядку самоусування в одномандатних виборчих округах на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" в частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 в кандидати у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 126.

Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом в народні депутати, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 126 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Стягнути з Центральної виборчої комісії (адреса: 01196, пл. Лесі Українки,1, код ЕДРПО 21661450) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги в розмірі 1921 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривну.