918/1438/14 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу - 26.03.2015 Прийняття

головуючого судді: Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Рівненського державного гуманітарного університету на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 918/1438/14 Господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення 24 096,16 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Ященко Р.Ю. (дов. від 13.05.2014),

відповідача: Якубець К.М. (дов. від 07.11.2014)

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення 20 047,80 грн. основного боргу, 1 669,94 грн. пені, 270,75 грн. 3% річних та 2 107,66 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2785/14-ТЕ(Т-28) від 12.05.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем газу за період січня-квітня 2014 року. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.11.2014, ухваленим суддею Войтюк В.Р., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 047,80 грн. основного боргу, 1 669,94 грн. пені, 270,75 грн. 3% річних та 2 083,78 грн. інфляційних втрат. В частині вимог про стягнення 23,88 грн. інфляційних втрат судом відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 12.05.2014 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу. Часткове задоволення вимоги щодо інфляційних втрат вмотивовано судом помилковістю здійсненого позивачем їх розрахунку. При цьому суд керувався приписами статей 549, 612, 625, 627, 629, 631 Цивільного кодексу України, статей 179, 232 Господарського кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., постановою від 27.01.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Рівненський державний гуманітарний університет звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат скасувати та прийняти нове рішення у цій частині, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на те, що штрафні санкції та інші нарахування за період січня-квітня 2014 року не підлягають застосуванню, оскільки підстав виникнення господарських зобов'язань у цей період не було. Також скаржник вказує на відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язань, з огляду на недотримання позивачем вимоги щодо відкриття у банківській установі поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 545, 612, 613 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.05.2014 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Рівненським державним гуманітарним університетом (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2785/14ТЕ-28.

За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності. Продавець передає покупцеві з 01.01.2014 до 31.12.2014 до 37,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень - 6; лютий - 6; березень - 6; квітень - 3,5; жовтень - 3,5; листопад - 6; грудень - 6 (пункт 2.1. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів, обліку газу покупця. Згідно з пунктом 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091 грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1091 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У пункті 11 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частинні проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В процесі розгляду спору суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що на виконання умов договору упродовж січня-грудня 2014 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 20 047,80 грн., і це оформлено двосторонніми актами приймання-передачі природного газу (підписаними і скріпленими печатками сторін). Установили суди і те, що відповідач за отриманий газ не розрахувався, а відтак його борг становить 20 047,80 грн.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету 20 047,80 грн. основного боргу, 1 669,94 грн. пені, 270,75 грн. - 3% річних та 2 107,66 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вже зазначалося, сторони у спірному договорі (пункт 6.1.) погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами, пунктом 7.2. договору передбачено нарахування пені за прострочення оплати вартості газу. У відповідності до приписів статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 названого Кодексу). Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, господарські суди установили, що відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за спірним договором не виконав; вартість отриманого природного газу не сплатив.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості за отриманий природний газ за договором від 12.05.2014, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача спірної суми 3% річних, а також пені і інфляційних втрат (у перерахованому судом розмірі).

Довід скаржника про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій та інших нарахувань за період січня-квітня 2014 року не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки цьому доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та він був відхилений як необґрунтований. За приписами частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, а саме поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.

Як установили суди, умовами спірного договору (пункт 11) передбачено, що договір поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014. При цьому визнання та погодження даної умови відображено також актами приймання передачі природного газу від 31.05.2014, де підставою зазначено договір від 12.05.2014 № 2785/14-ТЕ(Т)-28 та місяць споживання отриманого природного газу (січень - квітень 2014 року).

З огляду на що, суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку з проведення розрахунків за отриманий природний газ на умовах укладеного договору від 12.05.2014.

Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, а за приписами частини другої статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. В іншій частині постанова скаржником не оскаржена, а тому колегією суддів не переглядалася.