920/1488/14 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води - 25.03.2015 Прийняття

головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 у справі № 920/1488/14 за позовом Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" за участю Військової прокуратури Сумського гарнізону про стягнення 250 651,01 грн. за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Колесников І.Г. - за довіреністю.

У серпні 2014 року Комунальне підприємство виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" про стягнення 250651,01 грн. заборгованості за договором № 38-11(678) від 20.01.2011, з яких 239994,46 грн. - сума основного боргу, 10656,55 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.10.2014 у справі № 920/1488/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014 у справі № 920/1488/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на користь Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства суму боргу 239 994, 46 коп., 10 656,55 коп. пені та судовий збір у сумі 7519,53 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 скасувати, рішення господарського суду Сумської області від 15.10.2014 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.01.2011р. між Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Конотоп (виконавець) та Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води № 38-11, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги із централізованого постачання холодної води в об'ємі 240000м3/рік, 20000м3/ місяць з максимальною подачею 658 м3/добу; але не більше затверджених міськвиконкомом лімітів, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради від 31.01.2011 р. № 27 "Про погодження плати за послуги з підйому та транспортування води" встановлено тариф з підйому та транспортування води на рівні 0,96 грн./м з ПДВ.

Судами встановлено, що починаючи з дати укладення договору сторонами при розрахунках застосовували саме цей тариф.

Проте, в березні 2014 року, позивач, з урахуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 92 від 31.01.2014 (v0092866-14) "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП ВУВКГ м. Конотоп Сумської області для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)", виставив відповідачу рахунок за надані послуги з урахуванням нового тарифу для категорії "Інші споживачі".

Відповідач від оплати зазначених рахунків в частині збільшення тарифу відмовився, вказуючи на те, що вказаний тариф застосовано до нього позивачем безпідставно, оскільки останній встановлено для споживачів води, яким відповідач в свою чергу не являється, а отже на його думку позивач порушив умови договору безпідставно змінивши погоджений у п. 5 договору тариф.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, дослідивши всі обставини справи та надавши оцінку доводам сторін дійшов висновку про те, що Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" не використовує отриману від Комунального підприємства виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства в резервуари воду для власних потреб, а здійснює її постачання кінцевим споживачам - мешканцям району "Порт", а отже не є споживачем, а є виконавцем послуг з централізованого водопостачання холодної води.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що оскільки постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 92 від 31.01.2014 (v0092866-14) "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП ВУВКГ м. Конотоп Сумської області для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)" встановлено інший тариф, ніж той, що був застосований сторонами та враховуючи умови укладеного між сторонами договору, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим та таким, що не відповідає фактичним матеріалам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" під централізованим питним водопостачанням розуміється господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування води.

Відповідно до ч.4 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між виконавцем та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Так, відповідач постачає отриману від позивача питну воду населенню, що мешкає в районі "Порт", а отже не є споживачем вказаних комунальних послуг, а є їх виконавцем, що вбачається з копії рішення виконавчого комітету Конотопської міської ради від 26.03.07 № 85 "Про передачу на обслуговування споруд та обладнання"; копії акту передачі на тимчасове обслуговування об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства по вул. Рябошапка мікрорайону "Порт" від 02.04.07; копії договору про передачу для експлуатації та обслуговування водопровідно-каналізаційного господарства по вул. Рябошапка, мікрорайону "Порт" м. Конотоп Сумська область без права розпорядження цими об'єктами від 01.04.10 № 220-10; копії рішення Виконавчого комітету Конотопської міської ради від 25.07.2011 № 250 "Про коригування тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для населення", яким затверджені тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для населення для надавача послуг ДП "Авіакон" в розмірі 2,53 грн. за м3 з ПДВ; копії ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення Серії АГ № 578011, виданої ДП "Авіакон" 12.06.12; довідки про отримані від КП ВУВКГ (позивача) обсяги питної води та об'єми води, поставленої населенню мікрорайону "Порт", що підтверджує використання питної води в повному обсязі мешканцями мікрорайону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення у справі, оцінивши подані сторонами докази та надавши їм належну правову оцінку дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що договір № 38-11 від 20.01.2011 укладений між сторонами, є саме тим окремим договором, який регулює відносини виробника і виконавця житлово-комунальних послуг, а отже до них не застосовуються положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.01.2014 № 92 (v0092866-14) , якою регулюються тарифи між виробником/виконавцем та споживачами, так як по своїй суті цей договір не може вважатися договором на постачання і споживання питної води.

Враховуючи те, що відповідачем здійснена оплата за послуги з підйому та транспортування води отриманої від позивача в повному обсязі, а заявлена до стягнення сума нарахована позивачем в зв'язку із збільшенням тарифу безпідставно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого суду надавши не вірну юридичну оцінку обставинам, підійшовши формально до розгляду справи, дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Сумської області залишенню в силі.

Стаття 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Статтею 111-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.