Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Нєсвєтова Н.М., Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок К" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 904/5444/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок К" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Імпекс", про визнання договору недійсним,

У липні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 04.02.2014 року № 04/02, укладеного між ПП "Арм-Метал-Групп" та ТОВ "ДМ-Імпекс", у зв'язку з суперечністю вимогам закону, зокрема, ч. 1 ст. 516 ЦК України, оскільки спірний договір було укладено без письмової згоди боржника, необхідність отримання якої визначена п. 8.2 договору від 30.05.2013 року № 03/05-13, укладеного між ТОВ "Пролісок К" та ПП "Арм-Метал-Групп".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2014 року (суддя Ярошенко В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року (судді Чоха Л.В., Сизько І.А., Чимбар Л.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між приватним підприємством "Арм-Метал Груп" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пролісок К" (покупець) 30.05.2013 року укладено договір № 03/05-13 на поставку портландцементу.

Відповідно до п. 8.2 договору поставки жодна із сторін не може передати свої права та обов'язки, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, третім особам без письмової на те згоди іншої сторони.

04.02.2014 року між ПП "Арм-Метал Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "ДМ-Імпекс" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 04/02, за умовами якого первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає право вимоги від боржника сплатити грошові кошти у сумі 117 146,04 грн. згідно з договором від 30.05.2013 року № 03/05-13 між ПП "Арм-Метал Груп" та ТОВ "Пролісок К".

11.04.2014 року між ТОВ "Пролісок К" та ТОВ "ДМ-Імпекс" було підписано акт звірки взаєморозрахунків про визнання позивачем заборгованості в сумі 117 146,04 грн. згідно з договором відступлення права вимоги від 04.02.2014 року № 04/02.

12.05.2014 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача частину заборгованості в сумі 5000 грн. з призначенням платежу:"За цемент, згідно акта звірки від 11.04.2014 р.").

18.07.2014 року первісного кредитора виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 року у справі № 904/2486/14 про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Предметом даного судового розгляду є вимоги боржника про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги укладеного між первісним та новим кредиторами у зв'язку з суперечністю вимогам закону, оскільки такий договір всупереч умовам договору поставки було укладено без письмової згоди боржника.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про відмову в позові обгрунтовано недоведеністю правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника.

Разом з тим, форма такої згоди, за відсутності законодавчо встановлених вимог, може бути довільною, врегульованою сторонами на власний розсуд і виражатися як у письмовій заяві, так і шляхом вчинення відповідних конклюдентних дій, зокрема, виконанням зобов'язання новому кредитору. Сторони також можуть погодити умовами основного договору заборону відступлення права вимоги, за наявності якої така угода буде абсолютно недійсною.

Судами попередніх інстанцій встановлено обставини повідомлення боржника про заміну первісного кредитора у зобов'язанні новим кредитором та вчинення боржником дій з виконання зобов'язання новому кредитору, який набув право вимоги за договором поставки відповідно до спірного договору уступки права вимоги.

До того ж, здійснивши дії з виконання зобов'язання за договором поставки новому кредитору, боржник не навів у поданому позові обставин, які б свідчили про порушення його прав спірним договором про уступку права вимоги.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вимог застосованих норм права та встановивши, що умови договору поставки не містять прямої заборони на відступлення права вимоги новому кредитору, а лише передбачають застереження про необхідність письмової згоди боржника на його здійснення, у той час як фактичні дії останнього з часткової оплати заборгованості за поставлений товар в сумі 5000 грн. новому кредитору свідчать про погодження боржником заміни кредитора у зобов'язанні, суди обох інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав за заявленими вимогами для визнання спірного договору недійсним.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок К" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року - без змін.