855/209/19 Про скасування постанови ЦВК в частині та зобов`язання вчинити певні дії - 01.07.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року у справі №855/1209/19, прийняте колегією суддів у складі: головуючого судді - Губська Л.В. суддів: Епель О.В., Степанюк А.Г.

за позовом ОСОБА_1

до Центральної виборчої комісії

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

У С Т А Н О В И В:

1. 27 червня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративний позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК, відповідач), в якому просила:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 24 червня 2019 року №1272 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року" (далі - Постанова ЦВК № 1272);

1.2. зобов`язати ЦВК повторно розглянути документи щодо реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, яка балотується в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) .

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2019 року на виконання вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (4061-17) (далі - Закон № 4061-VI (4061-17) ) позивачем подано всі документи передбачені частиною 2 статті 55 вказаного Закону.

3. Позивач зазначає, що приписи цієї норми Закону № 4061-VI (4061-17) передбачають зазначення у автобіографії, серед іншого прізвище, а не прізвища, що були у кандидата на час подання документів. Виходячи із змісти пункту 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI нею не було наведено у автобіографії її дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ".

4. На думку позивача, Постанова ЦВК №1272 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суперечить зазначеним положеннями Закону № 4061-VI (4061-17) та у зв`язки з тим, що відповідач не скористався повноваженнями, визначеними частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI щодо забезпечення реалізації прав особи, яка подає заяву про реєстрацію кандидатом у народні депутати, та можливості виправлення помилок і неточностей, допущених у поданих такою особою документах.

5. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на прийняття ЦВК Постанови № 1272 на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

6. За твердженням представника відповідача, позивач не зазначив у автобіографії всіх відомостей, визначених пунктом 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI та Роз`яснень щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджених постановою ЦВК від 29 травня 2019 року №909 (далі - Роз`яснення ЦВК №909).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

7. 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ЦВК із заявою про самовисування кандидатом у народні депутати України та просила зареєструвати її кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 191.

8. До заяви позивачем було надано повний пакет документів за переліком, визначеним пунктами 1 - 6 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI, що підтверджено довідкою про прийняття документів (а.с. 14).

9. За результатами розгляду поданих позивачем документів, 24 червня 2019 року ЦВК прийнято Постанову № 1272, якою відмовлено позивачу у реєстрації кандидатом у народні депутати України.

10. Відповідно до змісту цієї постанови, підставою для прийняття такого рішення є відсутність у поданій позивачем автобіографії всіх відомостей визначених пунктом 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI та пунктом 1 Роз`яснень №909, а саме в автобіографії позивачем не зазначено відомості про її попереднє прізвище " ОСОБА_1 ". За таких обставин ЦВК визнала автобіографію позивача не поданою та відмовила у реєстрації кандидатом у народні депутати (а.с. 25).

ІІІ. Рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення.

11. 28 червня 2019 року рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду позов задоволено.

11.1 Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 24 червня 2019 року №1272 "Про відмову в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";

11.2 Зобов`язано Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України, висунутої в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Постанова №1272 про відмову позивачу у реєстрації кандидатом в народні депутати України є не правомірною, оскільки виявлені неточності або недоліки в поданих кандидатом на реєстрацію документах не можуть свідчити про відсутність таких документів відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", і є підставою для їх виправлення.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

13. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 29 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

14. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку не зазначення в автобіографії перелічених у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" є помилковим.

15. Відповідач стверджує, що в рішенні суду помилково вказано, що висновок відповідача про відмову у реєстрації кандидатом в народні депутати України через не зазначення в автобіографії попереднього прізвища слід вважати неточністю, яку можливо усунути шляхом внесення до документу виправлень.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Конституція України (254к/96-ВР)

16.1. Частинами другою та третьою статті 76 встановлено, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

16.2. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

16.3. Відповідно до статті 77 порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом

17. Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року №4061-VI (4061-17) (далі - Закон №4061-VI (4061-17) )

17.1. Частиною першою статті 9 визначено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

17.2. Згідно з частиною другою статті 55 Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

17.3. На підставі частини першої статті 59 кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених статтею 55 цього Закону.

17.4. За змістом частини першої статті 60 Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема, в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону;

17.5. Згідно з частиною другою статті 60 рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови.

17.6. Частиною третьою статті 60 передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

18. Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України "Про вибори народних депутатів України" (4061-17) під час реєстрації кандидатів у народні депутати, затверджені постановою Центральної виборчої комісії від 29 травня 2019 року №909, із змінами внесеними постановами ЦВК від 07 червня 2019 року №962, від 11 червня 2019 року №983 (далі Роз`яснення ЦВК №909)

18.1 Відповідно до пункту 1 ЦВК реєструє кандидата у депутати за умови отримання документів, передбачених частиною першою статті 55, частинами першою та другою статті 55 Закону №4061-VI, які обов`язково повинні містити відомості, визначені у наведених нормах Закону. З метою встановлення відповідності кандидата в депутати вимогам статті 9 Закону №4061-VI в разі, якщо кандидат у депутати змінював до дня висування кандидатом у депутати прізвище та\або власне ім`я (одне з власних імен чи всі власні імена) та\або по батькові, в автобіографії зазначаються всі попередні прізвища, власні імена та по батькові, а також дати таких змін. При цьому документ вважається таким, що не поданий для реєстрації кандидатом у депутати, в разі відсутності в ньому відомостей, які обов`язково повинні міститися у такому документі.

VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

20. Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

21. Також, у відповідності з пунктом 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Тобто підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.

22. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (заяви №17864/04 і №21396/04) від 19.07.2007, яка стосувалася дискваліфікації кандидатів у депутати до нижньої палати парламенту РФ унаслідок відсутності у поданих ними документах суттєвих біографічних даних, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлена у національному праві вимога до кандидата у члени державного законодавчого органу надати достовірну інформацію про свою зайнятість відповідає вимогам міжнародного права, адже слугує для того, щоб надати виборцям можливість зробити обґрунтований вибір з урахуванням професійного минулого кандидата на виборну посаду. Запровадження такої вимоги не є свавільним чи необґрунтованим.

23. Матеріалами справи підтверджено, що автобіографія позивача була подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України.

24. Оцінюючи недоліки змісту поданої позивачем автобіографії, з точки зору їх істотності для цілей реєстрації кандидатом у народні депутати України в контексті доводів відповідача, колегія суддів керується такими міркуваннями.

25. У спірних правовідносинах ЦВК не було встановлено обставин, які б свідчили, що позивач зазначив у своїй автобіографії недостовірні відомості або ж приховав відомості, що мали значення для здійснення усвідомленого вибору.

26. За таких обставин колегія суддів не може погодитися з тим, що, відмовляючи позивачеві у реєстрації кандидатом у народні депутати лише на тій підставі, що його автобіографія не містила всіх, визначених пунктом 2 частини другої статті 55 Закону № 4061-VI ЦВК дійсно переслідувала мету - забезпечити реалізацію права на усвідомлений вибір.

27. Оцінюючи недоліки і неточності в автобіографії позивача, з точки зору наявності чи відсутності визначених у Законі №4061-VI (4061-17) підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати, колегія суддів зазначає таке.

28. Зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом в народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

29. З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-V у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК, випливає, що ЦВК як державний орган, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

30. У спірних правовідносинах ЦВК, виявивши недолік, який полягав у невідповідності автобіографії позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 1 Роз`яснень ЦВК №909, надані їй повноваження не реалізувала, натомість прийняла постанову, якою фактично усунула позивача від участі у виборах.

31. У звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.

32. Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов`язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.

33. Колегія суддів зазначає, що з моменту публікації указаних звітів, ЦВК так і не запровадила єдиний і передбачуваний підхід до оцінки документів кандидатів у депутати та правових наслідків у разі виявлення недоліків і продовжує здійснювати практику, несумісну з її завданнями.

34. Доводи ЦВК, що зміст помилок і неточностей в автобіографії позивача виключав можливість їх усунення шляхом внесення до неї виправлень, є безпідставними.

35. З урахуванням того, що Закон №4061-VI (4061-17) не містить застережень щодо шляхів подолання недоліків у поданих документах, помилки і неточності, які не можуть бути усунуті шляхом внесення виправлень до цього документа, повинні усуватись шляхом повторного складання документа (заяви, автобіографії) з урахуванням зауважень ЦВК.

36. Колегія суддів уважає такими, що засновані на довільному тлумаченні Закону №4061-VI (4061-17) висновки ЦВК щодо документа, який не містить певних реквізитів чи відомостей, і уважається неподаним.

37. Під неподанням документів для цілей застосування пункту 2 частини другої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

38. Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не її оформлення з недоліками, об`єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.

39. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що пункт 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI взагалі не вимагає від кандидата у народні депутати зазначення у автобіографії всіх попередніх власних прізвищ, які кандидат змінював до дня висування кандидатом у депутати та містить обов`язок щодо зазначення кандидатом лише всіх власних імен.

40. Таким чином, пункт 1 Роз`яснень ЦВК №909 у цій частині суперечить зазначеним приписам Закону №4061-VI (4061-17) .

41. ЦВК дійсно уповноважена проводити перевірку відповідності кандидата у народні депутати цензам, встановленим статтею 76 Конституції України та статті 9 Закону №4061-VІ та наділена з цією метою відповідними повноваженнями, автобіографія не є єдиним джерелом такої інформації.

42. Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України не встановила, колегія суддів дійшла висновку про протиправність Постанови ЦВК №1272.

43. Обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей, зазначених в автобіографії, був суто формальним, а посилання на порушення позивачем вимог пункту 1 Роз`яснень ЦВК №909 суперечить приписам пункту 2 частини 2 статті 55 Закону №4061-VI.

44. Виходячи із змісту Постанови ЦВК №1272 та приписів частини другої статті 60 Закону, єдиною підставою для відмови позивачу у реєстрації його кандидатом у народні депутати були недоліки поданої ним автобіографії.

45. Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту його прав, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

47. Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. За вказаних обставин, зважаючи на правильне та повне встановлення Шостим апеляційним адміністративним судом всіх обставин справи та ухвалення рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваного судового рішення без змін, а апеляційної скарги відповідача - без задоволення.

VII. Судові витрати

49. У поданій апеляційної скарзі відповідачем заявлено клопотання про вирішення питання про сплату судового збору при винесенні рішення у справі.

50. Розмір ставок судового збору за подання адміністративного позову до адміністративного суду визначено пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ).

51. Зокрема, за подання фізичною особою позову немайнового характеру сплачується судовий збір, що сягає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768 грн 40 коп.) та за подання апеляційної скарги на рішення суду - у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

52. З матеріалів справи встановлено, що за рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду по цій справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань було стягнуто до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн 40 коп.

53. Таким чином, ураховуючи, що при поданні апеляційної скарги до Верховного Суду судовий збір відповідачем не було сплачено, колегія суддів уважає за необхідне стягнути з ЦВК судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1152 грн 60 коп.

Доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Центральної виборчої комісії - залишити без задоволення.

2. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року у справі №855/209/19 - залишити без змін.

3. Стягнути з Центральної виборчої комісії (01133, м. Київ, пл. Лесі Українки,1; код ЄДРПОУ 21661450 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Верховного Суду за реквізитами: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)"; символ звітності банку: 207 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.